Рішення № 32725189, 29.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.2013р. Справа № 905/1000/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бокової Ю.В., суддів Демідової П.В., Уханьової О.О.

При секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк

про стягнення 3% річних в сумі 1716316,33 грн., інфляційних в сумі 469193,03 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Климчук Т.В. - за довір від 02.01.2013 р. № 11

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 23.04.2013 р., 19.06.2013 р., 09.07.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.04.2013 р., 09.07.2013 р., 29.07.2013 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 26.04.2013 р.

Позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення 3% річних в сумі 917836,07 грн., інфляційних в сумі 444678,38 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1141 БО-7 від 14.10.2010 р., рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/84, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 599, 625 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України.

Заявою № 31/10-1П від 20.04.2013 р., поданою в порядку ст.22 ГПК, позивач зменшив розмір позовних вимог та фактично просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 916385,47 грн., інфляційні нарахування у розмірі 444678,38 грн. Заява розглянута та прийнята судом.

Заявою № 31/10-2282 від 17.05.2013 р., поданою в порядку ст.22 ГПК, позивач збільшив розмір позовних вимог та фактично просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1716316,33 грн., інфляційні нарахування у розмірі 469193,03 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням вказаної заяви позивача.

Остаточно позивач визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: 3% річних в сумі 1716316,33 грн. та інфляційних в сумі 469193,03 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 17.05.2013 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав відзив, в якому зазначив, що заборгованість виникла в зв'язку з неприбутковістю підприємства та скрутним фінансовим становищем. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

14.10.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецьктепломережа» (Покупець) укладено договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1141 БО-7 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі зобов'язується поставити покупцеві - відповідачу по справі, імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу природного газу, в той час, як відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював розрахунки за отриманий природний газ, у зв'язку з чим позивач має безспірні грошові вимоги до відповідача, що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/84, яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 50800208,17 грн., 3 % річних у розмірі 355537,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 680603,91 грн., пеню у розмірі 1470710,38 грн.

Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 17.05.2013 відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 22007795,00 грн., що є частиною суми заборгованості, яка присуджена за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 7/84 від 24.05.2011 р.

Відповідач не надав суду доказів виконання (у повному обсязі) зобов'язань зі сплати заборгованості, наявність якої встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/84, в той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заборгованість за природний газ, яка встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/84, відповідачем повністю не погашена та продовжує існувати на день ухвалення рішення в цій справі.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за природний газ за рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 р. у справі № 7/84 позивач звернувся до суду та просить стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» 3% річних в сумі 1716316,33 грн., інфляційні в сумі 469193,03 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.2013 р. було роз'яснено рішення від 24.05.2011 р. у справі № 7/84. Згідно зазначеної ухвали, рішенням суду від 24.05.2011 р. стягнено 3 % річних в сумі 355537,30 грн. за період з 21.11.2010 р. по 01.04.2011 р. та інфляційні в сумі 680 603,91 грн. за період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період квітень 2011 р. - квітень 2013 р. та 3% річних за період з 02.04.2011 р. по 17.05.2013 р.

Відповідно до розрахунку позивача індекс інфляції становить 469193,03 грн., 3% річних - 1716316,33 грн.

Судом перерахована сума 3% річних та інфляційних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 02.04.2011 р. по 17.05.2013 р.).

3% річних згідно здійсненого судом перерахунку з складають 1709258,63 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1709258,63 грн. за період з 02.04.2011 р. по 17.05.2013 р.

Інфляційні згідно здійсненого судом перерахунку складають 469193,03 грн. за період квітень 2011 р. - квітень 2013 р. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в сумі 1709258,63 грн., інфляційні в сумі 469193,03 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецьктепломережа», Донецьк (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, п/р 260353011463 у ДУФ ВАТ «Ощадбанк», м. Донецьк, МФО 335106) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) 3% річних в сумі 1709258,63 грн., інфляційні в сумі 469193,03 грн.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецьктепломережа», м. Донецьк (83001, м. Донецьк, вул.. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, п/р 260353011463 у ДУФ ВАТ «Ощадбанк», м. Донецьк, МФО 335106) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) - витрати зі сплати судового збору в сумі 43569,84 грн.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.08.2013 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Уханьова