Вирок № 32714593, 27.06.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/260/2013 справа № 200/7849/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року червня 27 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Коляди В. В.,

з участю: прокурораГлуховері О. В.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640002824, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, народженої у м. Дніпропетровськ, українки за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, вдови, яка не працює, страждає тяжким онкологічним захворюванням, постійно мешкає за місцем реєстрації у м. Дніпропетровську на вулиці Гладкова, 21/8, раніше неодноразово судимої, в останнє 31.01.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимою за скоєння злочину, у сфері обігу наркотичних засобів за ст.ст. 307, 309 КК України, продовжила спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і повторно скоїла умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів з наступних обставин.

24 квітня 2013 року близько 12 годин 30 хв. в м. Дніпропетровську біля будинку по вулиці Героїв Сталінграду, 93, під час огляду ОСОБА_1, в пакеті, що був при ній, міліція виявила та вилучила медичний шприц з рідиною коричневого кольору в кількості 0,5 мл, що містить у перерахунку на суху речовину 0,0123 г особливо небезпечного наркотичного засобу «опія екстракційного», яку ОСОБА_1, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, у місті, часі та за обставинами, які точно встановити видалося неможливим, з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, умисно раніше привласнила собі, чим незаконно придбала такий наркотичний засіб, який без мети збуту умисно незаконно зберігала до моменту його вилучення, пересуваючись містом.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваною угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодилася на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі. Також угода містить домовленості щодо співпраці обвинуваченої з правоохоронними органами у розкритті вчинених кримінальних правопорушень. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченою зобов'язань, які вона, очевидно, не мала би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 27 червня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачена письмово відмовилася від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на її користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої їй за вину, про що власноруч розписалася в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачувана в судовому засіданні пояснив суду, що угоду вона уклала добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджувала, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавала і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило її свободу від самовикриття, не заявила. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 24.04.2013 (т. 1 а.с. 5) підтверджують виявлення у пійманої «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей у поліетиленовому пакеті медичного шприцу з коричневою рідиною, до вмісту якої, за висновком експерта № 70/10/1057 від 14.05.2013 (т. 1 а.с. 9-11), якого він дійшов за наслідками описаного ним хімічного дослідження, належить особливо небезпечний наркотичний засіб «опій ацетильований».

Добуті обєктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності її зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу її обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, а також з урахуванням, що ОСОБА_1 раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України. Вчиненим злочином шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченої зясовано, що ОСОБА_1 своїми щирими показаннями активно сприяла проведенню кримінального провадження стосовно неї та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого нею злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, побуває під наглядом лікаря нарколога через психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання апіоідов, страждає на захворювання гепатиту «С», раком молочної залози, ВІЛ-інфекції, туберкульозом легенів. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винної в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 після постановлення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2013, але до повного відбуття покарання вчинила даний злочин, призначивши основне покарання, за стійким внутрішнім переконанням суд вважає достатнім визначити остаточну міру покарання шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, що буде достатнім для досягнення цілей покарання за ст. 50 цього Кодексу.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинувачену. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинувачуваної запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену прокурором 27 червня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом пяти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені злочину за предявленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді двох років позбавлення волі, і на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2013 року за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки сім місяців.

Речові докази:

медичний шприц з рідиною коричневого кольору в кількості 0,275 г, переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002734, знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 391 гривень 20 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/1057 від 14.05.2013».

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобовязання в обсязі покладених на неї обовязків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору негайно.

Головуючий