Ухвала суду № 32727154, 24.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

24.04.2013р. Справа № 5006/8/161/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Демідової П.В., судді Риженко Т.М.,

при секретері судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 0,01 грн., інфляційних в сумі 674258,87 грн., 3 % річних в сумі 121002,36 грн., пені в сумі 626640,97 грн.

за участю представників:

від позивача: Халіна А.О. - за довір. від 16.03.2012 р. № 14-351

від відповідача: Рубан Д.М. - за довір. від 14.12.2013 р. № 227

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2013 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 21.02.2013 р.

В судовому засіданні 16.04.2013 р. та 24.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.04.2013 р. та до 25.04.2013 р. відповідно.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 0,01 грн., інфляційних в сумі 674258,87 грн., 3 % річних в сумі 121002,36 грн., пені в сумі 626640,97 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про купівлю-продаж природного газу № 14/1371/10 від 26.11.2010 р. з додатковою угодою № 1 від 05.01.2011 р., додатковою угодою № 1/2 від 05.04.2011 р., додатковою угодою № 2 від 27.07.2011 р., додатковою угодою № 3 від 31.08.2011 р., додатковою угодою № 3/1 від 30.09.2011 р., додатковою угодою № 4 від 30.09.2011 р., додатковою угодою № 5 від 11.10.2011 р., додатковою угодою № 6 від 30.12.2011 р., акти приймання-передачі газу від 28.02.2011 р., 31.03.2011 р., 30.06.2011 р., 30.09.2011 р., 31.10.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., 31.01.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечував проти зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення.

09.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог де останній просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 877 286,41 грн., 3% річних в сумі 171 074,09 грн., втрати від інфляційних процесів в сумі 603 228,10 грн.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Протягом розгляду справи надавав усні та письмові пояснення стосовно предмету позову, в яких зазначав, що у позивача відсутні дозвільні документи на транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл, в зв'язку з чим у останнього відсутнє право на отримання плати за транспортування природного газу. Також зазначив, що умовами типового договору на купівлю-продаж природного газу не надано право власнику товару включати до ціни газу вартість послуг із транспортування. За таких умов вважає що п. 5.2 договору щодо включення до ціни природного газу вартості послуг із транспортування природного газу є таким, що суперечить діючому законодавству. Крім того, у відзиві на позовну заяву від 01.02.2013 р. № 15/246 відповідач зазначив, що він не набуває права власності на природний газ за договором від 26.11.2010 р. № 14/1371/10, оскільки в нього відсутнє право вільно розпоряджатись товаром. Вказує, що право власності переходить від НАК «Нафтогаз України» до кінцевого споживача - промислових підприємств. Також просив суд призначити судову експертизу, проведення якої доручити Інституту економіко - правових досліджень НАН України.

Клопотанням, яке надійшло до господарського суду Донецької області відповідач просив зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та надати відповідно до ст. 63 господарського процесуального кодексу України відстрочку виконання рішення суду терміном на 1 рік.

Зазначив, що позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних втрат. В судовому засідання 24.04.2013 р. заявив про застосування строку позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.

22.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі в зв'язку з розглядом господарським судом м. Києва справи за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання договору частково недійсним.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

26.11.2010 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу № 14/1371/10 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі зобов'язується передати у власність покупцю - відповідачу по справі у 2011 році імпортований природний газ для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, і діє у частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою від 30.12.2011 р. сторони продовжили строк дії договору в частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.01.2012 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Порядок та умови постачання, приймання газу визначені сторонами розділом 3 Договору.

Пунктом 3.5. договору визначено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше п'ятого числа наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна договору узгоджена сторонами в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за 1000 куб. м газу становить 2 187,20 грн., без врахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 437,44 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 624,24 грн.

До ціни газу, визначеної у пункті 5.1 договору додається загальний тариф на послуги з транпортування 1000 куб. м природного газу магістрвльними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80 грн. разом з ПДВ - 280,80 грн. Уразі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн. (п. 5.2 договору).

В подальшому сторони укладали додаткові угоди № 1 від 05.01.2011 р., № 1/2 від 05.04.2011 р., № 2 від 27.07.2011 р., № 3 від 31.08.2011 р., № 3/1 від 30.09.2011 р., № 4 від 30.09.2011 р., № 5 від 11.10.2011 р., № 6 від 30.12.2011 р., якими вносилися зміни до розділу 5 договору щодо ціни газу.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 6 договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду лютий-березень, червень, вересень-грудень 2011 р., січень 2012 р. передав відповідачу природний газ.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р., від 31.03.2011 р. за березень 2011 р., від 31.06.2011 р. за червень 2011 р., від 30.09.2011 р. за вересень 2011 р., від 31.10.2011 р. за жовтень 2011 р., від 30.11.2011 р. за листопад 2011 р., від 31.12.2012 р. за грудень 2011 р., від 31.01.2012 р. за січень 2012 р.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень.

У відповідності з п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Визначені у п. 6.1 договору строки проведення розрахунків при виконанні договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого у спірний період газу своєчасно не виконав, отриманий газ своєчасно не оплатив, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості природного газу в лютому - березні, червні, вересні-грудні 2011 р., січні 2012 р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» інфляційні в сумі 674258,87 грн., 3 % річні в сумі 121002,36 грн., пеню в сумі 626640,97 грн.

Заявою від 09.01.2013 р. про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 877 286,41 грн., 3% річних в сумі 171 074,09 грн., втрати від інфляційних процесів в сумі 603 228,10 грн.

Проте, вказана заява судом не приймається до уваги та не розглядається, оскільки позивач після початку розгляду справи змінив предмет позову, що суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також заявив нові додаткові вимоги (пеню, 3% річних, інфляційні на заборгованість, яка погашена несвоєчасно за період лютий-червень 2012 р., які не заявлялися при подачі позову), чого не передбачено зазначеними нормами права.

Разом із цим суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки оцінка правомірності відхилених додаткових вимог в межах цієї справи не здійснюється, сторони мають право на загальних підставах доводити свою позицію щодо означеної вимоги в межах іншого окремого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості становить 0,01 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 0,01 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу в розмірі

0,01 грн. підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Як зазначено вище, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Як вбачається з розрахунку позивача, останній здійснює розрахунок 3% річних та пені з 14-го числа відповідного місяця.

Проте, слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано її початок.

Таким чином, моментом виникнення заборгованості у відповідача є 15 число місяця наступного за місяцем поставки зважаючи на приписи ст. ст. 251-254 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач з посиланням на п. 7.2 та п. 10.6 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить:

- за лютий 2011 р. - 24 763,63 грн. за період з 14.03.2011 р. по 28.03.2011 р.

- за березень 2011 р. - 168591,67 грн. за період з 14.04.2011 р. по 27.04.2011 р.

- за червень 2011 р. - 79 445,25 грн. за період з 14.07.2011 р. по 27.07.2011 р.

- за вересень 2011 р. - 109229,59 грн. за період з 14.10.2011 р. по 27.10.2011 р.

- за жовтень 2011 р. - 48 821,40 грн. за період з 14.11.2011 р. по 28.11.2011 р.

- за листопад 2011 р. - 60771,32 грн. за період з 14.12.2011 р. по 26.12.2011 р.

- за грудень 2011 р. - 74171,71 грн. за період з 14.01.2012 р. по 29.01.2012 р.

- за січень 2012 р. - 60 846,40 грн. за період з 14.02.2012 р. по 23.02.2012 р.

