Постанова № 32724549, 22.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1781/13-а

22 липня 2013 року 17год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Журов Р.В.

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фермерське господарство "НАД ІКВОЮ" до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «НАД ІКВОЮ» (далі ФГ «НАД ІКВОЮ») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі Дубенської ОДПІ) про визнання не чинним та скасування податкових повідомлень рішень.

З змісту вказаного адміністративного позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними (нечинними) та скасувати податкові повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ від 04.12.2012 р.

№ 0007482350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 209 173,78 грн., (в тому числі 166 380,07 грн. - сума основного зобов'язання та, 42 793,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ 0007492350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 247 317,00 грн. (в тому числі 199 642,00 грн. - сума основного зобов'язання та 47 675,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

№ 4634281750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» на суму 7 034,77 грн., (в тому числі на суму 5 162,20 грн. - сума основного зобов'язання, на суму 1 872,57 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ 0007472350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Збір за забруднення навколишнього природного середовища» на суму 193,86 грн. (в тому числі на суму 19,09 грн. сума основного зобов'язання та на суму 174,77 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ 0000052353, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 6 144,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків податкового органу викладених в акті перевірки позивача № 285/22/33095492 від 26.10.2012 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФГ «НАД ІКВОЮ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.».

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що посадові особи відповідача за наслідком проведеної перевірки безпідставно прийшли до висновку, про порушення ним вимог п. 4.1 ст.4, пп.11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п 11.3 ст.11, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1 ст. 135, п.137.1, п.137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України та пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.75 ст.7 п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 206.9 ст. 209 Податкового кодексу України.

Зокрема позивач вказує на те, що описані твердження відповідача про порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на невмотивованих висновках контролюючого органу про те, що ФГ «НАД ІКВОЮ», яке належним чином зареєстровано платником фіксованого с/г податку, починаючи з січня 2010 року зобов'язане було сплачувати податки та збори на загальних підставах.

Такі твердження податкового органу пов'язані з тим, що ФГ «НАД ІКВОЮ» начебто не дотримано вимог закону щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок в 2005 - 2006 роках у зв'язку із чим питома вага вартості поставлених підприємством сільськогосподарських товарів, вироблених (наданих) ним на власних або орендованих виробничих потужностях, на переконання податкового органу складала менше 75%.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Оспорюванні рішення, вважає правомірними та обґрунтованими. Додатково зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що обсяг реалізованої продукції ФГ «НАД ІКВОЮ» задекларовано в спеціальних, а не загальних деклараціях.

Проте, як встановлено перевіркою у господарства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості продукції, відповідно дана продукція не являється продукцією власного виробництва. У зв'язку із чим за перевіряємий період питома сільськогосподарських товарів (послуг) позивача не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

За таких обставин ФГ «НАД ІКВОЮ» з 01.01.2010 р. мало стати платником податку на загальних підставах.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що ФГ «НАД ІКВОЮ» зареєстроване Дубенською РДА Рівненської області (свідоцтво про державну реєстрацію серія А00№243086) та з 16.02.2005 р., перебуває на податковому обліку в Дубенській ОДПІ.

В період з 11.10.2012 р. по 17.10.2012 р. Дубенською ОДПІ проводилась документальна позапланова перевірка ФГ «НАД ІКВОЮ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. (Акт від 26.10.2012 р. № 285/22/33095492).

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення фермерським господарством вимог:

- п.4.1 ст.4, пп.11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1 ст. 135, п.137.1, п.137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 166 380,07 грн.

- пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.75 ст.7 п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 206.9 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 199 642,00 грн.

Такий висновок податковим органом зароблено у зв'язку із тим, що за результатом проведеної перевірки встановлено, що ФГ «НАД ІКВОЮ» реалізовано у 2009-2012 р. с.-г. продукцію не власного виробництва.

На переконання податкового органу в господарства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості реалізованої продукції. За таких обставин питома вага вартості сільськогосподарської продукції товариства склала менше 75 відсотків вартості всіх товарів, у зв'язку із чим такий платник податку перестав бути платником фіксованого с-г податку з 01.01.2010р. та став платником податку на загальних підставах.

