Ухвала суду № 32728878, 11.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2013 р. Справа № 806/422/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" березня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малинському районі від 20 листопада 2006 року № 0000562340/0, від 19 грудня 2006 року № 0000562340/1, від 05 березня 2007 року № 0000562340/2, від 11 травня 2007 року № 0000562340/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105850, 00 грн., від 05 березня 2007 року № 0000572340/2 і від 11 травня 2007 року № 0000572340/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1267, 00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2013року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі №0000562340/0 від 20.11.2006 року, №0000562340/1 від 19.12.2006 року, №0000562340/2 від 05.03.2007 року, №0000562340/3 від 11.05.2007 року та №0000572340/2 від 05.03.2007 року, №0000572340/3 від 11.05.2007 року.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновків акту перевірки № 114/23-10/30477405 від 10 листопада 2006 року (а.с. 11-38, том 1) відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000562340/0 від 20 листопада 2006 року про визначення Товариству суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105850, 00 грн.

За результатами процедури апеляційного оскарження названого податкового повідомлення -рішення податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2006 року № 0000562340/1, від 05 березня 2007 року № 0000562340/2, від 11 травня 2007 року № 0000562340/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105850,00 грн. а також проведено позапланову виїзну перевірку, результати якої відображені у акті від 20 лютого 2007 року № 18-12/30477405 (а.с. 88-95, том 1).

Даним актом перевірки не підтверджені порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відображені в акті від 10 листопада 2006 року № 114/23-10/30477405, що, зокрема, підтверджується листом ДПА у Житомирській області від 26 лютого 2007 року (а.с.98 т.1).

За результатами останньої перевірки прийнято рішення від 05 березня 2007 року № 0000572340/2 (від 11 травня 2007 року № 0000572340/3) про визначення позивачу додатково суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1267, 00 грн.

З актів перевірки позивача вбачається, що підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток є висновки податкового органу щодо порушення позивачем:

- пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження скоригованого валового доходу на суму 8439487грн., в тому числі по періодах:

- за І півріччя 2005 р. - на суму 2549775грн.;

- за 9 місяців 2005 р. - на суму 3516099грн.;

- за 2005 рік - на суму 5714194грн.;

- за І квартал 2006 р. - на суму 983511грн.;

- за І півріччя 2006 р. - на суму 2710693грн.

Суть порушення полягає в тому, що позивачем не включено у розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість використаних товарно - матеріальних цінностей, що обліковувались на рахунках 2011, 2051, 2061, 2062, 2063, 2064, 2065, 2066, 2067, 2068, 2071, 2072 на спорудження та ремонт основних фондів. Також для розрахунку частки матеріальних витрат по рахунку 25 «напівфабрикат туалетного паперу» та по рахунку 26 «Готова продукція» підприємством також не включаються витрати на придбання газу, води та електроенергії.

- порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові доходи, а саме: до складу валового доходу підприємством включаються доходи від продажу іноземної валюти і доходи від операційної курсової різниці.

Надаючи правову оцінку обумовленим доводам, судом апеляційної інстанції встановлено, що пункт 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції , що діяла у період з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2006 року) передбачав, що: „платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відтак із пункту 5.9 статті 5 Закону № 283/97 - ВР випливає, що у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відображаються не всі товари, а лише ті, які, з одного боку, не підлягають амортизації; витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких, з іншого боку, включаються до валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97 - ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Отож, що в залежності від напрямків використання товарно-матеріальних цінностей, витрати на їх придбання можуть бути: або включені до валових витрат (пункт 5.9 застосовується); або віднесені до витрат, що підлягають амортизації (пункт 5.9 не застосовується).

З наказів позивача № 16/1 від 04 січня 2005 року "Про формування рахунків для податкового обліку матеріалів" та № 2/1 від 05 січня 2005 року "Про формування рахунків для обліку виробничих запасів підприємства" вбачається, що позивачем ведеться окремо облік товарно-матеріальних цінностей (запасів) призначених для виконання ремонту, поліпшення, модернізації основних засобів, капітального будівництва здійснюється позивачем на рахунках: 2011 - сировина і матеріали; 2051 - будівельні матеріали; 206 з субрахунками - матеріали, призначені для капітального будівництва; 207 з субрахунками - запасні частини; 225 - інструменти; 2011 - сировина і матеріали (дрібні ремонти); 2051 - будівельні матеріали, пов'язані з капітальним будівництвом складу металоконструкцій; 206 - будівельні матеріали, пов'язані з капітальним будівництвом цеху по виробництву тарного картону; 2061 - дрібні будівельні матеріали; 2062 - контрольно- вимірювальні прилади; 2063 - сипучі будівельні матеріали; 2064 - електрообладнання (мотори, редуктори і т.п.); 2065 - будівельні матеріали, призначені для котельні; 2066 - будівельні матеріали, призначені для поліпшення виробничих приміщень; 2067 - механічні пристрої та вузли для картонної машини; 2068 - дрібні електроматеріали (кабеля, розетки і т.п.); 2071 - запасні частини для електротранспорту; 2072 - запасні частини для паперової машини; 225 - інструмент.