Відповідач повідомив, що позивачем пропущений строк позовної давності відносно стягнення пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 14/1371/10 від 26.11.2010 р. Проте, ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що і було здійснено сторонами при укладенні договору.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 15.03.2011 р. по 23.02.2012 р.), з врахуванням неробочого дня 14.01.2012 р., на який припадає останній строк сплати відповідачем плати за отриманий природний газ (14 число місяця). Пеня, згідно здійсненого судом перерахунку складає 568312,99 грн. за період з 15.03.2011 р. по 23.02.2012 р.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просить суд зменшити розмір пені.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем фактично погашений за виключенням 0,01 грн. до звернення позивача до суду, прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 70 % - до 170 493,90 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ПАТ "Донецькоблгаз".

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 170 493,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс 3% річних за період з 14.03.2011 р. по 23.02.2012 р.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних становить 121 002,36 грн.

Разом з тим, пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом перерахована сума 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 15.03.2011 р. по 23.02.2012 р.).

3% річних згідно здійсненого судом перерахунку з врахуванням неробочого дня 14.01.2012 р., на який припадає останній строк сплати відповідачем за отриманий природний газ (14 число місяця) та складають 109 996,06 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 109 996,06 грн. за період з 15.03.2011 р. по 23.02.2012 р.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 674 258,87 грн.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ за період: лютий-березень, червень, вересень-грудень 2011 р., січень 2012 р.

В даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочення за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць зі зміною відповідно суми боргу протягом місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов'язання. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Крім того, відповідно до п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. № 265, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 674 258,87 грн. задоволенню не підлягають.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що ПАТ "Донецькоблгаз" виконує окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, право власності на природний газ переходить від НАК "Нафтогаз України" до кінцевого споживача - промислових споживачів, при цьому ПАТ "Донецькоблгаз" права власності на газ не набуває.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.1. договору №14/1371/10 від 26.11.2010 р. встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити газ на умовах цього договору.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання плати за транспортування природного газу. Проте з таким твердженнями відповідача суд погодитись не може, в зв'язку з тим, що пунктом 5.2 договору встановлено, що до ціни газу, визначеної у пункті 5.1 договору додається загальний тариф на послуги з транпортування 1000 куб. м природного газу магістрвльними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80 грн. разом з ПДВ - 280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн. Пункт 5.2 договору у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був. Іншого відповідачем не доведено.

Клопотанням від 22.01.2013 р. б/н про зупинення провадження по справі відповідач просив зупинити провадження по справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/321/13. Проте, відповідач не довів яким чином прийняте рішення господарським судом м. Києва по справі № 910/321/13 може вплинути на результат розгляду справи № 5006/161/2012. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі № 5006/161/2012.

Суд також відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи в зв'язку з безпідставністю.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на один рік, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також відсутністю вини відповідача у простроченні платежів за газ. Відповідач зазначає, що його основним видом діяльності, від якої відповідач отримує основний дохід є діяльність з транспортування (розподілу) природного газу. Зважаючи на високу ціну за газ відповідач не в змозі компенсувати його вартість доходами від інших видів діяльності. Згідно порядку та умов здійснення розрахунків за спожитий природний газ відповідач не отримує у власність коштів, які надходять від споживачів природного газу, та не має жодного впливу на порядок розподілу коштів, що надійшли від споживачів. Також відповідач просить врахувати, що за спожитий природний газ він у повному обсязі розрахувався з позивачем, а граничний термін затримки становив не більше 15 календарних днів.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п. п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи доводи заяви, а також те, що основна заборгованість за спірний період відповідачем погашена окрім 0,01 грн., суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення терміном на 1 рік.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, п. 3 ст. 83, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 0,01 грн., інфляційних в сумі 674258,87 грн., 3 % річних в сумі 121002,36 грн., пені в сумі 626640,97 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-а, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість в сумі 0,01 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-а, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 109 996,06 грн., пеню в сумі 170493,90 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-а, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - витрати зі сплати судового збору в сумі 13 566,18 грн.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 р. по справі № 5006/8/161/2012 про стягнення заборгованості в сумі

0,01 грн., 3% річних в сумі 109996,06 грн., пеню в сумі 170493,90 грн. строком до 14.05.2014 р.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова