Рішення № 32724071, 26.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2013 року Справа № 913/879/13

Провадження №11пд/913/879/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про врегулювання розбіжностей спірних умов договору

судова колегія у складі суддів:

Москаленко М.О. - головуючий суддя

Вінніков С.В. - суддя

Ворожцов А.Г. - суддя

секретар судового засідання Губарева М.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Григор'єв О.М., довіреність № 600 від 01.10.2012;

від відповідача - Пономарьов Б.Ю., довіреність № 20/11 від 03.01.2013;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 21-2 в редакції, запропонованій позивачем, виклавши у редакції позивача додатки до договору:

- "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача";

- "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача";

- "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача";

- "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін".

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення п. 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі за текстом - Правила), яким визначено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається у договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії. За доводами позивача викладення у його редакції додатків до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу» щодо визначення точки продажу електричної енергії відповідачеві обумовлює зміну ступеню напруги з 110 кВ на 6 кВ та класу напруги об'єкту відповідача з першого на другий.

Відповідач письмовим відзивом № 20/1408 від 22.05.2013 (а.с. 61-63) на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що між позивачем та ТОВ «Рубіжанський трубний завод» як власником електричних мереж не укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

В судовому засіданні 13.06.2013 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2013, 11 годин 40 хвилин.

У судове засідання 26.07.2013 прибули повноважні представники сторін у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

18.02.2013 позивачем на адресу відповідача у справі листом № 194 направлено у двох примірниках проект договору про постачання електричної енергії № 21-2. Проект договору відповідач отримав 19.02.2013.

01.03.2013 листом № 599 відповідач направив на адресу позивача підписаний договір про постачання електричної енергії № 21-2 з протоколом розбіжностей, про що в договорі зроблено застереження.

Підписуючи договір про постачання електричної енергії № 21-2 з протоколом розбіжностей, відповідач не погодився з додатками до нього, а саме:

- з додатком «Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача» (відповідач не погоджується з встановленою точкою продажу, підключення та обліку електричної енергії);

- з додатком «Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача» (відповідач не погоджується з встановленою точкою продажу, підключення та обліку електричної енергії);

- з додатком «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» (в графі 12 «клас напруги» зазначений 2 клас напруги, з чим відповідач не погоджується і вважає, що у даному додатку повинен зазначатися 1 клас напруги);

- з додатком «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін» (відповідач не погоджується з встановленою точкою продажу, підключення та обліку електричної енергії).

Судом встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється на об'єкт відповідача через технологічні електричні мережі, які належать ТОВ «Рубіжанський трубний завод» (основному споживачу).

Відповідач вважає, що точка продажу, підключення та обліку електричної енергії повинна встановлюватися на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ТОВ «Рубіжанський трубний завод».

Між позивачем та ТОВ «Рубіжанський трубний завод» як власником технологічних електричних мереж договір про спільне використання технологічних електричних мереж не укладався.

Встановлення у додатку «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» 2 класу напруги споживача позивач обґрунтував вимогами пункту 1.4 Правил щодо визначення точки продажу електричної енергії відповідачу, яка установлюється на межі балансової належності електроустановок відповідача, тобто на межі балансової належності електроустановок відповідача та ТОВ «Рубіжанський трубний завод».

На межі балансової належності електроустановок відповідача ступінь напруги складає 0,4 кВ, що відповідачем не спростовується.

За доводами позивача відповідач відповідно до пункту 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги, затвердженого постановою НКРЕ України від 13.08.1998 № 1052 (далі за текстом - Порядок), відноситься до 2-го класу напруги.

Враховуючи незгоду відповідача з запропонованими позивачем умовами додатків до договору "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", позивач на підставі положень ст. 181 Господарського кодексу України звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі врегульовані Цивільним, Господарським кодексами України, зазначеними вище Правилами та Порядком.

Порядок укладення господарських договорів врегульований приписами ст. 181 Господарського кодексу України. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Пропозицію щодо укладення договору позивачем здійснено у встановленому ст. 181 Господарського кодексу України порядку, що підтверджено матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростовано учасниками судового процесу.

Спір щодо неврегульованих умов договору позивачем передано до суду у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України строк.

Як встановлено пунктом 1.4 Правил, точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Відповідно до пункту 1.2 Правил точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Вказаним пунктом також визначено, що межа балансової належності - це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання (абзац сорок перший пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕ N 105 від 04.02.2010).

Згідно із пунктом 1.5 Правил у разі постачання споживачу електричної енергії в точці продажу на межі балансової належності цього споживача та власника електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а між електропередавальною організацією та цим власником електричних мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача на основі типового договору.

Порядок є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 2 Порядку основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам; споживач електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа - підприємець, населення, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору з постачальником електричної енергії; субспоживач - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача); точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відповідно до умов договору про постачання електричної енергії або про купівлю-продаж електричної енергії відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Пунктом 3 Порядку споживачі електричної енергії розподіляються на два класи. До 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 Порядку.

Між відповідачем та ТОВ «Рубіжанський трубний завод» укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який не є договором про відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, а тому не є підставою для застосування пункту 5.2 Правил. Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача щодо впливу на правовідносини сторін у справі укладеного між відповідачем та ТОВ «Рубіжанський трубний завод» договору про спільне використання технологічних електричних мереж з викладених вище підстав не можуть бути прийняті судом до уваги під час вирішення спору.

Враховуючи, що на межі балансової належності електроустановок відповідача ступінь напруги складає 0,4 кВ, відповідач відповідно до пункту 3.2 Порядку відноситься до 2-го класу споживачів.

Таким чином, клас напруги, запропонований позивачем відповідачу у додатку «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» до договору про постачання електричної енергії № 21-2, ґрунтується на вимогах п. 1.4 Правил та п. 3.2 Порядку.

З урахуванням фактичних обставин справи суд доходить висновку про те, що у спірних додатках до договору позивачем правильно визначено клас споживача та точки продажу електричної енергії споживачу, оскільки відповідно до пункту 1.4 Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах судових колегій Вищого господарського суду України від 04.07.2013 у справі № 913/50/13-г, а також від 06.06.2013 у справі № 913/79/13-г.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами наявності підстав для укладення договору про постачання електричної енергії в редакції позивача у справі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, договір про постачання електричної енергії № 21-2 в редакції, запропонованій позивачем, виклавши у редакції позивача додатки до договору:

- "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача";

- "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача";

- "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача";

- "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін".

3. Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Мендєлєєва, 49, код 32026192, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, код 31443937, судовий збір у розмірі 1147 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 31.07.2013.

Судді М.О. Москаленко

С.В. Вінніков

А.Г. Ворожцов