Враховуючи наведене, за наслідком проведеної перевірки відповідачем 04.12.2012 р. прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0007482350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 209 173,78 грн., (в тому числі 166 380,07 грн. - сума основного зобов'язання та, 42 793,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ 0007492350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 247 317,00 грн. (в тому числі 199 642,00 грн. - сума основного зобов'язання та 47 675,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вказаними висновками викладеними в акті перевірки від 26.10.2012 р. № 220/22/35027073 та винесеними на його основі податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

До податкового повідомлення - рішення № 0007492350 від 04.12.2012 р. включено податкове зобов'язання з ПДВ за липень-вересень 2009 року та застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 25 % від нього.

Однак, згідно з приписами пункту 102.1 статті102 Податкового кодексу України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищенаведену норму ПКУ, податковим органом неправомірно було нараховано грошове зобов'язання з ПДВ за липень-вересень 2009 року та застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 25 % до позивача в зв'язку із закінченням строку 1095 днів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» - особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону - фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі, тобто об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) в тому числі - податку на прибуток.

Як встановлено в судовому засіданні ФГ «НАД ІКВОЮ» в 2009-2012 роках було платником фіксованого сільськогосподарського податку, на підтвердження відповідачем щорічно видавалась позивачеві довідка про підтвердження його статусу як платника податку.

В свою чергу, податковим органом, жодних порушень по сплаті вказаного податку позивачем виявлено не було.

Разом з тим, за результатом проведеної перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді ФГ «НАД ІКВОЮ» задекларовано в спеціальній декларації обсяг реалізованої продукції на суму 1 197 852,00 грн. в тому числі ПДВ - 199 642,00 грн. при тому, що у господарства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості реалізованої продукції.

За таких обставин податковим органом зроблено висновок, що ФГ «НАД ІКВОЮ» реалізовано у 2009-2012 році продукцію не власного виробництва.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу дотримання Позивачем порядку державної реєстрації договору оренди земельних ділянок в 2009-2012 р.

Приписами ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу XIV ПК - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним).

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради … за місцем розташування земельної ділянки (пункт 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди).

Окрім того, нормативно-правовим актом, яким делеговано виконавчим органам сільських рад повноваження органів виконавчої влади щодо здійснення реєстрації суб'єктів права власності на землю, реєстрації права користування землею і договорів оренди землі, видачі документів, що посвідчують право власності і право користування землею ґрунтується на змістові Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Матеріали справи містять належним чином укладені в 2005-2006 роках договори оренди землі, типова форма яких затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, та 10 договорів оренди не витребуваних (не переоформлених) земельних ділянок, які було укладено з Дубенською райдержадміністрацією (копії додавались до заперечень).

Всі без винятку вказані договори оренди землі / земельних ділянок зареєстровані Іваннівською сільською радою Дубенського району про що свідчать відповідні записи, гербова печатка та підпис її голови на кожному з них у відповідності до пункту 12 Порядку державної реєстрації договорів оренди.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Суд приходить до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до позивача-платника фіксованого сільськогосподарського податку, що застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, оскільки ним дотримано вимоги щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Крім того, суд вказує на те, що функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належать. Відповідно, у разі порушення платником податків норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Вказана позиція викладена в інформаційному листі ВАС України від 28.12.20012 р. №2614/12/13-12.

Пунктом 1.7. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 837 від 17.12.2010 "Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва", яким встановлено методику складання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік, визначено, що при складанні розрахунку питомої ваги сільгосппродукції необхідно керуватися даними бухгалтерського обліку. В той же час, в акті перевірки не наведено фактів невірного складання розрахунку позивачем з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, чи на інші документи, які б свідчили про постачання позивачем сільгосппродукції не власного виробництва, або іншої продукції чи послуг що привело до неправильного розрахунку частки - питомої ваги, хоча для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, акт повинен містити докази, з посиланням на первинні документи про постачання підприємством несільськогосподарських товарів, або сільськогосподарських товарів не власного виробництва, питома вага яких перевищувала 25%. Таких доказів акт не містить, а відповідачем зазначених доказів суду не надано, натомість із акта перевірки слідує, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, а сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Щодо податкового повідомлення-рішення №4634281750 від 04.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України).

Зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок (пп. 9.1.5 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України).

Таким чином, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 170 Податкового кодексу України установлено, що доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до ч. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) / сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Отже, лише у разі виплати орендарем доходу - орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, орендар як податковий агент зобов'язаний нарахувати, утримати, перерахувати податок до бюджету і повідомити податковий орган про виплачені суми доходу і утриманий податок за ф. № 1ДФ.

При визначенні податку з доходів фізичних осіб державний податковий орган не врахував того, що в 2009 році ФГ «НАД ІКВОЮ» в масиві № 15, який знаходиться на території Іваннівської сільської ради, не обробляло (не використовувало) площу 19,41 га, а 6,9 га в цьому ж масиві та 3,84 га в масиві № 16 фактично обробляв ФГ «Рачинський», що підтверджується довідкою Іваннівської сільської ради.

Крім того, в матеріалах справи наявні 10 договорів оренди не витребуваних (не переоформлених) земельних ділянок, які було укладено з Дубенською районною державною адміністрацією, оплата за які проводилась до місцевого бюджету, тобто органу, який прийняв рішення про надання земельної частки (паю) в оренду.

Суд також не може належним чином перевірити та встановити те, що не виплачені суми за орендовані землі в попередніх роках виплачувались в наступних роках з утриманням та перерахуванням сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету, адже податковий орган при перевірці не ідентифікував фізичних осіб та податкові періоди виплати доходів від надання ними в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Юридична оцінка встановлених судом обставин свідчить про завищення донарахованого грошового зобов'язання до платника податку при перевірці податковим органом. Це потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і як наслідок - неправильне нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Дана обставина не перешкоджає новому нарахуванню податків та штрафних санкцій за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу та в його рішенні. Отже, таке положення порушує конституційну вимогу про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, суд, констатуючи помилкове нарахування податку на доходи фізичних осіб через порушення вимог ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податкового кодексу України стосовно нарахування та визначення грошового зобов'язання податковим органом, не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки відповідач не діяв у спосіб визначений законом та в установленому порядку.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.12. 2006 року, що згідно ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України.

Не знайшло свого підтвердження те, що ФГ «НАД ІКВОЮ» невірно визначено податок з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати 2 працівникам, які були звільненні згідно наказів відповідно від 01.08.2010 р. та від 31.08.2010 р., адже вказані суми виплачувались за попередній місяць до місяця звільнення, що підтверджується книгою наказів ФГ «НАД ІКВОЮ», витяг з якої наявний в матеріалах справи.

Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення №0000052353 від 04.12.2012 року за порушення норм з регулювання обігу готівки стали копії квитанцій СВК «Іква», які були долучені до оригіналів корінців прихідних касових ордерів та включених до авансових звітів ФГ «НАД ІКВОЮ».

Судом встановлено, що копії авансових звітів ФГ «Над Іквою», які були надані під час судового засідання позивачем підтверджують понесені витрати.

Досліджені корінці прихідних касових ордерів свідчать про відшкодування понесених витрат СВК «Іква» позивачем, а копії квитанцій (СВК «Іква») підтверджують те, що понесені витрати позивача пов'язані з його господарською діяльністю.

Враховуючи вказане, суд не знаходить правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007472350 від 04.12.2012 року в загальній сумі 193 грн. 86 коп. а саме: основного платежу в сумі 19 грн. 09 коп. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 174 грн 77 коп. збору за забруднення навколишнього середовища податковим органом винесено правомірно виходячи з наступного.

Згідно ст.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затвердженого Постановою КМ України № 303 від 01.03.1999р. (із змінами та доповненнями) збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, у відповідності з аб.2.ст.4 Постанови обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів.

Судом встановлено, що ФГ "Над Іквою" в порушення ст. 9,10 Постанови № 303 в терміни, передбачені п.4.1.4.ст.4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. не подано розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2-й квартал 2010 року, термін подання до 11.05.2010р. у результаті чого занижено нарахування збору на забруднення навколишнього середовища у періоді, що перевірявся на загальну суму 19,09грн.

Посилання представників позивача на п.37.3 ст.37 ПК України, яким передбачено, що підставами для припинення податкового обов"язку, крім його виконання, є зокрема втрата особою ознак платника податку визначені цим Кодексом;скасування податкового обов"язку у передбачений законодавством спосіб, є безпідставними та необгрунтованими.

На час виникнення спірних правовідносин нормативно-правові акти на на підставі яких прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення були чинними, а тому сплата позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища є обов"язковою.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.

А тому суд приходить до висновку, що за податковим органом залишається право на визначення грошового зобов'язання протягом 1095 днів.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади; органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За наслідком судового розгляду справи суд дійшов висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необгрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції від 04.12.2012 р. № 0000052353, № 0007482350, № 0007492350, № 4634281750 є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ №0000052353, №0007482350, №0007492350 та №4634281750 від 04 грудня 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Присудити на користь позивача Фермерське господарство "НАД ІКВОЮ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2293,05 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.