Рішення № 32728222, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4347/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ

про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 198395156,32 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 584405,68 грн., пені в сумі 10919299,52 грн., 3% річних в сумі 3004439,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Удовенко К.В. - за довір. від 19.10.2012 р. № 4253

від відповідача: Прудніков Р.М. - за довір. від 30.12.2012 р. № 01-14/2040

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі", м. Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Дзержинськвугілля", м. Дзержинськ про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 198395156,32 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 584405,68 грн., пені в сумі 10919299,52грн., 3% річних в сумі 3004439,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 17/05-1/15 від 01.01.2005 р. з додатками до нього, звіти про спожиту електроенергію за спірний період, акти прийому-передачі за період травень 2012 р. - травень 2013 р.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. Заперечив проти зменшення розміру пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні визнав позов у повному обсязі. Просив суд зменшити розмір пені на 50 %.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

01.01.2005 р. між Державним підприємством «Укренерговугілля» (Постачальник) та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 17/05-1/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити електричну енергію споживачу, а споживач зобов'язався оплатити постачальнику її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.08.2007 р. № 404 Державне підприємство «Укренерговугілля» було перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля». Згідно наказу від 13.11.2008 р. № 557 діяльність відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» було припинено шляхом реорганізації (перетворення) у державне підприємство «Регіональні електричні мережі», яке є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля». В зв'язку з реорганізацією ДП «Укренерговугілля» в ВАТ «Укренерговугілля» та з подальшим припиненням діяльності ВАТ «Укренерговугілля» шляхом реорганізації (перетворення) у ДП «Регіональні електричні мережі» на підставі, були укладені додаткові угоди до договору від 01.11.2005 р., 29.01.2008 р., 12.10.2009 р. та 01.01.2010 р.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2010 р. та Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.5. Договору) в редакції додаткової угоди від 01.01.2010 р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1.2. постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.2.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку відповідно до додатків «Порядок розрахунків» та «Зняття показів засобів обліку електричної енергії». В свою чергу, згідно п. 3.1.1. постачальник електричної енергії має право нараховувати та одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію .

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку № 22 „Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно п. 2 додатку № 22 „Порядок розрахунків" до Договору, 2-го числа згідно Додатка 3 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії» направляється представник споживача у відділ збуту електроенергії для подання звіту про використану електроенергію споживачем за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді та одержання рахунків на оплату. Звіт про використану електроенергію (активну та реактивну) підписується керівником або уповноваженою особою з обов'язковим наданням постачальнику копій вищезазначених документів.

Відповідно до п. 4 Додатка 22 Порядок розрахунків» остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі у 3-денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двосторонніми актами прийому-передачі товарної продукції (електроенергії) за спірний період травень 2012 р. - травень 2013 р. (а.с. 17-24, 29-32, 47-56) та звітами про спожиту електроенергію за спірний період з підписом і печаткою відповідача на них (а.с. 107-172), на загальну суму 288166431,54 грн.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії виконав не в повному обсязі, про що свідчать додані позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок про оплату заборгованості за спожиту електричну енергію, яка була сплачена до подачі позову до суду.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної та реактивної електроенергії в травні 2012 р.- травень 2013 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» заборгованість за активну електроенергію в сумі 198395156,32 грн. та заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 584405,68 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги визнав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу за активну електроенергію в сумі 198395156,32 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 584405,68 грн. підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму основного боргу за реактивну електроенергію в сумі 171,77 грн. на користь позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме банківськими виписками від 19.06.2013 р.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу за реактивну електроенергію в сумі 171,77 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3004439,25 грн., з яких:

з 04.06.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 424528,50 грн.,

з 04.07.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 463813,95 грн.,

з 04.08.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 321026,95 грн.,

з 04.09.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 342362,52 грн.

з 04.10.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 291506,53 грн.,

з 04.11.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 290656,76 грн.,

з 04.12.2012 р. по 09.06.2013 р. в сумі 231832,54 грн.,

з 04.01.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 200039,79 грн.

з 04.02.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 171009,57 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 76,47 грн.,

з 04.03.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 121444,53 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 53,25 грн.

з 04.04.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 91626,85 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 56,62 грн.,

з 04.05.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 46581,72 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 49,69 грн.

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 7721,16 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 51,85 грн.

Судом встановлено, що за умовами Договору ДП «Дзержинськвугілля» зобов'язане у 3-денний термін з дня отримання актів прийому - передачі здійснити остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію.

Відповідачем вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3004439,25 грн. визнані.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, проте арифметично невірно, тому в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3004015,83 грн.

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10919299,52 грн., з яких за період:

з 19.06.2012 р. по 04.12.2012 р. в сумі 968095,74 грн.,

з 04.07.2012 р. по 04.01.2013 р. в сумі 1259678,81 грн.,

з 04.08.2012 р. по 04.02.2013 р. в сумі 959069,74 грн.,

з 04.09.2012 р. по 04.03.2013 р. в сумі 1118026,41 грн.

з 04.10.2012 р. по 04.04.2013 р. в сумі 1072503,45 грн.,

з 04.11.2012 р. по 04.05.2013 р. в сумі 1214769,79 грн.,

з 04.12.2012 р. по 04.06.2013 р. в сумі 1129708,27 грн.,

з 04.01.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 1001417,24 грн.

з 04.02.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 856089,31 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 382,80 грн.,

з 04.03.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 607962,27 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 266,58 грн.

з 04.04.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 458692,27 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 283,44 грн.,

з 04.05.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 233192,28 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 248,73 грн.

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 38652,80 грн.,

з 04.06.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 259,58 грн.

Відповідачем вимоги щодо стягнення пені в сумі 10919299,52 грн. визнані.

Розрахунок пені перевірено судом, пеня нарахована позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства, умов Договору, проте арифметично невірний.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 10919299,52 підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10905119,53 грн.

26.07.2013 р. Відповідач надав через канцелярію суду відзив, в якому з посиланням на важке фінансове становище підприємства просить суд зменшити розмір пені на 50 %. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що ДП «Дзержинськвугілля» є збитковим підприємством, посилався на баланс станом на 30.06.2013 р., довідку про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.07.2013 р. та довідку про основні техніко-економічні показники за 6 місяців 2013 року.

Позивач проти зменшення розміру стягуваної пені заперечив.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є державним підприємством, рівень недофінансування якого складає 35-40 %, згідно балансу, довідки про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.07.2013 р. та довідки про основні техніко-економічні показники за 6 місяців 2013 року є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 8724095,62 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород (073000, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ЄДРПОУ 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Донецьк (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 87, п/р 2600537096201 в ПАТ «Енергобанк», м. Київ, МФО 300272, ЄДРПОУ 26390719), заборгованість за активну електроенергію в сумі 198395156,32 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 584233,91 грн., пені в сумі 8724095,62 грн., 3% річних в сумі 3004015,83 грн., судовий збір в сумі 68815,28 грн.

Провадження по справі щодо стягнення заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 171,77 грн. припинити.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова