Постанова № 32724305, 17.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 811/1861/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат» до Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Світловодський маслосиркомбінат» (далі - позивач, ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат») звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003323100 від 01.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.. 135.5.4 п.135.5 ст.135, пп..138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 169 867,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано витрати за господарськими операціями з контрагентами на підставі належно оформлених податкових накладних та актів виконаних робіт. При цьому позивач зазначає, що податковим органом поза межами компетенції та безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аскольд»

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного рішення, які прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 22.07.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Світловодський маслосиркомбінат» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради 21.11.2003 року (т.1,а.с.220) та діє на підставі статуту (т.1, а.с. 191-199)

Види діяльності за КВЕД : виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; перероблення молока, виробництво масла та сиру (т.1,а.с.221).

Ухвалою господарського суду від 28.09.2012 року ПАТ «Світловодський маслосиркобінат» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 28.09.2013 року (т.1,а.с.188-190).

Посадовою особою Світловодської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (період з 01.07.2010 року по 30.09.2010року, з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року) та з ТОВ «Аскольд» (період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року), за результатами якої складено акт №68/2200/446061 від 14.02.2013 року (т.1,а.с.133-149).

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003323100 від 01.03.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 169867,00 грн., в тому числі: 3 кв. 2010 р. - 30800,00 грн., І кв. 2011 р. - 28000,00 грн., 2-3 кв. 2011 р. - 111067,00 грн. (т.1,а.с.13).

Дане рішення було оскаржено до ДПС у Кіровоградській області (правонаступник - Головне управління Міндоходів у Кіровоградській області)

За результатами оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ та залишено без змін, а скарга без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зазначено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

П.135.2 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів;

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як свідчать обставини справи, в перевіряємий період позивачем були укладені наступні договори з контрагентами, в яких ПАТ «Світловодський малосиркомбінат» є покупцем, а саме:

- договір купівлі-продажу №39 від 15.07.2010 року з ФОП ОСОБА_1 (т.1,а.с.16);

- договір купівлі - продажу №17 від 11.03.2011 року з ФОП ОСОБА_1 (т.1,а.с.17).

Відповідно до п.1.1 вказаних Договорів продавець зобов'язується передати покупцю товар згідно накладних. Крім того, п.2.2 договору визначено, що підтвердженням якості товару, який підлягає продажу з боку продавця є сертифікат.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: накладні (т.1,а.с.18-22), товарно - транспортні накладні (т.1,а.с.23-34) та податкові накладні(т.1,а.с.50-61), позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання вказаного вище договору. Розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_1 проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, шо підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (т.2,а.с.15-27,40-45).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентом.

В судовому засіданні встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1, вантажним автомобілем марки DAF TE 95 XF 430, 2005 року випуску, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 від 04.06.2011 року, який належить їй на праві власності (т.2,а.с.46-48).

Якість придбаної продукції підтверджена відповідними висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.3,а.с.1-2,4-5,7-8,10-11,13-14,16-17,19-20,22-23,25-26) та паспортами якості (т.3,а.с.3,6,9,12,15,18,21,24).

На дату складання податкових накладних ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.2, а.с.58-60).

В судовому засіданні встановлено, що 20.01.2011 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Аскольд» (продавець за договором) укладено договір №10/11-06 на поставку хімічної продукції (молочної кислоти) (т.1,а.с.62).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: накладні (т.1,а.с.63-65), товарно - транспортні накладні (т.1,а.с.66-70 та податкові накладні(т.1,а.с.71-75) позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання вказаного вище договору. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Аскольд» проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, шо підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (т.2,а.с.87,89,92).

В судовому засіданні встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «Аскольд» вантажним автомобілем марки КАМАЗ 5320,1987 р.в., який належить на праві власності ПП «ВУТК «Дот» та передано ТОВ «Аскольд» на праві доручення (т.2,а.с.47-48).

Якість придбаної продукції підтверджена відповідними висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.3,а.с.37-38).

На дату складання податкових накладних ТОВ «Аскольд» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.2, а.с.61-63).

В судовому засіданні встановлено, що одним із видів діяльності ПАТ «Світловодський маслосиркомбінат» є перероблення молока, виробництва масла та сиру (за КВЕД -2010 №10.51).

Придбані позивачем матеріали, а саме сода каустична та молочна кислота були використані в господарській діяльності для миття та дезинфекції виробничого обладнання, що підтверджується актами на списання допоміжних матеріалів (т.1,а.с.35-49), молочна кислота була використана для підтримання постійної кислотності РН сироватки під час процесу нанофільтрації, згідно інструкції виробника обладнання, що підтверджується рапортами цеху СОМ та СОС за червень-липень 2011 року (т.1,а.с.76-102).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аскольд» щодо придбання товарів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Світловодський маслосиркобінат».

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданого договору відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентами (ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аскольд») договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за наявності в матеріалах справа документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, суд вважає, що рішення податкового органу підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Світловодський маслосиркомбінат» судові витрати у розмірі 1 698,68 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 01.03.2013 року № 0003323100.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Світловодський маслосиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00446061) судові витрати з державного бюджету в розмірі 1 698,68 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2013 року.

Суддя Н.В. Чубара