Рішення № 32723914, 25.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6363/13-ц

Провадження № 2/752/2580/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в реалізації права власності та виселення, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 у квітні 2013 року звернулася у суд з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в реалізації нею прав власника щодо квартири АДРЕСА_1 та виселити відповідача з вказаної квартири.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що зазначена однокімнатна квартира раніше належала матері сторін у справі - ОСОБА_3. Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29.01.2002 р., ОСОБА_3 подарувала спірну квартиру позивачу, залишившись проживати в ній. Весь цей час позивач, як власник квартири, приходила в квартиру, допомагаючи мамі у побуті. Оскільки мама була людиною похилого віку то і відповідач, як її син, також іноді приходив у спірну квартиру, відвідуючи маму, а тому мав ключі від квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Після цього, відповідач, без згоди позивача, як власника квартири, поселився в ній, замінив замки на вхідних дверях, створивши, таким чином, позивачу перешкоди у користуванні її власністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення, зазначивши, що 06.08.1993 р. державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Костенко Л.Ю. був посвідчений заповіт, згідно якого мати сторін у справі - ОСОБА_3 заповіла спірну квартиру відповідачу. Зазначений заповіт не був скасований або змінений, а тому, на думку відповідача та його представника, ОСОБА_2 є власником зазначеної квартири та має право в ній проживати. Також відповідач зазначає, що після розірвання шлюбу з 2000 р. він постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1. В квартирі знаходяться його особисті речі, документи, прилади, фільми, сценарії, бібліотека тощо.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, а також свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 29.01.2002 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого 22.02.2002 р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», належить позивачу ОСОБА_1. (а.с. 4)

Зазначена квартира до цього належала на праві власностіОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого сектором приватизації Московської державної адміністрації м. Києва 26 березня 1993 року та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 06 квітня 1993 р. за № 3683.

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивача та сином колишнього власника квартири ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно довідки № 605 від 28.03.2013 р., виданої КП «ЖЕО-107 Голосіївського району в м. Києві, у зазначеній квартирі ніхто не зареєстрований. (а.с. 5)

Відповідач ОСОБА_2 має право користування та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними довідки № 828 від 19.06.2013 р., виданої ВСП «Грушківський». (а.с. 60)

Позивач посилається на те, що відповідач без згоди позивача, як власника квартири, поселився в ній, де замінив замки на вхідних дверях квартири.

Суд вважає, що такі доводи позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

На підтвердження свого права власності на спірну квартиру, позивач надав суду копію договору дарування від 29.01.2002 р., на звороті якого міститься реєстраційний напис про державну реєстрацію права на спірну квартиру. (а.с. 4 зв.)

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наведе свідчить про те, що позивач, як власник житла, має право на виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири.

Згідно зі ст. 150 ЖК громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 підтвердив суду, що він проживає у спірній квартирі без реєстрації та згоди власника ОСОБА_1, оскільки вважає, що він у 2000 р. вселився в спірну квартиру за згодою його матері ОСОБА_3, яка на той час була власником спірної квартири, та з вказаного часу постійно проживає у квартирі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що відповідач вселився у спірну квартиру після смерті матері сторін у справі - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. До дня смерті в спірній квартирі постійно проживала лише ОСОБА_3, а відповідач іноді приходив до квартири, відвідуючи маму.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на письмові докази, зокрема довідник Національної спілки кінематографістів України в редакції 2000 р., в якому зазначена його адреса - адреса спірної квартири. (а.с. 38)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідач за адресою: АДРЕСА_1, на той час не проживав, а зазначив дану адресу з метою отримання поштової кореспонденції, оскільки на той ас він розірвав шлюбу зі зсвоєю дружиною, не проживав за місцем своєї реєстрації та не бажав, щоб його колишня дружина володіла інформацією про його доходи.

Крім того, на підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на довідник Національної спілки кінематографістів України в редакції 2009 року. (а.с. 40), довідник Національної спілки кінематографістів України в редакції 2013 р. (а.с. 42), поштову кореспендецію на його адресу, рукописні записи його матері ОСОБА_3 (а.с. 52-55), рахунки за телекомунікаційні послуги (а.с. 56).

На думку суду, зазначені письмові докази не можуть бути прийняті до уваги та не свідчать про те, що відповідач постійно проживав у спірній квартирі, оскільки з 2002 р. власником спірної квартири є позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29.01.2002 р., яка не надавала згоди на проживання відповідача у спірній квартирі.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не зареєстрований, ОСОБА_1 заперечує проти його проживання, підстав вважати, що він поселився у спірне житлове приміщення за згодою власника в якості члена сім»ї, немає.

За таких підстав суд приходить до висновку про наявність правових підстав для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 шляхом його виселення із спірного житлового приміщення.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,70 грн. судового збору.

Керуючись статтями 321, 334, 383, 391 ЦК України, статтями 109, 150, 156 ЖК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Горький, іден. номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,70 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: