Постанова № 32721289, 25.07.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6354/13-а

2-а/296/501/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду міста Житомира розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про визнання неправомірними дій, стягнення коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира (далі також - Відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови йому як учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС І категорії в оплаті відпустки строком 14 робочих днів; стягнути з Відповідача на його користь 13297,22 грн. невиплаченої суми додаткової відпустки з розрахунку за 14 робочих днів та 10000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС І категорії та відповідно до п. 22 ст. 20 Закону України "Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримав додаткову відпустку строком 14 робочих днів з 25 червня по 15 липня 2013 року, проте Відповідач, на думку Позивача, неправомірно відмовив у проведенні фінансування наданого Відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду розрахунку видатків для виплати компенсацій, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за червень 2013 року, оскільки такий розрахунок для виплати відповідних коштів необхідно здійснити з розрахунку строком на 16 календарних днів.

Також посилаючись на те, що відмова Відповідача у виплаті належних Позивачу коштів позбавила його можливості оплатити санаторно-курортне лікування та завдала моральних страждань, просив стягнути моральну шкоду, яку оцінив в розмірі 10000 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, також зазначив, що додаткова відпустка отримана ним тривалістю 14 робочих днів з 02 липня по 21 липня 2013 року, однак її фінансування Відповідачем до теперішнього часу не здійснено.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 35 КАС України, про що є докази в матеріалах справи (а.с. 20), письмових заперечень проти позову у визначений ухвалою суду строк не направляв, 24.07.2013 р. подав через канцелярію суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, проте в порушення вимог ч. 2 ст. 40 КАС України доказів на підтвердження поважності причин неможливості прибуття в судове засідання суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 КАС України, встановлено якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 171-18).

Відповідно до наказу голови апеляційного суду Житомирської області № 143в від 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 надано відпустку як особі, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), тривалістю 14 робочих днів з 25 червня по 15 липня 2013 року (а.с. 4).

Згідно наказу голови апеляційного суду Житомирської області № 238в від 21 червня 2013 року, яким змінено наказ голови апеляційного суду Житомирської області № 143в від 29 квітня 2013 року та надано ОСОБА_1 відпустку як особі, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), тривалістю 14 робочих днів з 02 липня по 21 липня 2013 року (а.с. 5).

Як вбачається з розрахунку видатків для виплати компенсацій, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за червень 2013 року, здійсненому Відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Апеляційному суду Житомирської області, ОСОБА_1 підлягає оплата за час додаткової відпустки з розрахунку 14 робочих днів з 25.06.2013 по 15.07.2013 у розмірі 13297,22 грн. (а.с. 8-12).

Листом Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира №1963/05-17 від 17.06.2013 повідомлено, що розрахунок видатків для виплати компенсацій, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за червень 2013 року не може бути профінансовано, оскільки наданий розрахунок додаткової відпустки ОСОБА_1 необхідно здійснити з розрахунку 16 календарних днів (а.с. 6).

Таким чином, спір у справі зводиться до перевірки законності відмови Відповідача в фінансуванні додаткової відпустки Позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 1, розрахунок тривалості якої обчислений у робочих, а не в календарних днях.

Вирішуючи поставлене питання, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансові основи державних гарантій права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності визначає Закон України Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96).

Відповідно до статті 1 цього Закону державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 5 Закону України "Про відпустки" передбачено, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

При цьому, правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-Х11 (далі також - Закон №796).

Згідно статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до пункту 22 частини 1 статті 20 Закону №796 особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.

Враховуючи межі застосування Закону України "Про відпустки" та виходячи з принципу превалювання спеціальної норми над загальною, суд дійшов висновку, що положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальною нормою стосовно надання додаткових державних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, з питання надання додаткової відпустки, тривалості та порядку її надання, порівняно з Законом України "Про відпустки", який містить загальні правові норми з цих питань.

При цьому, суд звертає увагу, що спеціальними нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими визначено певні умови, порядку та тривалість надання додаткової відпустки особливої категорії громадян, вирішуються ключові питання з приводу його застосування, тоді як загальні норми Закону України "Про відпустки" мають застосовуватись виключно щодо тих питань та обставин, які не врегульовано спеціальною нормою.

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковим висновок Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, що при визначенні додаткової відпустки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, необхідно здійснювати обчислення її тривалості в календарних днях, оскільки такий висновок не відповідає вимогам пункту 22 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що листи та роз'яснення органів державної влади, стосовно перерахунку тривалості відпустки з робочих в календарні дні не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України і не підлягають застосуванню при наданні та обчисленні кількості днів відпустки, у випадку їх невідповідності нормам Конституції чи законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, в частині 2 статті 72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира щодо відмови у здійсненні фінансування ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до категорії 1, додаткової відпустки з розрахунку 14 робочих днів.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права суд враховує роз'яснення надані у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 р. № 1483/12/13-12 та правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 28 жовтня 2008 року, відповідно до яких установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 13297,22 грн. невиплаченої суми з розрахунку за 14 робочих днів додаткової відпустки, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до І категорії, на думку суду, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи, суд вважає на необхідне визначити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання Відповідача здійснити виплату Позивачу як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до І категорії, належних йому сум за отриману додаткову відпустку із збереженням заробітної плати з 02 липня по 21 липня 2013 року у відповідності до пункту 22 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розрахунку 14 робочих днів.

Щодо заявлених позовних вимог про відшкодування завданої Позивачу моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні даного спору в частині стягнення моральної шкоди суд бере до уваги роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

У частині 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обмежившись зазначенням у позові про те, що невиплата належних йому сум позбавила можливості оплатити санаторно-курортне лікування, внаслідок чого погіршився його стан здоров'я, при цьому не вказавши у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема стосовно факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями і діями відповідача, враховуючи відсутність доказів понесення матеріальних збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, при цьому вважає, що сам факт визнання порушеного права позивача є справедливою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись cт.ст. 2, 11, 9, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Корольовського районного суду міста Житомира, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про визнання неправомірними дій, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира щодо відмови у здійсненні фінансування ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до 1 категорії, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати виходячи з розрахунку 14 робочих днів.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира здійснити виплату ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до 1 категорії, належних сум за отриману ним додаткову відпустку із збереженням заробітної плати з 02 липня по 21 липня 2013 року у відповідності до вимог пункту 22 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розрахунку 14 робочих днів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Cуддя К. В. Шалота