Рішення № 32725196, 25.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5819/13 25.07.13

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 1586784,75 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Босий В.П.

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від прокуратури - Винник О.О, посвідчення № 015627 від 14.03.2013;

від позивача - Кульчіцька О.М., довіреність №364-07/09 від 18.01.2013;

від відповідача - Карпенко К.В., довіреність №91/2013/06/10-1 від 10.06.2013;

Шатіла Д.М., довіреність №91/2013/04/09-10 від 09.04.2013;

Суть спору: Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 1586784,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами філіалом «Житлотеплоенерго» Публічного акціонерного товариства «Київенерго», державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С. встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без отримання відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та спричинило державі шкоду в сумі 1586784,75 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

12.04.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки в діях Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відсутня вина, як головний складовий елемент правопорушення, а отже і підстави для відшкодування шкоди, завданої державі відсутні. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем незаконно проведено перевірку, оскільки відсутні правові підстави для її проведення, а також було порушено процедуру її проведення та фіксування результатів, що свідчить про відсутність підстав для винесення припису, вимоги якого до того ж є незаконними. Також, відповідач вказує, що 20.03.2009 ним було отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на котельню по вулиці Васильківській, 8-Б в м. Києві, терміном на 2 роки, замість встановлених законодавством 5 років та після закінчення дії дозволу, відповідач звернувся за отриманням нового дозволу, однак йому двічі було необґрунтовано відмовлено у його видачі.

15.04.2013 прокуратурою, через відділ діловодства суду, було подано пояснення до позовної заяви, в яких, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, просить стягнути із Публічного акціонерного товариства «Київенерго» шкоду, завдану державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в сумі 1586784,75 грн. на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва.

24.04.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав пояснення по справі в яких зазначив, що відповідно до п. б ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною, зокрема, атмосферного повітря, а відтак державна екологічна інспекція у м. Києві в межах повноважень визначених законом встановила факт здійснення філією відповідача викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зафіксувавши його актом перевірки №05/1574а від 29.11.2012.

В судовому засіданні 13.05.2013 оголошено перерву в порядку ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 27.05.2013.

14.05.2013 прокуратура подала додаткові пояснення по справі, зокрема, щодо порядку розрахунку шкоди, в яких зазначила, що згідно п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання, або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди, а тому розрахунок завданої державі відповідачем шкоди здійснено за час роботи джерела без дозволу.

27.05.2013 прокуратура подала детальний розрахунок, завданої державі шкоди внаслідок викидів від котельні, яка підпорядкована відповідачу де зазначено, що розрахунок заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди здійснено у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, за формулою, яка наведена в даній методиці, а дані, які використані у розрахунку встановлені на підставі звіту про інструментально-лабораторні вимірювання лабораторії, яка атестована на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань (свідоцтво про атестацію лабораторії №ПТ-204/12 від 05.06.2012, термін дії до 04.06.2016).

В судовому засіданні 27.05.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/5819/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Блажівська О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 справу № 910/5819/13, на підставі ст. 86 ГПК України, прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В. судді: Босий В.П., Блажівська О.Є. та призначено розгляд справи.

05.06.2013 позивач, через відділ доловодства суду, подав детальний розрахунок заподіяної державі шкоди.

В судовому засіданні 20.06.2013 у відповідності до вимог ч.3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.07.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.07.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/5819/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Ломака В.С., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 справу № 910/5819/13, на підставі ст. 86 ГПК України, прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В. судді: Босий В.П., Ломака В.С. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні 25.07.2013 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечили.

В судовому засіданні 25.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

16.11-29.11.2012 на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві №1792 від 16.11.2012 та направлення на перевірку № 1970 від 16.11.2012, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С., в присутності в.о. директора філіалу Марценка В.П., проведена позапланова перевірка дотримання філіалом «Житлотеплоенерго» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки № 05/1574а, яким встановлено, що філіал «Житлотеплоенерго» ПАТ «Київенерго» здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котельні за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Зазначений акт підписаний в.о. директора філії «Житлотеплоенерго» ПАТ «Київенерго» Марценком В.П. без зауважень та заперечень.

На підставі акту перевірки працівниками позивача 16.11.2012 складено протокол про адміністративне правопорушення № 001541 та 19.11.2012 винесено постанову про накладення на в.о. головного інженера філіалу «Житлотеплоенерго» ПАТ «Київенерго» Овчара В.М., адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн, який оплачено ним в повному обсязі згідно квитанції №13 від 19.11.2012.

29.11.2012 за результатами перевірки винесено припис № 05/742п, яким відповідача зобов'язано з моменту отримання припису здійснювати викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду - труби, що відводить викиди від котельні за адресою : м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б тільки за наявності дозволу на викиди та у строк до 03.01.13 отримати дозвіл на викиди даної котельні.

Відповідач не погодившись з проведеною перевіркою та винесеним приписом, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису № 05/742п від 29.11.2012 вважаючи, що він винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

19.02.2013 Окружний адміністративний суд м. Києва виніс постанову у справі № 2а-18033/12/2670 за позовом ПАТ «Київенерго» до Державної екологічної інспекції в. м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, якою відмовив в задоволенні позову ПАТ "Київенерго" з підстав того, що припис є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

29.11.2012 позивач здійснив розрахунок розміру шкоди заподіяної державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду - труби, що відводить викиди від котельні, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без дозволу, згідно якого розмір шкоди складає 1586784,75 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, за філією "Житлотеплоенерго" ПАТ "Київенерго" закріплено котельню за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних фаторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п. 2,3,4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 передбачена видача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за заявою підприємства, установи, організації з доданням встановленого пакету документів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюються обсяги викидів забруднюючих речовин.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Відповідачу 20.03.2009 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був виданий дозвіл № 8036100000-077 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 2 роки, тобто до 20.03.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 046/43/1868 від 14.06.2011 звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявою на оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею по вул. Васильківській, 8-Б в м. Києві.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві листом №06-07/4590/1480 від 21.06.2011 надало відповідь на заяву відповідача про відмову у продовженні строку дії дозволу на викиди забруднюючих речовин у атосферне повітря, оскільки термін дії попереднього дозволу №8036100000-077 сплинув 20.03.2011, а з заявою відповідач звернувся лише 14.06.2011, тоді як відповідно до п.11 Порядку про проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл та установи державної-санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідач листом № 046/43/2328 від 21.07.2011 повторно звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявою на оформлення нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею по вул. Васильківській, 8-Б в м. Києві.

Листом №06-07/Т-59 від 25.08.2011 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві відмовило відповідачу у видачі нового дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря через недостатність поданих документів та повідомило відповідача про порядок звернення для отримання відповідного дозволу.

Викладене свідчить, що після закінчення строку дії дозволу № 8036100000-077, відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу у розмірі 11,28 тонн оксиду азоту та 2,84 тонн оксидів вуглецю, що підтверджено актом перевірки від 29.11.2012 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тоді як, порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону (ст. 33 Закон України «Про охорону атмосферного повітря»).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення філією викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря № 05/1574а від 29.11.2012, який є джерелом доказової інформації.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Методика).

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою :

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулою (п.3.1 Методики):

m i = 3,6 х 10 -3 х (q mi - q m норм) х T, де -

m i - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини, т;

q mi - середнє значення масової витрати i-тої забруднюючої речовини, г/с;

q m норм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі на викид, г/с;

T - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про результати первинного обліку викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та журналу розрахунків екологічних показників котельні, q mi оксиду вуглецю складає 0,0706 г/с, а оксиду азоту 0,2807 г/с, q m норм складає 0, оскільки викиди здійснювались без дозволу, кількість годин роботи джерела викиду за період з 01.04.2011 по 31.08.2012 складає 11160 годин.

Відтак, розрахунки маси проводяться наступним чином:

МNOx = 3,6 х 10-3 х (0,2807 - 0) х 11160 = 11,28 (тонн)

MCO= 3,6 x 10-3 x (0,0706-0) х 11160 = 2, 84 (тонн)

Таким чином, m i оксиду азоту складає 11,28 т., оксиду вуглецю 2,84 тонн. 1,1П на день проведення перевірки становить 1118,00 грн.; Аі згідно розрахунку за формулою (3) складає для оксиду азоту 25, для оксиду вуглецю 3,33; КТ згідно розрахунку за формулою (4) складає 2,25; Кзі згідно розрахунку за формулою (5) складає для оксиду азоту - 2, для оксиду вуглецю -1.

З урахуванням зазначеного, розрахунок шкоди проводиться наступним чином:

ЗNOx (оскиду азоту) = 11,28 х 1118,00 х 1,1 х 25 х 2,25 х 2 = 1560616,20 (грн.)

ЗCO (оксиду вуглецю) =2,84 х 1118,00 х 1,1 х 3,33 х 2,25 х 1 = 26168,55 (грн.)

З = ЗNOx +ЗCO = 1560616,20 + 26168,55 = 1586784,75 (грн.)

Отже, шкода розрахована вірно та у відповідності з законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Відтак, оскільки відповідач добровільно не сплатив розраховану майнову шкоду в розмірі 1586784,75 грн., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п."г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 1586784,75 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.2012 р. у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди, а доводи відповідача про те що перевірку з 16.11.2012 по 29.11.2012 проведено незаконно за відсутності правових підстав для її проведення, порушено процедуру проведення перевірки та фіксування її результатів, не приймаються судом до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №2-а-18033/12/2670 від 19.02.2013, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, встановлено законність та правомірність проведення такої перевірки та винесення припису №05/742/п від 29.11.2012.

Безпідставними суд визнає і доводи відповідача про те, що під час розрахунку шкоди позивачем не вірно визначено період її нарахування на підставі п.3.6 Методики, замість п.3.11, оскільки згідно п.3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Положеннями п.3.11 цієї Методики,на які посилається відповідач, передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Втім, в даному випадку, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу у зв'язку з чим йому і було нараховано до відшкодування вказану шкоду за час роботи джерела без дозволу.

При цьому, за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, порядок розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду визначається положеннями п.3.6 Методики, який не містить вимоги чи обмеження щодо періоду часу, за який має здійснюватись нарахування шкоди, тому положення п.3.11 Методики до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України № 5002-9/5511-2011 (5002-34/5511-2011) від 30.01.2013 та № 15/5026/1163112 від 04.03.2013.

Необгрунтованими суд визнає і доводи відповідача про те, що в його діях відсутня вина, оскільки він двічі звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва з заявами на отримання дозволу, але йому було необгрунтовано відмовлено у його видачі, так як, згідно п. 8 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Як встановлено під час розгляду справи, Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва в межах встановленого законом строку та наявних у нього повноважень розглянуло звернення відповідача та листами №06-07/4590/1480 від 21.06.2011 та №06-07/Т-59 від 25.08.2011 відмовило у видачі дозволу з зазначенням підстав такої відмови та роз'ясненням порядку отримання даних дозволів.

Ст. 10 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" закріплено, що дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та державних адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Тобто, протиправність чи незаконність дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва або його посадових осіб щодо зволікання у видачі нового дозволу чи відмови у його видачі має підтверджуватися відповідним судовим рішенням, втім, матеріали справи доказів оскарження дій чи бездіяльності даного органу не містять.

При цьому, слід зауважити, що ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" містить визначення "принципу мовчазної згоди" згідно з яким суб'єкт -господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва, листами №06-07/4590/1480 від 14.06.2011 та № 06-07/Т-59 від 25.08.2011, у встановленому п.8 вказаного вище Порядку строку розглянуло заяви відповідача та відмовило у видачі дозволу з підстав недотримання порядку подання відповідних заяв та відсутності повного пакету документів, а відтак принцип "мовчазної згоди " в даному випадку застосуванню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 10/5009/5734/11 від 12.03.2012.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача судового збору згідно зі ст. 49 ГПК України, який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва шкоду завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 1586784 (один мільйон п'ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України 31735 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 70 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: В.П.Босий

В.С.Ломака