Постанова № 32713753, 17.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа № 823/2138/13-а

м. Черкаси

08 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Поліщук О.О.,

за участю представника позивача - Юрченко В.О. - за довіреністю,

представників відповідача - Коваля К.М., Лисенка М.О. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новакон" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

12 червня 2013 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Новакон", в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби №156/0000102200 від 28.02.2013, №155/0000042200 від 28.02.2013.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті планової виїзної документальної перевірки Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 14.02.2013 № 158/2200/30145791 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представники Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини ,на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 18.01.2013 по 07.02.2013 державними податковими ревізорами проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Новакон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ПП «Будмонремсервіс-КР», ПП «Фірма «Купець», ПП «Кроптор», ТОВ «Колмир» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 14.02.2013 № 158/2200/30145791, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94- ВР, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року на суму 13125 грн.;

п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 114743 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 36478 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 37997 грн. та за IV квартал 2011 року на суму 40268 грн.;

пп.7.2.1, пп.7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 «Про податок на додану вартість», п.198,6 ст. 198 та п.201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Новакон» занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість у розмірі 218177 грн., в тому числі: за листопад 2009 року на 5000 грн., за грудень 2009 року на 16000 грн., за березень 2010 року 29988 грн., за квітень 2010 року на 9333 грн., за травень 2010 року на 22541 грн., за жовтень 2011 року на 16091 грн., за листопад 2011 року на 2322 грн., за грудень 2011 року на 58442 грн., за січень 2012 року на 5248 грн., за серпень 2012 року на 21143 грн., за вересень 2012 року на 32069 грн.

На підставі акту перевірки від 14.02.2013 № 158/2200/30145791 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 28.02.2013 року:

· № 156/0000102200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 272721 грн.,

· № №155/0000042200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 131149 грн. 25 коп.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період встановлені господарські відносини між контрагентами ПП «Будмонремсервіс-КР», ПП «Фірма «Купець», ПП «Кроптор», ТОВ «Колмир».

Зокрема, між позивачем та ПП «Будмонремсервіс-КР» укладені договори підряду № 4/1 від 12.02.2009, №4/4 від 14.04.2009, №4/5 від 27.10.2009, відповідно до умов яких замовник (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні роботи згідно кошторису, а підрядник (ПП «Будмонремсервіс-КР») зобов'язаний на свій ризик виконати завдання замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника. Також між позивачем та ПП «Будмонремсервіс-КР» укладені договори продажу №11-1 від 14.06.2011 та № 14-1 від 16.08.2011, відповідно до умов яких продавець (ПП «Будмонремсервіс-КР» ) зобов'язується на свій страх і ризик поставити за замовленням покупця (позивач) товар, покупець (позивач) зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.

На підтвердження виконання умов договору підряду№4/1 від 12.02.2009 із ПП «Будмонремсервіс-КР» перевіряючим надані: акти здачі-прийняття робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, акт передачі матеріалів в монтаж від 17.05.2010, податкова накладна №4-3-3 від 30.03.2010, податкова накладна №4-3-5 від 30.03.2010, податкова накладна №4-3-4 від 31.03.2010, податкова накладна №4-1-5 від 28.05.2010, податкова накладна №4-1-6 від 28.05.2010 (а.с. 64-73). Договір підряду №4/4 від 14.04.2009 підтверджується наступними документами: акт здачі-прийомки робіт (надання послуг) №4/4/2, акт здачі-прийомки робіт (надання послуг) №4/4/4, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, квітень 2010 року, податкова накладна №4/4 від 23.12.2009, податкова накладна №4/4/4 від 30.04.2010 (а.с. 74-82). Виконання договору підряду №4/5 від 27.10.2009 року підтверджується наступними документами: акт здачі-прийомки робіт (надання послуг), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, податкова накладна №4/5/1 від 18.11.2009, податкова накладна №4/5/3 від 30.11.2009, податкова накладна №4/5 від 10.12.2009 (а.с. 83-88). Виконання умов договору продажу №11-1від 14.06.2011 підтверджується наступними документами: накладною №11-1від 15.06.2011, накладною №11-2 від 27.07.2011, накладною №11-3 від 31.07.2011, накладною №11-4 від 06.09.2011, накладною №11-5 від 08.09.2011, накладною №11-6 від 16.09.2011, накладною №11-7 від 04.11.2011, податковою накладною №10 від 15.06.2011, податковою накладною №25 від 26.07.2011, податковою накладною №30 від 31.08.2011, податковою накладною №4 від 05.09.2011, податковою накладною №6 від 08.09.2011, податковою накладною №13 від 14.09.2011, податковою накладною №31 від 28.10.2011, податковою накладною №8 від 04.11.2011(а.с.89-104). На підтвердження виконання умов договору продажу №14-1 від 16.08.2011 позивачем надано накладну №14-2 від 08.09.2011, накладну №14-3 від 26.09.2011, накладну №14-4 від 17.10.2011, накладну №14-5 від 07.11.2011, податкову накладну №10 від 16.08.2011, податкову накладну №24 від 25.08.2011, податкову накладну №7 від 08.09.2011, податкову накладну №26 від 28.09.2011( а.с. 105-112).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Фірма «Купець» укладений договір продажу № 4/1 від 18.02.2011, відповідно до умав якого продавець (ПП «Фірма «Купець») зобов'язується на свій ризик поставити за замовленням покупця (позивача) пиломатеріали, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані: накладна №4/1 від 18.02.2011, накладна №4/2 від 14.03.2011, накладна №4/3 від 01.04.2011, накладна №4/4 від 11.04.2011, накладна №4/5 від 29.06.2011, податкова накладна №4/1 від 18.02.2011, податкова накладна №4/2 від 14.03.2011, податкова накладна №4/3 від 23.03.2011, податкова накладна №4/4 від 11.04.2011, податкова накладна №4/5 від 18.04.2011, податкова накладна №4/6 від 22.04.2011, податкова накладна №4/7 від 24.05.2011 (а.с. 113-125). Також між позивачем та ПП «Фірма «Купець» укладений договір поставки №3/1 відповідно до умов якого постачальник (ПП «Фірма «Купець») зобов'язується передати (поставити) у власність покупця (позивача) закладні деталі, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано: накладна №2-5 12.03.2010, рахунок №2-8 від 24.03.2010 (а.с. 126-128).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Колмир» укладено договори підряду № 3 від 25.06.2011 та №4 від 01.09.2011, відповідно до умов яких підрядник (ТОВ «Колмир») зобов'язується виконати роботи по будівництву комплексу кондиціонування насіння сільськогосподарських культур (договір №3) та виконати будівельні роботи по будівництву протипожежної насосної станції ( договір №4), замовник (позивач) зобовя'зується прийняти та оплатити виконані роботи. На підтвердження виконання договору № 3 від 25.06.2011 позивачем надано: акт надання послуг №2507 від 30.09.2011, податкова накладна № 2505 від 23.09.2011, податкова накладна № 2506 від 28.09.2011, податкова накладна № 2507 від 25.07.2011 (а.с. 130-133). На підтвердження виконання договору № 4 від 01.09.2011 позивачем надано: акт надання послуг №2602 від 14.10.2011, податкова накладна №2602 від 14.10.2011 (а.с. 134-136).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Кроптор» укладений договір купівлі-продажу № 3/1 від 01.02.2009, відповідно до умов яких продавець (ПП «Кроптор») зобов'язується передати у власність покупця (позивача), покупець (позивач) зобов'язується оплатити будівельні матеріали. На підтвердження договору позивачем надано: накладну № 2-29 від 28.05.2010, накладну № 2-30 від 29.05.2010, податкову накладну № 2-29 від 28.05.2010, податкову накладну № 2-30 від 29.05.2010 (а.с. 138-141).

На підтвердження оплати вищезазначених господарських операцій із контрагентами надані банківські виписки ( а.с. 142-177).

В акті перевірки зауважено, що при аналізі наданих до перевірки документів по взаємовідносинах позивача з ПП «Будмонремсервіс-КР» встановлено: недотримання вимог порядку оформлення первинних документів, дефектність довідок про вартість виконаних підрядних робіт, дефектність акта здачі-приймання робіт №4/4/2 від 28.12.2009. На підтвердження перевезення товарів, будівельних та інших матеріалів не надавались товарно-транспортні накладні та подорожні листи. Як наслідок встановлено безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 146649 грн.

В ході аналізу наданих до перевірки документів по взаємовідносинах позивача з ПП «Фірма «Купець» встановлено: порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині недотримання вимог порядку оформлення первинних документів, порушення пп.11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в частині відсутності основних документів на перевезення вантажів, якими є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині оформлення і підписання податкової накладної уповноваженою особою, а саме податкові наклідні на отримання пиломатеріалів у межах договору продажу від 18.02.2011 № 4/1, складені та підписані особою ОСОБА_4, в той час як перевіркою встановлено , що ОСОБА_4 не є особою уповноваженою на підписання документів від ПП «Фірма «Купець», як наслідок встановлено безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток підприємств у розмірі 52500 грн. за І квартал 2011 року.

Перевіркою взаємовідносин позивача з ПП «Кроптор», ПП «Колмир» встановлено порушення порядку оформлення первинних документів, порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеним контрагентами позивача.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первиннні бухгалтерські документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки банку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідноси, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п.2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентами відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими виявлені порушення вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 28 лютого 2013 року № 155/0000042200, № 156/0000102200.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року №155/0000042200 та № 156/0000102200, прийняті Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Новакон» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону "Про судоваий збір" та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 28 лютого 2013 року № 155/0000042200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 28 лютого 2013 року № 156/00000102200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новакон» (ідентифікаційний код 30145791) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 22 липня 2013 року