Рішення № 32726625, 04.07.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/10807/2012

н/п 2/640/234/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

при секретарях - Сергєєвій В.С., Грицюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_1, Товарної біржі „Правопорядок", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Харківського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання відкритих торгів (аукціону) та договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

В липні 2012 р. позивач ПАТ „Альфа-Банк" звернувся до суду з позовом (т. 1 а.с. 1-7), який уточнив в грудні 2012р. (т.1 а.с. 89-97) та в березні 2013 (т. 1 а.с. 246-254), в остаточній редакції позовних вимог просить:

- визнати недійсним аукціон від 11.10.2010 (протокол № 1) з продажу майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, проведений 11.10.2010;

- визнати недійсним, з моменту укладення, таким, що не породжує правових наслідків, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, укладений 16.10.2010 між Ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) ОСОБА_25., який діяв на підставі Постанови Господарського суду Харківської області по справі № Б-50/131-10 від 25.08.2010 (Ліцензія серії НОМЕР_2 виданої Державним Департаментом з питань банкрутства, видана 21.12.2006) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (зареєстрований в реєстрі за № 1690);

- визнати недійсним, з моменту укладення, таким, що не породжує правових наслідків, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, укладений 01.11.2010 між ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) та громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 (АДРЕСА_4));

- зобов'язати Реєстраційну палату Харківського міського управління юстиції (код за ЄДРПОУ 34859512, 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16) скасувати державну реєстрацію прав власності громадянки Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 на нежитлові приміщення 1-го поверху АДРЕСА_5

- зобов'язати Реєстраційну палату Харківського міського управління юстиції провести (вчинити) державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 1-го поверху АДРЕСА_5

- судові витрати покласти на відповідачів (т.1 а.с. 246-254).

На обґрунтування вимог позивач зазначає, що 12.03.2008 між ЗАТ «Альфа - Банк» та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_10 - Позичальником, укладено Рамкову угоду № SMERS00718, предметом якої є відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу тощо, на виконання якої з ОСОБА_10 укладено договори про надання траншу № SME0009410 від 12.03.2008, №від 13.03.2008, № SME0011179 від 02.04.2008, за якими надав позику (кредит) у загальній сумі 850000,00 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Рамковою угодою та договорами про надання траншів у відповідності до Додатку № 1 до кожного з них - Графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_10 за Рамковою угодою та договорами про надання траншу між Банком та громадянкою України ОСОБА_2 - Поручителем, укладені договори поруки № SME0011179/1 від 02.04.2008, № SME0009410/1 від 12.03.2008. З укладенням договорів про надання траншів між Банком та Поручителем укладено Договір іпотеки № SME00718/1 від 12.03.2008, предметом іпотеки за якими є нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 121,1 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5.

Банк перед позичальником свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, 25.03.2009, ПАТ «Альфа-Банк» був змушений звернутись до постійно діючого третейського суду з позовом про стягнення заборгованості, який рішенням третейського суду від 22.02.2010 задоволено частково. В січні - лютому 2010 р. по відношенню до ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_9 за рішенням Третейського суду від 22.02.2010 порушено виконавче провадження.

07.06.2010 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася із заявою до Господарського суду Харківської області про визнання її банкрутом. Постановою Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № 50/131-10 Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 (шість) місяців до 25.02.2011, призначений ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_25., скасовано арешти, накладені на майно Боржника (в тому числі податкову заставу) та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Вказує, що в рамках зазначеної ліквідаційної процедури, 11.10.2010, ТОВ «Товарна біржа «Правопорядок», за участю ліквідатора ОСОБА_25. проведені відкриті торги (аукціон) з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, та перебувають в іпотеці у ПАТ „Альфа-Банк" на підставі договору іпотеки № SMERS00718/1 від 12.03.2008, переможцем якого визнано ОСОБА_3 який відчужив зазначені нежитлові приміщення на користь громадянки США ОСОБА_4, шляхом укладання договору купівлі-продажу від 01.11.2010.

