Ухвала суду № 32713006, 31.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5190/13 Справа № 412/15152/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С.С. Доповідач - Михайловська С.Ю. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Чубукова О.П., Єлізаренко І.А..

При секретарі - Філіній Я.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про припинення договору поруки , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБа «ПриватБанк» про припинення договору поруки відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог послався на те, що позов ОСОБА_2 є безпідставним.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, між відповідачем, як кредитором, та ОСОБА_2, як позичальником, 04 лютого 2008 року було укладено кредитний договір №DТ/078, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 40 500,00 доларів США на строк з 04 лютого 2008 року по 25 січня 2013 року під 15% річних, що підтверджується копією кредитного договору № DТ/078 від 04.02.2008 року (а.с. 8-14).

Відповідно до умов пункту 2.3.1 укладеного кредитного договору DТ/078 від 04 лютого 2008 року, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов'язань між відповідачем та позивачем 04 лютого 2008 року було укладено договір поруки № DТ/078 -2, за умовами якого позивачка, як поручитель, зобов'язалась перед відповідачем відповідати солідарно в повному обсязі із ОСОБА_2 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором №DТ/078, в тому числі включаючи сплату винагород та інших платежів. При цьому положеннями спірного договору поруки визначено, що такий договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується копією договору поруки № DТ/078-2 (а.с.7).

Відповідно до п. 3 договору поруки № DТ/078-2, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Пунктом 10 даного договору поруки унормовано, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним узгодженням.

Судом також було встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні учасниками процесу, що з 30 листопада 2008 року відповідачем в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки за вказаним кредитним договором до 21% річних, що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, наявним в матеріалах справи (а.с. 17-19).

Отже суд оцінюючи позовні вимоги стосовно розірвання договору поруки дійшов висновку, що у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 559 ЦК України, на яку посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, передбачає можливість припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Втім, суд такі посилання позивача про те, що ним не було надано згоди на зміну розміру зобов'язань за кредитним договором визнав безпідставними та необгрунтованими, оскільки зі змісту п. 2.3.1 кредитного договору вбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за кредитним договором, а п.п. 2 та 3 договору поруки унормовано, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Таким чином, аналізуючи дані норми договорів, суд прийшов до висновку, що підписуючи договір поруки, позивач на добровільних засадах зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих на час укладення договору поруки так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а також підтвердив, що йому відомі усі умови кредитного договору.

Посилання позивача як поручителя про те, що його не було належним чином повідомлено про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, суд не взяв до уваги, оскільки кредитним договором, а також договором поруки не передбачена умова обов'язкового повідомлення поручителя, тобто позивача про зміну відсоткової ставки за кредитним договором.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, що зумовлює відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про припинення договору поруки, районний суд обґрунтовано послався на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме на постанову пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, ст.ст. 546, 547, 553, 554, 559, 629, 1054 ЦК України, та прийшов до правильного висновку що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, не може бути прийнятий до уваги, оскільки таких порушень які б могли потягнути скасування правильно постановленого рішення, судовою колегію не встановлено.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують його правильність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :