Рішення № 32728965, 31.07.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 0707/5075/2012

2/303/43/13

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 липня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Морозової Н. Л.

при секретарі Стегура Н. Р.

за участю: представника позивача Гичка Б. І.

представника відповідачів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителів, тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України та накладення арешту на майно відповідачів,

в с т а н о в и в:

Представник ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» /згідно договору відступлення права вимоги від 26.11.2010 року Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" - правонаступника ЗАТ „ОТП Банк" / (далі по тексту - Банк) звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором № МL № 801/096/2008 від 11.09.2008 року в сумі 707 943,75 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL № 801/096/2008 від 11.09.2008 року на суму 16 800,00 доларів США (далі за тексом - КРЕДИТ ). Умови вказаного кредитного договору Банком виконані в повному обсязі. Позичасльник - ОСОБА_2, з свого боку умови кредитного договору не виконував належним чином та у відповідності до умов договору, внаслідок чого, станом на 31 січня 2012 року виникла сума заборгованості в розмірі 707 943,75 гривень в т. ч. 18 193,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 861,62 долари США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та пеня за прострочення зобов'язань - 555 697,78 гривень. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Банком, було укладено договір поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_5 та договір поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_3, які виступили фінансовими поручителями ОСОБА_2. перед Банком.

Досудова вимога про погашення заборгованості, направлена банком на адреси боржника та поручителів 10.01.2012 року, яка отримана адресатами 12.01.2012 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а 16.01.2012 р. ОСОБА_3, залишена ними без реагування. У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав повністю з наведених у заяві підстав просив їх задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково та пояснив, що суму нарахованої пені - 555 697,78 грн., яка значно перевищує суму заборгованості по кредиту та відсотках - 19 055,28 доларів США, не визнає та просить зменшити з врахуванням обставин справи.

Представник відповідача ОСОБА_3(поручителя), позов в частині до його довірителя не визнав та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на втрату позивачем права вимоги до поручителя на підставі ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_3. При цьому, подав суду копію Виконавчого напису від 05.08.2010 року про звернення стягнення на предмет договору іпотеки № РМL № 801/096/2008 від 11.09.2008 року, який належить боржнику ОСОБА_2 (передане ним в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк») та копію досудової вимоги скерованої 25.06.2011 р. ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу поручителя ОСОБА_5 про погашення заборгованості за кредитним договором № МL № 801/096/2008 від 11.09.2008 року.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, повідомлялася належним чином про день, час і місце розгляду справи. Заперечення на позов не подала.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного з ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» 26.11.2010 року, продав (переуступив) права на Кредитний портфель - право вимоги до боржників щодо сплати загальної суми заборгованості за кредитними договорами в т. ч. за договором кредиту № МL 801/096/2008 від 11.09.2008 року, що стверджується договором про відступлення права вимоги від 26.11.2010 року ,посвідченого нотаріально (а.с18-28).

Між Банком (ЗАТ „ОТП Банк" правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL 801/096/2008 від 11.09.2008 року на суму 16 800,00 доларів США (а.с. 8-11).

За умовами кредитного договору, який складався з двох частин - ОСОБА_2 був наданий споживчий кредит в розмірі 16 800,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) з терміном остаточного повернення кредиту 11 вересня 2023 року.

Умови вказаного кредитного договору Банком виконані в повному обсязі, ОСОБА_2 на його заяву видано суму кредитних коштів шляхом перерахування повної суми з Кредитного рахунку на поточний рахунок ОСОБА_2

ОСОБА_2, з свого боку умови кредитного договору не виконував належним чином та у відповідності до умов договору, внаслідок чого, станом на 31 січня 2012 року виникла сума заборгованості в розмірі 707 943,75 гривень в т. ч. 18 193,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 861,62 долари США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та пеня за прострочення зобов'язань - 555 697,78 гривень, що стверджується розрахунком заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Банком, було укладено договір поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_5 (а.с.12) та договір поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_3 (а.с.13), які виступили фінансовими поручителями ОСОБА_2. перед Банком.

Згідно умов договорів поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: повернення основної суми кредиту, наданого боржнику, сплати відсотків за користування кредитом, сплата пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту (п.2.1 договору кредиту).

Досудова вимога про погашення заборгованості, направлена Банком на адреси боржника та поручителів 10.01.2012 року, яка отримана адресатами 12.01.2012 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а 16.01.2012 р. ОСОБА_3 (а.с. 14-16) залишена ними без реагування.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК Ураїни, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК).

