Постанова № 32725588, 29.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 року Справа № 812/6005/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» у 2011 році змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз».

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року), Закону України „ Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р. №168/97-ВР (який був чинним до 01 січня 2011 року) та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054 (який був чинним до 04 березня 2011 року), позивачем надано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року, рядком 25 та 25.1 якої визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 6 002455,00 грн. До зазначеної податкової декларації з ПДВ також було додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування

За вказаний період було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року, результати якої оформлено актом від 17.07.2008 р. №507/08-3/05763797.

Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за квітень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 27068,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ „Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель- поїздів.

ПАТ „Луганськтепловоз" впродовж 2007-2008 років, придбавав метал для виготовлення власної продукції - дизель-поїздів та електропоїздів. Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення зазначеної продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 закону №168/97-ВР „Про ПДВ" мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

З метою реалізації металобрухту позивач уклав з Відкритим акціонерним товариством „Локомотив-ресурс" договір №804/07-6 від 20.12.2006 р., по факту поставки відходів і брухту чорних металів покупцям виписувалися податкові накладні.

Таким чином, позивач реалізував брухт, та користався пільгою з оподаткування на суму податку на додану вартість, який вираховується з вартості реалізованого брухту та одночасно цю ж суму включав до складу податкового кредиту та заявляв до відшкодування.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську було винесене податкове повідомлення-рішення від 25.07.2008 року №00012608013/0, яким визначено, що позивачем допущено порушення пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. пункту 7.4, п. 7.7.1, п. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „ Про податок на додану вартість " від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та п. 5.7 ст.5 „ Порядку Заповнення податкової декларації з податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України 30.05.97 №166 у редакції наказу від 15.06.05 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 27068,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 25.07.2008 року №00010208013/0 було оскаржено ПАТ „Луганськтепловоз" в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року по справі №2а-489/09 податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 року №00012608013/0 було скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 року по справі №2а-489/09/1270 рішення суду першої інстанції залишено в силі, позовні вимоги ПАТ „Луганськтепловоз" в частині скасування податкового повідомлення- рішення задоволені. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник першого відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що адміністративний позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.

Вказаний висновок слідує з визначення: платник податку - особа, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ);

- поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п.1.8 ст. 1 Закону про ПДВ - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що тим самим в аспекті пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону формує джерело бюджетного відшкодування - загальні доходи Державного бюджету України;

- з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. Адже, за умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування ПДВ з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до державного бюджету.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено виїзну позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року, результати якої оформлені актом перевірки від 17.07.2008 № 507/08-3/05763797.

За результатами звірки даних, зазначених у декларації за квітень 2008 року та перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету встановлено порушення абз. 3 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством до декларації за квітень 2008 року зайво зараховано до складу податкового кредиту від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 27 068,00 грн.

В порушення абз. а п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.12.2 порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.2005 р. у редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005 р. № 213, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 30.06.2005 р. № 702/1098, підприємством у декларації за квітень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 27 068,00 грн.

За результатами перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 27 068,00 грн.

Оскільки, перевірка проводилась з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, податковим органом було направлено запит на проведення зустрічної перевірки:

- ТОВ «КФ «Камелот» (і.п.н. 347054905667, м. Донецьк) - підприємство визнано банкрутом.

- ДП «УкрЕДС EЛTEX» (і.п.н. 3457568226554, м. Київ) - підприємство ліквідовано.

Таким чином, податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень. У зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити

Представник першого відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, просив у задоволені позову відмовити повністю.

Представник другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляд справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В запереченнях 2-ий відповідач зазначив, що з 01.01.2011 року Податковий кодекс України є єдиним і виключним законодавчим актом, який регулює питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідною процедурою.

Так відповідно до п.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Слід звернути увагу що, згідно з п.12 ст.200 Податкового кодексу орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.13 ст.200 Податкового кодексу).

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України та орган, здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Це означає, що:

- з часу набрання чинності Податкового кодексу України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів;

- позивач повинний у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Частиною 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що «Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету».

Це означає, що з часу набрання чинності Податкового кодексу України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів. Дане твердження підтримується також Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по аналогічній справі (Постанова ДААС від 26.10.2011 року по справі №2а-5936/11/1270).

Податкова інспекція, висновок до казначейства щодо повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 1 82678,00 грн. не надавала, тому податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд виходив до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі закон № 168), який діяв під час складення декларації за квітень 2008 року, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який діяв під час проведення перевірки, на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року за №13821050023002275, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (а.с. 38).

Позивача взято на податковий облік з 09 липня 1993 року за № 5584/15 (а.с.49) та зареєстровано платником ПДВ, про що видано свідоцтво платника ПДВ від 01.06.2011 № 100337613, індивідуальний податковий номер -057637912013 (а.с. 48).

ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року, якою визначило суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 6002455,00 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства у банку за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2008 № 507/08-3/05763797 (а.с. 52-61).

Під час перевірки була досліджена первинна документація по взаємовідносинам з контрагентом ВАТ «Локомотив-ресурс» (а.с.88-102).

У висновках акту від 17.07.2008 № 507/08-3/05763797 зазначено, що позивач у декларації за квітень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 27068,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ „Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель - поїздів.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 25 липня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 00012608013/0 за встановлені порушення, викладені в акті перевірки від 17.07.2008 № 507/08-3/05763797, ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27068,00 грн. (а.с. 62)

Податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 25.07.2008 № 00012608013/0 оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року у справі № 2а-489/09 адміністративний позов ПАТ «Луганськтепловоз» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00012608013/0 від 25.07.2008 - задоволено повністю. (а.с. 39-42).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року - залишено без змін. (а.с. 43-44)

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно акту від 17.07.2008 № 507/08-3/05763797 винесено податкове повідомлення рішення 25.07.08 № 00012608013/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що у зв'язку з скасуванням податкового повідомлення - рішення № 00012608013/0 від 25.07.2008 відпали підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн., тому просить стягнути з Державного бюджету України користь ПАТ «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн.

Проте судом встановлено, що адміністративний позов ПАТ «Луганськтепловоз» про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступного.

12.06.2012 позивача звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м Луганську ДПС з заявою про виконання судових рішень № 863-395, в якій, посилаючись на п. 200.15 ст 200 ПК України просить провести відповідні операції по бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2008 року у розмірі 27068,00 грн. (а.с. 26)

Доказом надсилання запиту є фіскальний чек (а.с. 28)

12.06.2012 позивача звернувся до ГУ ДКСУ у Луганській області з листом № 863-396, в якій, посилаючись на п. 200.15 ст. 200 ПК України просить надати інформацію чи надходили від СДПІ по роботі з ВПП висновки із зазначенням сум податків, які підлягають бюджетному відшкодуванню за декларацією за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн. (а.с. 23)

Доказом надсилання запиту є фіскальний чек (а.с. 24а)

Позивач на запит від 12.06.2012 № 863-396 отримав відповідь, що облік в розрізі контрагентів не ведеться, тому ГУ ДКСУ у Луганській області не може надати відповідь чи надходили від СДПІ по роботі з ВПП висновки із зазначенням сум податків, які підлягають бюджетному відшкодуванню за декларацією за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн. (а.с. 25)

27.09.2012 позивача повторно звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м Луганську ДПС з заявою про виконання судових рішень № 863-713, в якій, посилаючись на п. 200.15 ст 200 ПК України просить внести зміни в облікову картку підприємства з ПДВ шляхом включення суми 27068,00 грн. бюджетного відшкодування та відшкодувати ці суми позивачу. (а.с. 29)

Доказом надсилання запиту є реєстр відправки рекомендованої кореспонденції (а.с. 31)

Нас час виникнення спірних правовідносин, тобто закінчення процедури адміністративного або судового оскарження та звернення позивача до СДПІ по роботі з ВПП у м Луганську ДПС з заявами про бюджетне відшкодування ПДВ за декларацією за квітень 2008 року в сумі 27068,00 грн., набрав чинності Податковий Кодекс України, на підставі якого, позивач і просив першого відповідача відшкодувати з бюджету суми податку на додану вартість.

Відповідно до положень діючого податкового законодавства, сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Тобто, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за спірні періоди.

Разом з тим, суд погоджується з доводами другого відповідача, та зазначає, що, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування, порушаться норми Податкового Кодексу України.

Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового Кодексу України, на які позивач самостійно посилається в своїх заявах про виконання судових рішень від 12.06.2012 № 863-395, від 27.09.2012 № 863-713, передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Державна казначейська служба України відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державної казначейської служби України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1387/18682. Пунктом 2, зазначеного Порядку, передбачено, що податкові органи надають органу Державної казначейської служби України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Таким чином суд погоджується з доводами другого відповідача, що з набрання чинності Податковим кодексу України, органи казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключено на підставі висновків податкових органів і вважає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту.

Перший відповідач в судовому засіданні підтвердив, що висновок до Головного управління казначейської служби України у Луганській області щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ по декларації за квітень 2008 року не надав, посилаючись на пояснення, зазначені в своїх запереченнях.

Головне управління казначейської служби України у Луганській області підтвердило, що від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську міжрегіонального головного управління Міндоходів висновок щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ по декларації за квітень 2008 року не отримував, тому у нього відсутні підстави для відшкодування з бюджету сум ПДВ.

У зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом по Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" до органу державного казначейства не надавався, підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування з бюджету сум податку по декларації з ПДВ за квітень 2008 року, у суду відсутні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судом встановлено, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як позивачем вибраний неналежний спосіб захисту свої порушених прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текс постанови складено та підписано 31 липня 2013 року

Суддя О.А. Дибова