Позивач вважає, що ліквідатором (арбітражним керуючим) ОСОБА_25. та ОСОБА_3 порушено вимоги чинного законодавства під час укладання договорів відчуження нерухомого майна, що перебувало в іпотеці у ПАТ „Альфа-Банк", що є підставою для визнання їх недійсними.

Вказує, що відповідно до положень цивільного законодавства України, недійсний правочин не породжує будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відповідно ОСОБА_3 не набув права вільно розпоряджатися придбаним майном, отже він не мав право відчужувати його ОСОБА_4, тому укладені між відповідачами у даній справі договори щодо купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Посилаючись на ст. ст. 4, 10, 202, 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вказує, що зміст вказаних договорів купівлі - продажу суперечить актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними. Зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Однак, порядок продажу майна боржника встановлюється іншими нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які і були порушені відповідачами.

Ч. 1 ст. 30 Закону передбачено, що ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Вважає, що виключно комітету кредиторів належить право встановити порядок продажу майна банкрута.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.

Натомість, при укладанні оспорюваних договорів купівлі-продажу будь-якого погодження комітету кредиторів ліквідатора ОСОБА_25. на відчуження майна останнього, що фактично являлося єдиним ліквідним майном боржника, отримано не було, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Чинним законодавством не обмежено право кредиторів створювати комітет кредиторів у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина. При розгляді зазначених категорій справ слід враховувати те, що приписи Закону передбачають застосування його відповідних норм, в тому числі й ст. 16 про проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів. Ст.ст. 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить додаткові вимоги до застосування процедури банкрутства боржника - фізичної особи підприємця, що ліквідується, тобто у вказаних статтях йдеться про додаткові до загальних вимог приписи вказаного Закону.

Крім того, позивач зазначає, що звертався до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 скасувати, а провадження у справі про банкрутство припинити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Серед іншого, Банк вказував, що зобов'язання громадянки ОСОБА_10, які забезпечені іпотекою нерухомого майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_2 є чинними, а тому, чинними залишаються майнові зобов'язання ОСОБА_2 перед Банком, а також всі наявні обтяження майна, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_10 і право Банка на задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк стверджував, що в рамках процедури визнання ОСОБА_2 банкрутом та ліквідаційної процедури, були створені умови, які унеможливили участь Банка в процедурі банкрутства та пред'явлення Банком кредиторських вимог до Боржника. Банк, звернув увагу суду, що ліквідаційна процедура проводиться з порушеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме ч. 3 ст. 23 Закону.

В позові ПАТ „Альфа-Банк" зазначає про судові рішення стосовно вказаної постанови Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 щодо її оскарження в апеляційному та касаційному порядку, в тому числі за скаргами іншого кредитора ОСОБА_2 - ПАТ «Укрсоцбанк», зокрема, вказуючи, що 19.01.2012 Ухвалою Вищого господарського суду України прийнято касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 у справі № Б-50/131-10, яку 01.02.2012 Постановою Вищого господарського суду України задоволено, а Постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 у справі № Б-50/131-10 скасовано. В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що вищевказані договори поруки та іпотеки боржник (ОСОБА_2.) укладав як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. Отже, заборгованість боржника перед ПАТ «Альфа-Банк» не пов'язана зі здійсненням підприємницької діяльності, тому не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Наведені вище обставини, на думку позивача, належним чином доводять факт існування обставин, які свідчать про недійсність правочинів, що були укладені між відповідачами та недійсність проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна ФОП ОСОБА_2, а також обґрунтовані підстави вважати, що сама процедура банкрутства ОСОБА_2 мала на меті намагання уникнути виконання боржником своїх зобов'язань.

Так, по-перше, укладення оспорюваних договорів відбулося з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», оскільки Відповідач 1 взагалі проігнорував положення закону щодо створення комітету кредиторів, відповідно комітетом кредиторів боржника не було погоджено та не було встановлено порядку відчуження нежитлового приміщення, що є предметом оспорюваних договорів, та свідчить про те, що такий правочин суперечить Закону.

