Рішення № 32715502, 24.07.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1460/13-ц

Номер провадження 2/541/680/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 липня 2013 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Альошиної Н.М.,

при секретарі Калініченко Л.О.,

представника позивача Ребрик С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 35332,70грн. та судового збору 353,33грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно укладеного договору № plс0RX 09840052 від 16.11.2006 року відповідач 16.11.2006року отримав кредит у розмірі 2839,09 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві.

В порушення умов договору та ст.ст.526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 25.03.2013р. має заборгованість у розмірі 35332,70грн., що складається із:

заборгованості за кредитом - 2401,75грн.,

заборгованості по процентам за користування кредитом - 10400,62грн.,

заборгованості по комісії за користування кредитом - 1436,58грн.,

пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 18.935,05 грн.,

а також штрафів відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;

штраф (процентна складова) - 1658,70 грн.

В судовому засіданні представник позивача Ребрик С.М. відповідно довіреності (а.с.34) позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, але просив суд зменшити суму до стягнення, зважаючи на те, що він не працює, має на утриманні дружину та 4х малолітніх дітей. Джерелом доходу їх сім'ї є державна допомога на утримання дітей. Він ніяких грошей в 2010році як про те вказує представник банку в погашення кредиту не платив, хто це робив йому невідомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 16 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № plс0RX 09840052, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 2839,09грн. на строк 24 місяці з 16.11.2006р. по 16.11.2008р. включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 62,46 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 258,1грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) строки (а.с. 4).

За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Як вбачається із заяви позичальника (а.с.4) № plс0RX 09840052 від 16.11.2006 року кредит був наданий на придбання товару, відповідач виразив свою згоду на те, що вказана заява разом із запропонованими Приват Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір, отже відповідачем було отримано споживчий кредит.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Умови Договору відповідачем ОСОБА_2 були порушені, про що свідчить розрахунок, наданий позивачем (а.с. 3). Як вбачається з цього розрахунку, на момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі - 16.11.2008року, воно відповідачем виконане не було.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідачем не надано суду Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Тарифів, які згадуються в заяві позичальника, а долучені до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг (а.с.6-15) містять посилання на ліцензію НБУ від 29.07.2009 року, яка видана ПАТ КБ «Приватбанк», отже відповідач на час отримання кредиту не міг бути з ними ознайомлений, а отже і не міг погодитись з встановленим п.1.7.31 цих Умов і правил строком позовної давності тривалістю 50 років.

Надані позивачем в судовому засіданні Умови надання споживчого кредиту фізичним особам на 4х аркушах носять загальний характер. Про те, що договір між банком та відповідачем ОСОБА_2 про збільшення позовної давності укладався в письмовій формі доказів позивачем не надано, а тому слід виходити із загальної позовної давності 3 роки, передбаченої ст. 257 ЦК України.

Таким чином, позивачем не надано доказів збільшення позовної давності за зобов'язаннями відповідача відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, отже позовна давність за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості за споживчим кредитом виходячи з вимог ст. 257 ЦК України сплинула 17.11.2011 року.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

В зв'язку з тим, що отриманий відповідачем кредит є споживчим, суд повинен застосувати позовну давність незалежно від наявності заяви відповідача.

Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вищевказаних роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, оскільки позивачем ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду не наведено обставин, що свідчили б про зупинення строку позовної давності, його переривання, або наявність поважних причин його пропущення, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35.332,70грн. слід відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 213-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 257, 259 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, № plс0RX 09840052 від 16.11.2006 року - відмовити у зв'язку зі спливом строків давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Н. М. Альошина