Постанова № 32724988, 18.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/819/12

категорія 8.2.6

18 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Попової О. Г. ,

при секретарі - Халімончук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень.,-

встановив:

Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів у Житомирській області від 23.09.2011 року №0000972301, №0000982301, №0000992301. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що вказані податкові повідомлення - рішення винесенні на підставі висновків акту перевірки, які не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню. Суми валового доходу та валових витрат визначені податковим органом в ході проведення перевірки не відповідають реальним цифрам, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

В судовому засіданні відповідача замінено на належного, а саме: Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління міністерства доходів у Житомирській області.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління міністерства доходів у Житомирській області на підставі направлень №451, №449, №447, №446, №448, №450 від 10.08.2011 року проведено документальну виїзну планову перевірку комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №3548/23-01-32794899 від 07.09.2011 року (а.с.25-55).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- п.4.1. ст. 4 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст. 5, п.п. 6.1 ст.6, п.п. 8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено завищення від"ємного значення об"єкта оподаткування всього у сумі 11323099,00 грн., у тому числі: за 2010 рік на суму 961914,00 грн.; за 1 квартал 2011 року на суму 1690857,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 86703328,00 грн., а також донараховано податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 36428,00 грн.

- п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 46092,00 грн., а саме:

за січень 2011 року занижено на суму - 154653 грн.;

за лютий 2011 року занижено на суму - 18535,00 грн.;

за березень 2011 року завищено на суму - 3015,00 грн.;

за квітень 2011 року завищено на суму - 21504,00 грн.;

за травень 2011 року завищено на суму - 6767,00 грн.;

за червень 2011 року завищено на суму 95810,00 грн.

- п.п.4.3.21 п 4.3 ст.4, п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст.4, п.п.3.1.3 п.3.1. ст.3, п.п. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоди, що перевірялись, на загальну суму 5212,72 грн., в тому числі за 3-4 квартали 2010 року в сумі 2366,74 грн., за 1-2 квартали 2011 року в сумі 2845,98 грн.

На підставі вказаного акту Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління міністерства доходів у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року, а саме:

- №0000972301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 36428,00 грн. (а.с.19);

- №0000982301 яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 46092,00 грн.- за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.20);

- №0000992301 згідно якого комунальному підприємству "Бердичівтеплоенерго" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8670328,00 грн. (а.с.21).

Суд часткового погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000992301 від 23.09.2011 року згідно якого комунальному підприємству "Бердичівтеплоенерго" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8670328,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством в 1 кварталі 2011 року невірно перенесено 80% відсотків від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року, в результаті чого завищено суму валових витрат на 201883 грн. (а.с.37 т.1).

Судом встановлено, що підприємством у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року від 03.05.2011 року №46553 у рядку 04.9 Декларації "Від"ємне значення об"єкта оподаткування попереднього податкового року" задекларовано від"ємне значення значення об"єкта оподаткування податком на прибуток за минулий податковий період у розмірі 7135770,00 грн. (а.с.233 т.1).

Згідно таблиці на 25 аркуші акту перевірки зазначена сума складається з наступних складових: 80% від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року у розмірі 2168467,00 грн. та від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2010 року у розмірі 4967303 грн.

Встановлено, що за результатами попередньої перевірки (акт документальної виїзної планової перевірки №2454/23-01/35006493 від 06.09.2010 року за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року) сума від"ємого значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року була зменшена на 252362,00 грн. і склала 2458230,00 грн. Висновки, вказані в акті перевірки не оскаржувались посадовими особами КП "Бердичівтепокомуненерго" результати перевірки є узгодженими.

Відповідно до вимог п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 22.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону №2275-VI) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від"ємного значення об"єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від"ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат та від"ємне значення об"єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року КП "Бердичівтеплоенерго" має право включити 80% від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року.

Тобто, з урахуванням результатів попередньої перевірки, КП "Бердичівтеплоенерго" має право включити 80% від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року, сума якого складає 1966584,00 грн.

Отже, комунальним підприємством в 1 кварталі 2011 року невірно перенесено 80% відсотків від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року, в результаті чого завищено суму валових витрат на суму 201883,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо зменшення підприємству від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток 2009 року у сумі 201883,00 грн. є правомірними (розрахунок а.с.2-3 т.3).

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 150.1 т.150 Податкового кодексу України підприємством завищено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування попереднього звітного періоду на 71357700,00 грн. (а.с.39 т.1).

Встановлено, що підприємством у відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" негативне значення за 2009 та 2010 року перенесено в рядок 04.9 Декларації на прибуток в сумі 7135770,00 грн. за 1 вкартал 2011 року як того вимагає закон.

В першому кварталі 2011 року з урахуванням від"ємного значення за 2009 та 2010 року збитки по Декларації на прибуток складають 12299030,00 грн., які перенесено в рядок 06.6 Декларації на прибуток за 2 квартал 2011 року.

Згідно ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Нормами даної статті визначено, що платник податку має право врахувати від'ємне значення, тобто збитки, у складі витрат наступного року. Такий же порядок встановлено і щодо збитків, які виникли до 2010 р. та не погашені станом на 1 січня 2011 р.

При застосуванні пункту 150.1 у 2011 р. слід враховувати положення п. 3 підрозділу 4 розділу XX ("Перехідні положення") Кодексу:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року;

розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При застосуванні норм цього пункту слід врахувати, що до суми, яка складає від'ємне значення, не включаються суми, отримані від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, - вони відшкодовуються за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Комітет з питань фінансів, банківської дільності, податкової та митної політики в листі від 10.11.2011 року №04-39/10-1160 прийшов до висновку, що Податковий кодекс України не містить заборони на облік в 2011 і 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року. Такі збитки повинні враховуватися в складі видатків поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від"ємного значення.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що підприємством у відповідності до норм закону включенню до складу витрат від"ємне значення за 2009 та 2010 роки в сумі 7135770,00 грн. (розрахунок а.с. 2-3 т.3).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року встановлено заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації "Доходи від операційної діяльності" показників на загальну суму 2082,00 грн. в тому числі: 2 квартал 2011 року занижено на 2082,00 грн.(а.с.30 т.1).

Представником позивача подано до суду заяву, згідно якої порушення на сторінці 11 (одинадцять) щодо заниження валового доходу за 2 квартал 2011 року на суму 2082,00 грн. підприємство визнає (а.с. 1 т.3).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про правомірність збільшення відповідачем підприємству задекларованих доходів від операційної діяльності за другий квартал 2011 року в сумі 1359,00 грн. (розрахунок а.с. 2-3 т.3).

В акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в перевіреному періоді завищено суму амортизаційних відрахувань всього в розмірі 7672,00 грн., відображених в Додатку К1/1 Таблиці №2 по групі №1 з нормою амортизаційних відрахувань 2 відсотки, а саме підприємством по податковому обліку відображено нарахування амортизаційних відрахувань на суму витрат по проведених ремонтах будівлі, що знаходиться за адресою вул. Шевченка 23, переданою в господарське відання без зміни форми власності згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської міської Ради від 05.02.2009 року за №48 .

По податковому обліку КП "Бердичівтеплоенерго" суму витрат по проведених ремонтах будівлі відображено в групі №1 за новими підвищеними ставками амортизаційних відрахувань 2% в квартал, замість 1,25 %, у зв"язку з тим, що будівля передана підприємству згідно вищевказаного рішення, здана в експлуатацію до 01.01.2004 року (а.с. 41 т.1).

Судом встановлено, що по податковому обліку позивачем суму витрат по проведених ремонтах будівлі по вул. Шевченка 23, відображено в групі №1 за ставкою амортизаційних відрахувань 2%.

Згідно п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Законом про бюджет на 2004 рік обмежено дію п.8.6 вказаного Закону, і дозволено застосовувати підвищені ставки амортизації лише для витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв"язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3 які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.

Таким чином, підприємством сума амортизаційних витрат в групі №1 відображена за новими підвищеними ставками, а саме: 2%, замість 1,25 %, що є порушенням норм права, які діяли на час виникнення спірних відносин.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу по нарахуванню податкових зобов"язань амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2011 по об"єктам, що були введені в експлуатацію до 01.01.2004 року в сумі 7672 грн. (розрахунок а.с.2-3 т.3).

В акті зазначено, що на порушення п. 4.1. ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено суму скоригованого валового доходу внаслідок невірного обрахування нарахованого валового доходу, відображеного бухгалтерською проводкою Д-т 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями "- К-т 70 "Доход від реалізації". Розбіжності при визначенні валового доходу наведені в додатку №11 до акту перевірки (а.с.27 т.1).

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларації "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 77554,00 грн. в тому числі:

3 квартал 2010 року - завищено на 25876,00 грн.;

4 квартал 2010 року - занижено на 39162,00 грн.;

1 квартал 2011 року - занижено на 64268,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Судом досліджено додатки №11 до акту перевірки і встановлено, що податковим органом за 4 квартал 2010 року сума нарахувань по бюджету субсидій, пільг по населенню зазначена в розмірі 809641,00 грн. (а.с.194 т.2) при тому, що згідно оборотно-сальдовій книзі підприємства по 36 рахунку визначена сума - 899641,00 грн. (а.с.4 т.3). Різниця в сумі складає 90000 грн. при тому, що заниження показника в акті перевірки перевіряючим інспектором визначена в сумі 77554 грн.

Представник відповідача Черниш О.П., який здійснював перевірку підприємства, не зміг пояснити такої різниці в наборці сум нарахувань.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано

На підставі викладеного, з урахуванням не доведення суб"єктом владних повноважень своєї правової позиції, суд приходить до висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо заниження підприємством суми скоригованого валового доходу в розмірі 77554,00 грн. (розрахунок а.с.2-3 т.3).

Щодо зазначеного в акті перевірки про такі порушення:

- на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" невірно визначено приріст балансової вартості запасів в результаті не відображення в колонці №4 "Запаси використані не в господарській діяльності" в рядку А1 таблиці 1 додатку К1/1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" на кінець звітного періоду, а саме: станом на 01.10.2010 року, на 31.12.2010 року та на 31.03.2011 року вартості матеріалів, витрати на придбання яких включено до складу валових витрат в попередніх податкових періодах, використаних на ремонти основних засобів, що відображено в обліку підприємства бухгалтерською проводкою Д-т 23- К-т 151 в частині товарно-матеріальних цінностей (а.с.27 оборот-28 т.1);

- на порушення п.п 5.2.1 п. 5.2 п.п 5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу валових витрат в перевіреному періоді, а саме в 3 кварталі 2010 року, 4 кварталі 2010 року та в 1 кварталі 2011 року віднесено витрати на оплату праці працівників, які були зайнятті на роботах, пов"язаних з поліпшенням основних фондів, які не є власністю КП "Бердичівтеплоенерго" (а.с.34 обор. т.1);

- на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2,п.п. 5.71. п. 5.7 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), підприємством до складу валових витрат в перевіреному періоді, а саме в 3 кварталі 2010 року, 4 кварталі 2010 року та в 1 кварталі 2011 року віднесено суми страхового збору на обов"язкове державне соціальне страхування, нараховані на оплату праці працівників, які зайнятті на роботах, пов"язаних з поліпшенням основних фондів, які не є власністю КП "Бердичівтеплоенерго" (а.с.35 обор. т.1), то суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для нарахування податкових зобов"язань позивачу стали висновки податкового органу про те, що підприємством використовувались кошти на поліпшення основних засобів, які були передані для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 5.2 Розділу 2 Наказу ДПА від 22.12.2010, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко, не зазначено на підставі яких первинних документів інспектор прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового права, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що в 2008 році не проводився ремонт основних засобів, а лише здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання та надали Положення про технічне обслуговування обладнання КП "Бердичівтеплокомуненерго" (а.с.70-86 т.2).

Судом встановлено, що зазначені вище витрати підприємства відносяться до технічного обслуговування обладнання, а не поточним ремонтом основних засобів з огляду на наступне.

Організація експлуатації теплових установок та мереж, їх ремонтів, налагодження і випробувань визначена наказом Міністерство палива та енергетики, від 14.02.2007, № 71 "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж".

Вказаним наказом визначено, що обслуговування устаткування - це комплекс робіт з ведення необхідного режиму роботи, проведення оглядів устаткування та заходів, передбачених інструкціями з експлуатації і виробничими інструкціями працівників. Ремонт - комплекс операцій для відновлення справності або працездатності устаткування шляхом заміни чи відновлення зношених і пошкоджених деталей та вузлів.

Підпунктами 5.2.2.-5.2.5 п.5.2 ст.5 наказу Міністерства палива та енергетики, від 14.02.2007, № 71 "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" встановлено, що експлуатація і обслуговування джерел теплопостачання, теплофікаційних та тепловикористовувальних установок, теплових мереж і систем теплоспоживання мають бути такими, щоб забезпечувати надійну, безпечну і економічну роботу всього устатковання. Без наявності відповідного, спеціально підготовленого персоналу експлуатація теплових установок і мереж не допускається. Адміністрація власника теплових установок і мереж для забезпечення справного стану та безпечної експлуатації конкретного устаткування призначає відповідальних осіб. Відповідальним за справний стан і безпечну та економічну експлуатацію устаткування теплових установок і мереж суб'єкта господарювання є технічний керівник (технічний директор, головний інженер, головний енергетик, технолог, механік) або особа зі складу інженерно-технічних працівників (теплотехнічного, теплоенергетичного профілю), яка пройшла перевірку знань, в тому числі і цих Правил, та затверджена відповідним наказом (розпорядженням) по суб'єкту господарювання.

Такі ж положення містяться і в наказі Держбуд України від 27.11.1997 року №32/288 Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №409 "Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж", відповідно до якого технічне обслуговування - комплекс заходів щодо контролю та підтримання роботоспроможного або справного стану, який, як правило в огляді, догляді та періодичному ремонті.

Крім того, згідно наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.09.2004 року №99/33, технічне обслуговування, це комплекс організаційних та технічних заходів, пов"язаних із забезпеченням працездатного стану виробів, установок (систем), шляхом виконання робіт з тестування, ремонту та заміни складових, вузлів і агрегатів.

Після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо).

При цьому, наказом Держкомстату "Про затвердження форм одноразового державного статистичного спостереження №1 - амортизація" від 15.12.2003 року №444 - поліпшення об"єкта основних засобів, це є витрати, пов"язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнання, реконструкцією тощо об"єкта основних засобів у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Крім того, відповідно до п 1.1. ДСТУ 2860-94 "Надійність техніки. Термін та визначення" дія його поширюється на технічні системи, програмні засоби, споруди, машини, апаратуру або їх окремі компоненти, тобто майже на весь спектр видів основних засобів. У такому разі термін та визначення, що містить ДСТУ, обов"язкові для застосування при розгляді запитань, пов"язаних з ремонтом щонайменше перелічених вище різновидів основних засобів.

Згідно ДСТУ ремонтом вважається комплекс операцій з відновлення справності або працездатності та поновлення ресурсу об"єкта або його складових. Під технічним обслуговуванням розуміють комплекс операцій з підтримки справності та працездатності об"єкта під час його використання за призначенням, простою, зберігання та транспортування.

Згідно ст.5 наказу Мінфіну від 30.09.2003, № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами.

Відповідно до ст.28-29 наказу Мінфіну від 30.09.2003, № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (ст.ст. 31-32 наказу Мінфіну від 30.09.2003, № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів") .

Згідно розробленого на підприємстві Положення про техобслуговування обладнання технічне обслуговування обладнання полягає у перевірці його укомплектованості і справності (працездатності), чистці та митті, налагодження і регулюванні, змащуванні та заправці (дозаправці) експлуатаційними матеріалами, усуванні несправностей і недоліків, заміни деталей з обмеженими термінами служби та зберігання, перевірці засобів вимірювання, технічному огляді вантажопідйомних машин і посудин, які працюють під тиском.

Відповідальними за стан устаткування, організацію технічного обслуговування устаткування є керівник або уповноважена ним особа та головні спеціалісти підприємства, а також керівники структурних підрозділів і фахівці в межах їх посадових обов"язків.

Система технічного обслуговування устаткування містить у собі сукупність організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на підтримання в технічно справному стані устаткування, забезпечення надійності його роботи, виконання вимог охорони праці та охорони навколишнього природного середовища.

Технічне обслуговування не є поточним чи капітальним ремонтом або поліпшенням основних фондів.

Технічне обслуговування устаткування проводиться відповідно до затвердженого графіка. Періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється керівництвом виробничого підрозділу підприємства, затверджуєтьс головними спеціалістами підприємства.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.6.1. п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу

Нормами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються в тому числі включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання і застосовані штрафні санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Будь-яких доказів, первинних документів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не надано. Не наведено таких доказів і в акті перевірки. Висновки перевіряючих інспекторів про те, що підприємство поліпшувало основні засоби не підтверджено жодним доказом і такий висновок ґрунтується лише на суб'єктивних припущеннях перевіряючих.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов"язань по перерахованим вище господарським операціям на загальну суму 1246087 грн. (розрахунок а.с.2-3 т.3).

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000972301 від 23.09.2011 року відповідно до якого позивачу нараховано податкові зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 36428 грн., то суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення сформовано на підставі акту перевірки за ті ж самі порушення, які вже досліджувались судом щодо визначення правомірності нарахувань податкових зобов"язань позивачу по податковому повідомленню-рішенню № 000992301 від 23.09.2011 року.

Щодо порушень, викладених на сторінках 20 і 22 акту перевірки а саме: на порушення п.п 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1, п.5.7. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу валових витрат в перевіреному періоді віднесено витрати на оплату праці працівників та суми страхового збору на обов"язкове державне соціальне страхування, нараховані на оплату праці працівників, які були зайнятті на роботах, пов"язаних з поліпшенням основних фондів, які не є власністю КП "Бердичівтеплоенерго" (а.с.34 обор., 35 оборот т.1), то суд не погоджується з висновками податкового органу, так як відповідачем не доведено факту здійснення позивачем поліпшення основних засобів.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 5.2 Розділу 2 Наказу ДПА від 22.12.2010, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко, не зазначено на підставі яких первинних документів інспектор прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового права, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що в 2008 році не проводився ремонт основних засобів, а лише здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання та надали Положення про технічне обслуговування обладнання КП "Бердичівтеплокомуненерго" (а.с.70-86 т.2).

Судом встановлено, що зазначені вище витрати підприємства відносяться до технічного обслуговування обладнання, а не до ремонту основних засобів.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу

Нормами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються в тому числі включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання і застосовані штрафні санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Будь-яких доказів, первинних документів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не надано. Не наведено таких доказів і в акті перевірки. Висновки перевіряючих інспекторів про те, що підприємство поліпшувало основні засоби не підтверджено жодним доказом і такий висновок ґрунтується лише на суб'єктивних припущеннях перевіряючих.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування податкових зобов"язань на загальну суму 31843,00 грн. (розрахунок а.с. 2-3 т.3).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року встановлено заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації "Доходи від операційної діяльності" показників на загальну суму 2082,00 грн. в тому числі: 2 квартал 2011 року занижено на 2082,00 грн.(а.с.30 т.1).

Представником позивача подано до суду заяву, згідно якої порушення на сторінці 11 (одинадцять) щодо заниження валового доходу за 2 квартал 2011 року на суму 2082,00 грн. підприємство визнає (а.с. 1 т.3).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про правомірність збільшення відповідачем підприємству задекларованих доходів від операційної діяльності за другий квартал 2011 року в сумі 723,00 грн. (розрахунок а.с. 2-3 т.3).

В акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в перевіреному періоді завищено суму амортизаційних відрахувань всього в розмірі 7672,00 грн., відображених в Додатку К1/1 Таблиці №2 по групі №1 з нормою амортизаційних відрахувань 2 відсотки, а саме підприємством по податковому обліку відображено нарахування амортизаційних відрахувань на суму витрат по проведених ремонтах будівлі, що знаходиться за адресою вул. Шевченка 23, переданою в господарське відання без зміни форми власності згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської міської Ради від 05.02.2009 року за №48 .

По податковому обліку КП "Бердичівтеплоенерго" суму витрат по проведених ремонтах будівлі відображено в групі №1 за новими підвищеними ставками амортизаційних відрахувань 2% в квартал, замість 1,25 %, у зв"язку з тим, що будівля передана підприємству згідно вищевказаного рішення, здана в експлуатацію до 01.01.2004 року (а.с. 41 т.1).

Судом встановлено, що по податковому обліку позивачем суму витрат по проведених ремонтах будівлі по вул. Шевченка 23, відображено в групі №1 за ставкою амортизаційних відрахувань 2%.

Згідно п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Законом про бюджет на 2004 рік обмежено дію п.8.6 вказаного Закону, і дозволено застосовувати підвищені ставки амортизації лише для витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв"язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3 які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.

Таким чином, підприємством сума амортизаційних витрат в групі №1 відображена за новими підвищеними ставками, а саме: 2%, замість 1,25 %, що є порушенням норм права, які діяли на час виникнення спірних відносин.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу по нарахуванню податкових зобов"язань амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2011 по об"єктам, що були введені в експлуатацію до 01.01.2004 року в сумі 3862,00 грн. (розрахунок а.с. 2-3 т.3).

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000982301 від 23.09.2011 року відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 46092,00 грн. за основним платежем та нарахована 1,00 грн. штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки (а.с. 46 оборот т.1) зазначено, що на порушення п. 187.10 ст.187 Податкового кодексу України підприємством за період 01.07.2010 року по 30.06.2011 року невірно визначено суми податкового кредиту, що призвело до завищення задекларованих сум податкого кредиту по рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню" на загальну суму 46092,00 грн., а саме:

за січень 2011 року занижено на суму - 154653 грн.;

за лютий 2011 року занижено на суму - 18535,00 грн.;

за березень 2011 року завищено на суму - 3015,00 грн.;

за квітень 2011 року завищено на суму - 21504,00 грн.;

за травень 2011 року завищено на суму - 6767,00 грн.;

за червень 2011 року завищено на суму 95810,00 грн.

Нормами п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

З аналізу вказаної норми права встановлено, що датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

В судовому засіданні представники позивача погодились із сумою завищення податкового зобов"язання, зазначеною в акті перевірки та пояснили, що на прохання податкового органу в жовтні 2010 року в декларації по податку на додану вартість не показали негативне значення, тобто самостійно занизили суму податкового кредиту. Така ж позиція зазначена і в позовній заяві.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки податкового органу про завищення підприємством сум податкового кредиту в 1 півріччі 2011 року позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в порушення вказаної норми права підприємством завищено суму податкового кредиту у зв"язку з тим, що до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг) не оплачених постачальникам протягом податкового періоду, на загальну суму 46092,00 грн., а саме:

- за січень 2011 року завищено на суму 154653,00 грн.;

- за лютий 2011 року завищено на суму 18535,00 грн.;

- за березень 2011 року занижено на суму 3015,00 грн.;

- за квітень 2011 року занижено на уму 21504,00 грн.;

- за травень 2011 року занижено на суму 6767,00 грн.;

- за червень 2011 року занижено на суму 95810,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу щодо винесення податкового повідомлення - рішення №0000982301 від 23.09.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 46092,00 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 89, 158-163, 167, 186, 258 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення №0000972301 від 23.09.2011 року скасувати в частині нарахованого основного платежу в сумі 31843,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000992301 від 23.09.2011 року скасувати в сумі 8459414,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 23 липня 2013 р.