По-друге, підстави даного позову доводять, що ліквідатор Відповідача 3 не володів достатнім обсягом повноважень для вчинення зазначеного правочину від імені боржника, оскільки не отримав погодження комітету кредиторів боржника, отримання якого являється обов'язковим в таких випадках та не містить винятків.

По-третє, підстави даного позову доводять, що ліквідатор всупереч вимогам ч. 7 ст. 47 Закону включив до ліквідаційної маси майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Оспорювані правочини не відповідають ЦК України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які були прийняті відповідно до Конституції України, що слугує підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку.

Також зазначає, що факт зняття судом заборони, яка була накладена на підставі договору іпотеки на майно, що було відчужено відповідачами, не припинило договір іпотеки, який укладався між позивачем та ОСОБА_2

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», під іпотекою слід розуміти вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (ст. 4 Закону України «Про іпотеку»).

Крім цього, підстави припинення договору іпотеки є вичерпними та перелічені в Законі України «Про іпотеку, який являється спеціальним законом по відношенню до іпотечних правовідносин, не відносить до підстав припинення договору іпотеки визнання банкрутом іпотекодавця. Отже, обмежені встановлені договором іпотеки щодо права власника майна, переданого в іпотеку, зберігають чинність.

В свою чергу ст. 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Водночас позивач, який являється іпотекодержателем майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5, не надавав жодної згоди на відчуження зазначеного майна, що слугує додатковим доказом недійсності оскаржуваних правочинів.

Перехід права власності на об'єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухоме майно та їх обтяжень»).

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач 4 та Відповідач 5 придбали нерухоме майно з порушенням вимог чинного законодавства, без достатніх правових підстав, вважає, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 за Відповідачем 5 та поновлення реєстрації права власності на зазначений об'єкт за Відповідачем 3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Альфа-Банк» - Синельникова М.А., діючи на підставі довіреності № 14/10 від 11.01.2010, виданої на строк до 11.01.2013 (т. 1 а.с. 46), а потім на підставі довіреності № 6/13 від 10.01.2013, виданої строком до 10.01.2016 (т.1 а.с. 143), підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити їх.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13, діючи на підставі довіреності від 02.03.2012, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 на строк до 02.03.2015 (т.1 а.с. 45), та вона ж як представник відповідача ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності від 10.04.2010, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на строк до 10.04.2013 (т.1 а.с. 115), а потім на підставі довіреності (по праву передоручення) від 23.05.2013, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15 строком до 29.03.2019 (т. 2 а.с. 59, 60), заперечувала проти позову, виклала позицію також письмово (т.1 а.с. 57-62, т.2 а.с. 44-47), вказуючи на відсутність підстав до задоволення позову, вказуючи, зокрема, що в процедурі банкротства підлягають застосуванню саме норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Закону України „Про іпотеку", а тому згоді іпотекодержателя на зняття заборони на відчуження та реалізацію предмета іпотеки в процедурі банкротства чинним законодавством про банкрутство не вимагається.

Відповідачі по справі - ліквідатор (арбітражний керуючий) ОСОБА_1., Товарна біржа „Правопорядок", ОСОБА_3, КП „Харківське МіськБТІ", Харківське міське управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з'явилися, повідомлялися в ході розгляду справи належним чином про день, час, місце розгляду справи.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла до суду заява, в якій останній проти позовних вимог заперечує, вказує, що майно придбане ним на відкритих торгах на виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, умови відкритих торгів та договору купівлі-продажу виконані ним в повному обсязі, у зв'язку з тим, що працює вахтовим методом у Російській Федерації, просить розглянути справу у його відсутність, відмовити Банку в позову (т.1 а.с. 172-173).

Від директора КП „Харківське МіськБТІ" надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника бюро, з поясненнями про те, що на теперішній час бюро не є суб'єктом владних повноважень і з 01.01.2013 не має доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.2 а.с. 56).

В ході судового розгляду справи представник відповідача Харківського міського управління юстиції - Шкіль Н.В., діючи на підставі довіреності № 01-31/853 від 14.05.2013, виданої строком до 31.12.2013 (а.с. 61), заперечувала проти позову, підтримала письмові пояснення (т. 2 а.с. 10-12), вказуючи про відсутність доказів звернення позивача до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з питання реєстрації права власності на нерухоме майно і надання документів, які передбачені Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; та на відсутність доказів того, що уповноважена особа, а саме, державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційна служба Харківського міського управління прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Крім того, внесення змін або скасування реєстрації права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який діяв до 31.12.2012, технічно неможливо та нормативно-правовою базою не передбачено, і, відповідно державний реєстратор прав власності на нерухоме майно не має правових підстав для внесення змін або скасування реєстрації прав у зазначеному Реєстрі.

Згідно повідомлення заступника начальника Головного управління юстиції у Харківській області № 1464/02-19/ від 06.02.2013, згідно наказу Головного управління юстиції у Харківській області від 06.06.2012 № 520/2 нотаріальна діяльність по Харківському міському нотаріальному округу ОСОБА_6 припинена, а реєстраційне посвідчення анульоване, у зв'язку поданням приватним нотаріусом письмової заяви; на даний час ОСОБА_6 нотаріальну діяльність по м. Харкову та області не здійснює (т.1 а.с. 221). В ході судового розгляду справи від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_17, яка діє на підставі довіреності від 03.02.2012, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_18 строком до 03.02.2015 (т.1 а.с. 184), надійшли письмові заперечення на позов, підтримані представником в судовому засіданні (т. 1 а.с. 192-195), зокрема, про те, що зміст оспорюваних договорів відповідає вимогам закону.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом достовірно встановлено, що 12.03.2008 між ПАТ «Альфа-Банк» - правонаступник ЗАТ «Альфа-Банк», найменування якого змінено відповідно до вимог Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_10 - Позичальником, укладено Рамкову угоду № SMERS00718, предметом якої є відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу тощо (т.1 а.с. 18).

На виконання даної Рамкової угоди ПАТ «Альфа-Банк» уклав з позичальником ОСОБА_10 договори про надання траншу № SME0009410 від 12.03.2008, №від 13.03.2008, № SME0011179 від 02.04.2008, за якими надав позику (кредит) у загальній сумі 850000,00 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Рамковою угодою та договорами про надання траншів у відповідності до Додатку № 1 до кожного з них - Графіку погашення кредиту (т.1 а.с. 10-21).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_10 за Рамковою угодою та договорами про надання траншу між Банком та громадянкою України ОСОБА_2 - Поручителем, укладені договори поруки № SME0011179/1 від 02.04.2008, № SME0009410/1 від 12.03.2008. У відповідності до п.п. 1.1. Договорів поруки, Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком в повному обсязі відповідати за зобов'язанням Позичальника, які виникають з договорів про надання траншів (т.1 а.с. 22-25).

З укладенням договорів про надання траншів між Банком та Поручителем укладено Договір іпотеки № SME00718/1 від 12.03.2008. Предметом іпотеки за цими договорами є нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 121,1 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 26-29).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський Фінансовий Союз" від 22.02.2010 по справі № 590-1/09 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», вирішено стягнути: з громадянки України ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_9, солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитними договорами у сумі 8531680,50 гр.; з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки у сумі 2105275,91 гр.; з ОСОБА_11 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки у сумі 2105275,91 гр.; з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки у сумі 2105275,91 гр.; з громадянки України ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_9, солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 25354,65 гр. (т.1 а.с. 223-226).

Згідно заяви представника ПАТ «Альфа-Банк» від 18.02.2013, адресованій Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області, 26.04.2010 Новозаводським районним судом м. Чернігова за вказаним рішення третейського суду видано виконавчий лист, щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 8531680,50 гр.; індивідуально пеню за договором поруки у сумі 2105275,91 гр.; та в солідарному порядку судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 25354,65 гр. Цією заявою ПАТ «Альфа-Банк» просив прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження про примусове виконання вказаного виконавчого листа (т.1 а.с. 232, 238-239).

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № 50/131-10 Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію як фізична особа підприємець НОМЕР_3 від 05.10.2001, видане виконкомом Харківської міської ради) за заявою останньої від 07.06.2010 визнано банкрутом, та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 (шість) місяців до 25.02.2011, призначений ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_25. (ліцензія серії НОМЕР_4 від 21.12.2006, адреса: ОСОБА_1). Зазначеною постановою скасовано арешти, накладені на майно Боржника (в тому числі податкову заставу) та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі, знято заборону на відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, яка була накладена на підставі договору іпотеки № SMERS00718/1 від 12.03.2008, та зареєстрована в реєстрі № 1242.

З позову ПАТ „Альфа-Банк", пояснень представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 - ОСОБА_13, та матеріалів цивільної справи встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного Господарського суду від 18.10.2010 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Альфа-Банк» на постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № Б-50/131-10.

Інший кредитор ОСОБА_2 - ПАТ «Укрсоцбанк», також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № Б-50/131-10 з аналогічних підстав. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» повернуто заявнику без розгляду.

13.12.2010 Ухвалою Вищого господарського суду України прийнята до розгляду касаційна скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010.

16.12.2010 Ухвалою Вищого господарського суду України ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 по справі № Б-50/131-10. Касаційну скаргу повернуто заявнику.

22.12.2010 Постановою вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, Ухвалу Харківського апеляційного суду від 21.10.2010 по справі № Б-50/131-10 залишено без змін.

27.04.2011 Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на Постанову Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № Б-50/131-10.

01.08.2011 Ухвалою Вищого господарського суду України прийнято касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 по справі № Б-50/131-10.

10.08.2011 Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 по справі № Б-50/131-10 скасовано. Справу № Б-50/131-10 передано до розгляду до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду справи в порядку апеляційного провадження.

17.11.2011 Постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення. Постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № Б-50/131-10 залишено без змін. Справу № Б-50/131-10 направлено до Господарського суду Харківського області для подальшого розгляду (т. 1 а.с. 227-231).

19.01.2012 Ухвалою Вищого господарського суду України прийнято касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 у справі № Б-50/131-10.

01.02.2012 Постановою Вищого господарського суду України, касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Постанову господарського суду Харківської області від 25.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 у справі № Б-50/131-10 скасовано. Провадження у справі № Б-50/131-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 припинено. Витрати по сплаті судового збору покладено на боржника - ФОП ОСОБА_2 Господарському суду Харківської області доручено видати наказ (т.1 а.с. 233-237).

Судом також достовірно встановлено, що 11.10.2010, в рамках зазначеної вище ліквідаційної процедури, ТОВ «Товарна біржа «Правопорядок», за участю ліквідатора ОСОБА_25. проведені відкриті торги (аукціон) з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною площею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, переможцем якого визнано ОСОБА_3, що запропонував ціну придбання у розмірі 448470,00 гр., який став єдиним власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 29, 29-А, 31, 31-А, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 124,5 м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджено Протоколом № 1 проведення аукціону (т.1 а.с. 23).

Відповідно договору купівлі-продажу від 16.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1690, ліквідатор банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_2, призначений Постановою про визнання боржника банкрутом Господарського суду Харківської області по справі №Б-50/131-10 від 25.08.2010, арбітражний керуючий ОСОБА_25., - Продавець, та ОСОБА_3- Покупець, уклали договір, предметом якого є передача продавцем у власність покупцеві об'єкта аукціону - нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29-а, 29-б, 31, 31-а, 32, 33 в літ. «А-6», загальною площею 113,5 м кв. (у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію нежитових приміщень з 29, 29-а, 31, 31-а, 32 на 29, 29-а, 29-б, 31, 31-а, 32, 33, та уточнено загальну площу вищевказаних нежитлових приміщень), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідно до п. п. 1.3., 1.4., 1.5. вказаного договору купівлі-продажу від 16.10.2010, право власності на об'єкта аукціону переходить до покупця після державної реєстрації договору купівлі-продажу об'єкта аукціону. Покупець зобов'язується сплатити його повну вартість у строк, передбачений Протоколом № 1 проведення аукціону від 11.10.2010. Згідно з Протоколом № 1 проведення аукціону від 11.10.2010, підписаним ліцитатором Товарної біржі «Правопорядок» ОСОБА_21, затвердженим продавцем та президентом Товарної біржі «Правопорядок» ОСОБА_22 11.10.2010, остаточна ціна продажу об'єкта аукціону становить 448470 гр. Переможцем аукціону став Покупець, який має внести ціну продажу об'єкту аукціону 448470 гр. (т.1 а.с. 144-147, 149-150, 108).

Відповідно договору купівлі-продажу від 01.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1856, зареєстрованим КП «Харківське МіськБТІ» 23.11.2010, ОСОБА_3 - Продавець, та ОСОБА_24, діючи від мені громадянки США ОСОБА_4 - Покупець, уклали договір, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29-а, 29-б, 31, 31-а, 32, 33 в літ. «А-6», загальною прощею 113,5 м кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 151-154, 155-156, 157, 109).

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, ч.2 цієї статті визначено перелік спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, у п. 2 визначено такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним.

За результатами прилюдних торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформлюється у вигляді протоколу проведення торгів, і його, як і будь-який інший договір, може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

Таким чином є правочином (договором купівлі-продажу) результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін такого договору - організатора торгів як продавця та переможця торгів як покупця, а також його істотних умов - предмету договору та покупної ціни. Оскільки цей правочин є договором, заінтересована особа має право оспорити його з підстав, передбачених законом.

В ст. 204 ЦК України визначена презумпція правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів сторін, що відповідає положенням ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд приходить до висновку, що проведений аукціон 11.10.2010, оформлений протоколом № 1 від 11.10.2010, та подальші договори купівлі-продажу від 16.10.2010, від 01.11.2010, відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені ст. 203 ЦК України, про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а тому підстави до визнання їх недійсними в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України відсутні.

Оспорюванні договори купівлі-продажу укладалися в межах провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2, відповідно зазначені договори мали укладатися з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також іншими загальними положеннями закону.

В ст. 5 ЦК України визначена дія актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"), відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції , що діяла на момент проведення аукціону 11.10.2010, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Лише з 16.10.2011 вказана норма закону - ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", почала діяти згідно із Законом України від 22.09.2011 N 3795-VI, в наступній редакції: у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Таким чином, ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що почала діяти згідно із Законом України від 22.09.2011 N 3795-VI з 16.10.2011, не може бути застосована до спірних правовідносин, що виникли раніше.

Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

В ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів встановлено в ст. 16 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за змістом ч. 1 якої, протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Таким чином, з аналізу ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слідує, що дані приписи щодо створення комітету кредиторів повинні обов'язково застосовуватися у разі банкрутства юридичних осіб, зокрема, у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю. Крім того, ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які встановлюють особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності, норм про обов'язкове створення комітету кредиторів у даному випадку не містять, отже, створення комітету кредиторів у банкрутстві суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 9 Закону України «про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», яка визначає правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

В ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки. Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 8.5. Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004, № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

В силу колізії між нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нормами Законів України "Про іпотеку" і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які набули чинності з 01.01.2004, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне.

До внесення відповідних змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України "Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Законом.

Судом достовірно встановлено, що на підставі Постанови Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 по справі № 50/131-10 про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відповідно до ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 11.10.2010 відбувся аукціон із реалізації спірного нерухомого майна, переможцем якого став ОСОБА_3, з яким 16.10.2010 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Як зазначено вище, спірні нежитлові приміщення за вказаним договором купівлі-продажу від 16.10.2010 були відчужені не безпосередньо іпотекодавцем ОСОБА_2, а ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - арбітражним керуючим ОСОБА_25., з прилюдних торгів, який мав повноваження, необхідні для укладання договору, в порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 та в порядку ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначене судове рішення на час продажу майна набрало законної сили та не було скасовано, а тому відсутність згоди іпотекодержателя на таке відчуження не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. В процедурі банкротства підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Закону України «Про іпотеку», а тому згода іпотекодержателя на зняття заборони на відчуження та реалізацію предмета іпотеки в процедурі банкротства не вимагається.

Крім того, згідно ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у встановленому законом порядку і в першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою. Отже, під час проведення ліквідаційної процедури боржника, ПАТ "Альфа-Банк" як іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги переважно перед іншими кредиторами за рахунок реалізованого майна, яке є заставним.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 посилалася на факт звернення її довірительки 17.09.2012 до ПАТ "Альфа Банк" з листом, в якому остання повідомила про проведення реалізації нежитлових приміщень боржника в процедурі банкротства, та просила повідомити реквізити розрахункового рахунку для перерахування грошових коштів від реалізації майна на користь Банку, оскільки Банк є заставним кредитором, про що надала копію листа (а.с. 166).

Що стосується договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбала спірні приміщення, згідно роз'яснень, що містяться в Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», не підлягають задоволенню позови власників про визнання недійними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Як зазначено вище, результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, є правочином, оформленим у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів, та може бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених законом.

За правилами ч. 2 ст. 388 ЦК України не передбачено право власника витребувати від добросовісного набувача шляхом віндикації майно, яке реалізоване в порядку, встановленому для виконання судового рішення, проте, не є перешкодою для повернення сторін договору - організатора прилюдних торгів та їх переможця - у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним, що відповідає положенням ч. 3 ст. 215, ст. 216 ЦК України.

Такі вимоги про повернення сторін в первісний стан або ж про витребування майна позивачем в межах даної справи не заявлені.

Крім того, як зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_10 за Рамковою угодою № SMERS00718 від 12.03.2008, та договорами про надання траншу між Банком та ОСОБА_2 - Поручителем, укладені договори поруки № SME0011179/1 від 02.04.2008, № SME0009410/1 від 12.03.2008. (т.1 а.с. 22-25). З укладенням договорів про надання траншів між Банком та Поручителем укладено Договір іпотеки № SME00718/1 від 12.03.2008 (т.1 а.с. 26-29).

Постановою господарського суду Харківської області від 12.05.2010 ФОП ОСОБА_10 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2013 у справі № Б-39/221-09 у задоволенні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на дії ліквідатора відмовлено, затверджено звіт ліквідатора, визнано, зокрема, вимоги ПАТ «Альфа банк» в сумі 25453552,71 гр. погашеними (т.2 а.с. 48-51).

Відповідно до заяви з вимогами до ФОП ОСОБА_10, вимоги ПАТ «Альфа Банк» виникли на підставі Рамкової угоди № SMERS00718 від 12.03.2008, предметом якої є відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу № SME0009410 від 12.03.2008, № SME0009948 від 13.03.2008, № SME0011179 від 02.04.2008 (т.2 а.с. 52-54).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Прийшовши до висновку про відсутність підстав до визнання недійсними аукціону від 11.10.2010 (протокол № 1) з продажу майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, проведеного 11.10.2010; договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених відповідно 16.10.2010, 01.11.2010, з цих же підстав суд відмовляє в задоволенні вимог ПАТ «Альфа-Банк» щодо зобов'язання Реєстраційну палату Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію прав власності громадянки Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 на вказані нежитлові приміщення та проведення (вчинення) державної реєстрації прав власності ОСОБА_2 на ці нежитлові приміщення.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, відсутні підстави до стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_1, Товарної біржі „Правопорядок", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Харківського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання відкритих торгів (аукціону) та договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Суддя -