Ухвала суду № 32723301, 31.07.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

31.07.2013 103/3518/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

судді Готовкіной Т.С.,

при секретарі Тахаува Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №103/3518/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим Булдаковой В.В., за участю стягувача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим Булдаковой В.В., в якій просить суд визнати неправомірними дії останньої з винесення постанови від 12.06.2013 про відкриття виконавчого провадження №38453009 по примусовому виконанню виконавчого документа - виконавчого листа №2-1088/11, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 22.11.2011р., постанови №10 від 12.06.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасувати вказані постанови.

На думку скаржника державним виконавцем неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-1088/11, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 22.11.2011р., оскільки закінчився строк пред'явлення останнього до виконання. Також скаржник посилається на те, що згідно виконавчого листа стягнуто солідарно з нього та його дружини грошову суму на користь ОСОБА_3 та виконавче провадження з примусового виконання даного листа вже відкривалось. Більш того, державним виконавцем проводяться різноманітні дії щодо примусового виконання рішення суду, зокрема, щодо реалізації арештованого мана боржника - ОСОБА_4

Щодо постанови про накладення арешту на майно та заборони на його відчуження, на думку скаржника, в останній державний виконавець мав визначити конкретний перелік такого майна. Оскільки вартість всього майна боржника - ОСОБА_1 значно перевищує суму, присуджену до стягнення. Скаржник посилається також на те, що спочатку арешт накладається на грошові кошти боржника і тільки після цього, у разі їх відсутності, на майно боржника, що передбачено ст.63 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, скаржника посилається на невідповідність спірної постанови про арешт майна та заборони на його відчуження вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Скаржником також заявлене клопотання про поновлення строку для звернення до суду у зв'язку із пропуском останнього з поважної причини.

В судовому засіданні представник скаржника за довіреністю ОСОБА_5 наполягав на задоволенні скарги. Додатково представник скаржника зазначив, що в тексті скарги ним помилково були наведені посилання на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., оскільки остання на даний час не діє, з огляд на що просить суд ці посилання не брати до уваги.

Державний виконавець Булдакова В.В. проти скарги заперечувала. Посилалась на те, що її дії законні та ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».

Представник стягувача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6 проти скарги заперечували та просили суд відмовити у задоволенні останньої. Дії державного виконавця вважає законними.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржника, стягувача та державного виконавця Булдакової В.В., дослідивши надані суду матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч.3 ст.19 Закону).

Строки пред'явлення виконавчого документу до виконання встановлені ст.22 Закону, згідно з ч.1 якої виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Частиною 1 ст.25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавчий лист по справі №2-1088/2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3 суми безпідставно набутого майна в розмірі 717480,00 грн. виданий 31.10.2011р.

Постановою державного виконавця Булдаковой В.В. від 30.11.2011р. відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим листом відносно боржників (а.с.4, 5).

Постановою державного виконавця Булдаковой В.В. від 17.05.2013 виконавчий лист відносно боржника - ОСОБА_1 повернутий стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із спливом одного року з дня оголошення розшуку майна боржника та не виявлення останнього. В даній постанові також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 17.05.2014.

12.06.2013 стягувач - ОСОБА_3 звернулась до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - ОСОБА_1 та накладення арешту на майно останнього.

Постановою від 12.06.2013 ВН №38453009 відкрите виконавче провадження стосовно ОСОБА_1

Враховуючи встановлені судом обставини та норми ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2013 винесена державним виконавцем із дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження». Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплив у зв'язку з перериванням останнього.

Щодо винесеної державним виконавцем постанови №10 від 12.06.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, зі змісту наведених положень ч.2 ст.25 та ст.57 Закону вбачається, що накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження є правом державного виконавця при відкритті виконавчого провадження (винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження). При цьому державний виконавець самостійно при винесенні відповідної постанови вирішує, на яке саме майно має бути накладений арешт. Твердження скаржника, що державним виконавцем має бути наведений конкретний перелік майна є безпідставними, оскільки нормами Закону України «Про виконавче провадження» це не передбаченоє.

Слід також зазначити, що виходячи зі змісту положень Закону України «Про виконавче провадження» винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника не тягне за собою невідкладної реалізації (відчуження) такого майна. Як вже вказувалось судом, арешт накладається з метою забезпечення реального виконання рішення.

Щодо посилань скаржника на необхідність дотримання черговості накладення арешту, тобто спочатку на грошові кошти боржника і тільки потім на майно є неспроможними, оскільки в даному випадку має місце не звернення стягнення на майно, яке регулюється ст.52 Закону та передбачає певну черговість щодо звернення стягнення на майно, а накладення арешту з метою забезпечення виконання рішення суду.

Тобто саме при зверненні стягнення на майно стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а потім, за наявності певних умов, на інше майно. В даному випадку звернення стягнення на майно державним виконавцем не проводиться.

Стаття 63 Закону, на яку посилається представник скаржника, також регулює саме порядок звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи.

В поданій скарзі заявник стверджував, що у зв'язку із винесенням спірної постанови він позбавлений права розпоряджатись належним йому майном, однак враховуючи наявність заборгованості перед ОСОБА_3, яку зі скаржника було стягнуто солідарно з його дружиною, та не погашенням останньої на даний час, мета арешту і полягає саме в забороні відчужувати боржниками належного їм майна, оскільки інакше, вони можуть продати або іншим способом відчужити належне їм майно та рішення суду реально не буде виконаним.

Більш того, представник скаржника стверджує, що скаржник - ОСОБА_1 має намір відчужити належне йому майно саме з метою погашення наявності заборгованості, однак згідно з ч.2 ст.27 Закону у разі якщо при відкритті виконавчого провадження

державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення.

Таким чином, у разі наявності дійсного наміру відчужити майно з метою погашення заборгованості боржника має право зробити це у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд також критично ставиться до посилань представника скаржника на незаконність відкриття державним виконавцем двох окремих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки їх обов'язок щодо погашення заборгованості є солідарним. Більш того, при відкритті 30.11.2011р. цих двох виконавчих проваджень останні скаржником не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії державного виконавця Булдакової В.В. правомірні та підстави для задоволення скарги відсутні.

Щодо строку звернення до суду із відповідною скаргою, строк пропущений, що не заперечується скаржником. Суд вважає за можливе поновити даний строк, оскільки документально підтверджене, що ОСОБА_1 в період з 10.06.2013 по 02.07.2013 перебував на відпочинку, тому відсутність його в м.Бахчисарай визнається поважною причиною пропуску строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383 - 388 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанов від 12.06.2013 про відкриття виконавчого провадження №38453009 по примусовому виконанню виконавчого документа - виконавчого листа №2-1088/11, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 22.11.2011р., постанови №10 від 12.06.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим Булдаковой В.В. про визнаня неправомірними дії з винесення постанови від 12.06.2013 про відкриття виконавчого провадження №38453009 по примусовому виконанню виконавчого документа - виконавчого листа №2-1088/11, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 22.11.2011р., постанови №10 від 12.06.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасування вказаних постанов відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в Апеляційній суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: