Постанова № 32715561, 23.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 р. Справа №805/9713/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:01

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

за участю

представників від позивача Лисенков Д.М., Кулай Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 514251,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 514251,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати поточних платежів по податку на додану вартість відповідно до податкової декларації, яка є узгодженою з дати їх подання.

Просить суд стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ЄДРПОУ 33161769, 83000, м.Донецьк, вул..Артема, 63) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 514251,00 на користь Державного бюджету України, розрахунковий рахунок №31114029799002, отримувач Донецьке ГУК /м.Донецьк/ СДПІ/ 14010100, ОКПО 37967785, банк ГУ ДКСУ в Донецькій області МФО 834016 за рахунок готівки, що належить Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності відповідача, також відповідач визнав позов в повному обсязі, не заперечує проти стягнення податкового боргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 02 вересня 2004 року, ідентифікаційний код 33161769, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12), Довідками №7-22-661 та №101-4960 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9,10), перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку з 10 вересня 2004 року за №683, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП №93/10/29-014-2 від 04 серпня 2009 року (а.с.11), є платником податку на додану вартість (а.с.13). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту (а.с.7)

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем було надано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Межрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року від 20 червня 2013 року, якою нарахував суму податку на додану вартість у розмірі 514251,00грн. (а.с.28)

Відповідачем узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість не сплачене, внаслідок чого виник податковий борг у розмірі 514251,00грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.30).

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем відповідачу направлена перша податкова вимога від 25 січня 2002 року №1/11, яка отримана уповноваженою особою 30 січня 2002 року (а.с.16,18) та друга податкова вимога від 06 березня 2002 року №2/80, яка отримана 11 березня 2001 року представником відповідача (а.с.17,19). Також податковим органом було прийняте рішення №2 від 30 вересня 2004 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів (а.с.21).

Податковим органом було зареєстровано активи платника податків в податкову заставу 19 листопада 2009 року, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. (а.с.22).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 514251,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ЄДРПОУ 33161769, 83000, м.Донецьк, вул..Артема, 63) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 514251,00 на користь Державного бюджету України, розрахунковий рахунок №31114029799002, отримувач Донецьке ГУК /м.Донецьк/ СДПІ/ 14010100, ОКПО 37967785, банк ГУ ДКСУ в Донецькій області МФО 834016 за рахунок готівки, що належить Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія».

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 липня 2013 року в присутності представників позивача.

Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.