Положенням ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе застосування до спірних правовідносин, які виникли внаслідок укладення між сторонами споживчого кредиту, положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, яка згідно ст.549 ЦК України пеня - є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено , що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» відносяться і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян, у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій.

Крім того, при вирішенні вказаного спору необхідно застосовувати висновки, викладені в рішенні Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011р. у справі №1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України та Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», які прямо вказують на поширення дії даного закону на кредитні відносини як щодо укладання так і виконання даної категорії договорів.

Існує позиція апеляційних судів відносно того, що положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» розповсюджує свою дію на умови кредитного договору стосовно неустойки, що дає змогу обмежити її розмір до 50% суми основної заборгованості. Стосовно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України позиція апеляційних судів полягає в тому, що підставою для зменшений неустойки за рішенням суду є наявність хоча б однієї з підстав передбаченої даною статтею: значне перевищення суми неустойки розміру збитків, інші обставин, які мають істотне значення.

Суд бере до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_2 в частині щодо зменшення пені за договором кредиту, яка складає суму 555 697,78 гривень, оскільки розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, відсотками за користування останнім, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % суми основної заборгованості.

Таким чином, до стягнення з відповідачів підлягатиме 76 122,99 гривень пені, як п'ятдесят відсотків від розміру заборгованості по кредиту на суму 707 943,75 гривень (в т. ч. 19 055,28 доларів США (152 245,97 гривень) - сума основної заборгованості).

Відповідно до ст. 554 ЦК в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із положень ст. 554 ЦК випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК).

Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у ст. 559 ЦК.

З договору поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_5 (а.с12) та договору поруки № SR- 801/096/2008 від 11.09.2008 року з ОСОБА_3 (а.с13) вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання ст. 4 «термін дії договору», не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не установлено, а тому підлягають застосуванню норми чатини 4 ст. 559 ЦК України, про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п. 1.9.1 кредитного договору - зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати направлення Банком на адресу Позичальника відповідної вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі доказів поданих представниками сторін ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» що 25.06.2011 року на адресу ОСОБА_5 надсилалась вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, з якої вбачається, що вже на той час «… в порушення умов Кредитного договору, Позичальником, тобто ОСОБА_2 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.» (абзац 6 вимоги).

У матеріалах справи відсутні докази, що Банк звертався до поручителя ОСОБА_3 протягом терміну з 25 червня 2011 року по 25 грудня 2011 року з вимогою про повернення суми заборгованості за договором кредиту № МL 801/096/2008 від 11.09.2008 року.

Таким чином, у позивача на день звернення з позовом до відповідача ОСОБА_3 - поручителя за договором кредиту, про стягнення з нього суми боргу за договором кредиту, право на таке звернення вже не існувало (припинилося), а тому воно і не підлягає захисту судом.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не бере до уваги наданий представником відповідача ОСОБА_3 виконавчий напис (в якості доказу на заперечення проти вимог позову), оскільки наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами. Тобто саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту. Крім того, з надано суду копії виконавчого напису не вбачається, що він вчинений з метою виконання зобов'язань ОСОБА_2 саме за договору кредиту № МL № 801/096/2008 від 11.09.2008 року.

Представником позивача не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог до ОСОБА_3, як до поручителя за договором кредиту, укладеного Банком з ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Вимога позову про тимчасове обмеження у виїзді за межі України відповідачів, не підлягає до задоволення, оскільки в ЦПКі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи.

Вимога позову про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачам не підлягає до задоволення, оскільки за змістом ст.151 ЦПК України повинна подаватися окремо від позовної заяви та з документом, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені і документально підтверджені ним судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, вимоги позову підлягають до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 252, 509, 526, 554, ч.4 ст. 559, 610, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд -

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, фактично проживаючої АДРЕСА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна", 04210, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код 36789421, суму заборгованості за кредитним договором № МL 801/096/2008 від 11.09.2008 року в розмірі 228 368,96 гривень в т. ч. 152 245,97 гривень - сума основної заборгованості та пеня - 76 122,99 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, фактично проживаючої АДРЕСА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна", 04210, м. Київ, вул. Фізкультури, 28- Д, код 36789421, судові витрати в розмірі 2 283,69 гривень.

У решті вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.