З актів, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 48-250 3 том, а.с. 1-23 4 том) та витягів з головної книги вбачається, що товарно-матеріальні цінності, які обліковувались позивачем на згаданих рахунках використані для ремонту, поліпшення, модернізації основних засобів.

Таким чином, витрати на придбання товарів, що обліковувались на обумовлених рахунках відносяться до витрат, що підлягають амортизації (а відтак пункт 5.9 не застосовується).

Окрім того, з пояснень представників сторін вбачається, що позивачем не формувалися по першій події валові витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на вище перелічених рахунках. У періоді фактичного використання обумовлених товарно-матеріальних цінностей збільшувалась балансова вартість груп основних фондів.

При цьому, валові витрати по товарно -матеріальних цінностей, що були використані у інших напрямках господарської діяльності (окрім спорудження, ремонту основних фондів) формувалися позивачем лише у періоді їх фактичного використання.

Запроваджений позивачем порядок обліку валових витрат (по факту їх використання) та витрат, що підлягають амортизації не суперечить положенням Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств». Названі обставини, окрім пояснень сторін підтверджуються висновкам судово-економічної експертизи (а.с. 36 т.2).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не було завищено валові витрати внаслідок порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки у позивача не було обов'язку включати у розрахунок приросту (убутку) запасів вартість газу, води та електроенергії, спожитих при виробництві готової продукції.

Газ, вода та електроенергія не є запасами, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких має вестися платником податків в силу вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе одночасність виробництва та споживання й неможливість складування. Дані ресурси не можуть зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки вони за своєю фізичною природою не можуть накопичуватись.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Обов'язковою умовою для віднесення до складу валових витрат виробництва та обігу понесених платником податку витрат є здійснення таких витрат на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом, у порушення норм статті 71 КАС України, не доведено факту використання зазначених ресурсів на цілі, не пов'язані з виробничою діяльністю.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із збільшенням валових доходів за рахунок віднесення доходів від операційної курсової різниці від продажу іноземної валюти.

Як зазначено в акті перевірки від 10 листопада 2006 року, в ході перевірки встановлено, що на порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові доходи, а саме: до складу валового доходу підприємством включаються доходи від продажу іноземної валюти і доходи від операційної курсової різниці.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Наведена правова норма не містить положень щодо оподаткування операцій з продажу іноземної валюти і доходів від операційної курсової різниці, формування валових доходів від таких доходів, а лише встановлює порядок перерахування отриманих платником доходів в іноземній валюті в гривні, що і було правомірно зроблено позивачем.

Крім того, актом перевірки від 20 лютого 2007 року не підтверджені порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відображені в акті від 10 листопада 2006 року № 114/23-10/30477405.

Стосовно ж решти відображених в актах перевірки порушень щодо заниження сум валового доходу внаслідок включення в не тому звітному періоді сум попередньої оплати до їх складу, то як вбачається з акту перевірки сума заниженого валового доходу певного звітного періоду перекривається сумою завищеного валового доходу за інший звітний період.

Окрім того, відповідно до п.п. 2.3.2 п. 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом ДПА України від 10.08.2005року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005року за № 925 /11205 передбачає, що податковий орган за кожним відображеним в акті фактом порушенням законодавства зобов'язаний зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та навести інші докази, що достеменно підтверджують наявність факту порушення.

Натомість, жоден із наведених актів перевірки не відповідає названим приписам. Акти перевірки не містять відомостей про первинні або інші документи, що достеменно підтверджують наявність факту порушення. Не надано таких відомостей відповідачем та його представниками і в ході розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову правомірності своїх рішень не довів, на вимогу суду відомостей про первинні або інші документи, що достеменно підтверджують наявність відображених у актах перевірки порушень відповідач не навів та не надав, що унеможливлює підтвердження викладених в актах обставин стосовно порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" вул.Неманихіна, 2,м.Малин,Житомирська область,11602

3- відповідачу Малинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл.Соборна,буд.10,м.Малин,Житомирська область,11601