Рішення № 32728248, 22.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9887/13 22.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс"

про стягнення 166 955,58 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Киреєва Л.Г. за дов. № 205 від 23.04.2012 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" суму заборгованості в розмірі 166 955,58 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9887/13, призначено розгляд справи на 19.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 22.07.2013 року.

18.07.2013 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду, суд прийшов до висновку що зазначене клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з неналежною обґрунтованістю.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Компанія Інтерлогос» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» було укладено Договір № 263/12 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, термін дії договору з 01 січня 2010 року по 31.12.2010 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов договору.

31.12.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Компанія Інтерлогос» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» було укладено Договір № 261/12 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в товарно-транспортних або видаткових накладних. Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії, вважаються угодженою сторонами в Накладній (в момент передачі товару покупцю).

Згідно п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантажено) товару згідно Накладної протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Право власності на товар виникає у покупця в момент передачі йому товару згідно товарно-транспортних або видаткових накладних (п. 5.1 Договору).

Відповідно до видаткових та товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, відповідачем від позивача були отримані нафтопродукти на загальну суму 2 600 292,96 грн..

Відповідачем оплата проведена частково в розмірі 2 469 260,64 грн., решта суми не сплачена.

Таким чином, на день розгляду спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 131 032,32 грн.. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції: пеня в розмірі 19 780,60 грн., 3% річних у сумі 3956,11 грн., інфляційні втрати - 12 186,55 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантажено) товару згідно Накладної протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 956,11 грн. та інфляційні втрати за зазначений період у розмірі 12 186,55 грн..

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 Договору, у разі несплати товару або прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати із моменту настання строку оплати товару до моменту його фактичної оплати, але не більше, ніж за 3 роки.

Позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 19 780,60 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» (юридична адреса: 03055, м. Київ, вул.. Ванди Василевської, 13, корпус, 1, код ЄДРПОУ 30021852) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» (01013, м. м. Київ, вул.. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 23712217), основний борг в сумі 131 032 (сто тридцять одна тисяча тридцять дві) грн.. 32 коп., пеня в сумі 19 780 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн.. 60 коп., 3% річних у розмірі - 3 956 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн.. 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 186 (дванадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн.. 55 коп., судовий збір у розмірі 3 339 (три тисячі триста тридцять дев'ять) грн.. 12 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала