Постанова № 32729610, 24.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1837/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

представників позивача: Вітвіцької І.В., Вітвіцької Н.В.

представника відповідача (апелянта): Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" до Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКМА» (ТОВ «ВІКМА) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (ДПС України) з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати дії відповідача при винесені рішення про розгляд повторної скарги та його скасування.

11 червня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою задовольнив адміністративний позов.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «ВІКМА» щодо податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманого з них податку (форма 1 - ДФ), за результатами якої складено акт №58/1701/20083100 від 23 січня 2013 року та винесено податкове повідомлення - рішення №0000221701 від 19 лютого 2013 року.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС у Вінницькій області, однак за результатами розгляду скарги податковим органом винесено рішення, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

За таких обставин, позивач подав повторну скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої винесено рішення, яким податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у Вінницькій області про розгляд скарги залишено без змін, а повторну скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись такими діями та рішенням ДПС України позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення про розгляд повторної скарги діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 3 КАС України позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ст. 105 КАС України зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п'ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Із наведених процесуальних норм Закону слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Так, ст. 56 Податкового кодексу України (ПК України) урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

При цьому, згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВІКМА» оскаржує рішення податкового органу прийнятого за результатами досудового вирішення спору, яке не не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

При цьому, в даному випадку належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є оскарження самого податкового повідомлення-рішення, яке породжує певні юридичні наслідки для позивача.

При цьому, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що податкове повідомлення-рішення №0000221701 від 19 лютого 2013 року було оскаржене позивачем до Вінницького окружного адміністративного суду та постановою від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, було скасовано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України задовольнити .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" до Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинним та скасування рішення, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "30" липня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.