Постанова № 32712285, 30.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2013 р. справа №908/1434/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засіданняПрилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: Семенюк В.В. за довіреністю №558/29-07 від 14.05.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг України», м. Київ на рішення господарського судуЗапорізької області від12.06.2013р.по справі№908/1434/13 (суддя Науменко А.О.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м. Київдо товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», смт. Розівка Запорізької області провитребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», смт. Розівка Запорізької області про витребування майна з чужого незаконного володіння: зернозбирального комбайну NEW HOLLAND CSX 7080 із жниваркою, 2008 року випуску, заводський № 371632064, шляхом вилучення в натурі та передання ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна".

14.05.2013р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову, в задоволенні якої судом відмовлено.

11.06.2013 р. позивачем було подано заяву № 105 від 10.06.2013р. про зміну предмету позову, якою позивач просив зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, а саме: зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 із жниваркою, 2008 року випуску, заводський №371632064. Також позивач вказав, що враховуючи суму судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову, доплата судового збору за цією заявою не вимагається.

12.06.13р. позивачем було подано заяву № 105 від 11.06.2013р. про зміну підстав і предмету позову, якою позивач виклав позов в новій редакції та просив внаслідок закінчення строку лізингу за договором лізингу № F 239 від 31.07.2008р. зобов 'язати відповідача передати позивачу предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 із жниваркою, 2008 року випуску, заводський №371632064. Зазначені заяви судом першої інстанції до розгляду не прийняті.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням суду Запорізької області від 12.06.2013р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем умов спірного договору щодо сплати лізингових платежів за рахунком-фактури №2326/5/F239 від 05.12.2008р.

22.07.2013р. позивачем були надані доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилається на неправомірне стягнення з нього судового збору у розмірі більшому, ніж визначено законом. Також, скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права в частині відмови у прийнятті заяви про зміну підстав та предмету позову.

Відповідач у судове засідання не прибув, направив телеграму від 26.07.2013р. про відкладання розгляду справи у зв'язку із завантаженістю представника в іншому судовому процесі.

Позивач прибув у судове засідання, підтримав доводи апеляційної скарги, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечує.

Колегія суддів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до заявленого клопотання відповідачем не надані відповідні докази в обґрунтування заявленого клопотання. Крім того, за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представника, який залучений до участі у іншому судовому процесі, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника.

Також із заявленого клопотання не вбачається намір долучити будь-які додаткові докази, які не були надані під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційний суд розглядає справу за наявними матеріалами у справі.

За таких обставин судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (Лізингодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (Лізингоодержувач) укладено договір № F239 (далі - договір № F239).

Згідно з пунктом 1.1 договору № F239 Лізингодавець зобов'язався передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (Зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064), спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати Лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії Договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору № F239 визначено, що загальна ціна предмету лізингу становить 1420000,00 грн. (з ПДВ), яка є попередньою та підлягає остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору № F239 строк лізингу - 29 місяців, валюта здійснення розрахунків -гривня, валюта обчислення -долар США.

Згідно з пунктом 2.1.5 договору № F239 початковий лізинговий платіж: 20% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ. Розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в Додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.6 договору № F239).

За пунктом 2.1.7 договору № F239 вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.

Підпунктом 2.1.8 договору № F239 узгоджено, що договором встановлюється розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, на протязі якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 3 місяці. Як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M.

За визначенням пункту 2.2.2 договору № F239, витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: Лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.

Пунктом 2.2.3 договору № F239 передбачено, що до бази обчислення лізингових платежів, вираженій у валюті обчислення, входять всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема ціна предмета лізингу, мито, витрати, пов'язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних в п. 2.2.2 цього договору, збільшені на ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2.4 договору № F239 вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням предмета лізингу, які зазначені в пункті 2.2.3 договору.

В пункті 2.2.7 договору № F239 сторони погодили випадки, при яких необхідно здійснювати коригування розміру лізингових платежів, зокрема, встановлено, що якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ "Каліон Банк Україна" в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів.

Пунктом 2.3.8 договору № F239 визначено, що підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Щомісячні платежі, за винятком першого, підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Пунктом 2.3.14 договору № F239 сторони передбачили, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті Лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статей 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

На виконання умов договору № F239 та договору поставки № 239 від 05.08.2008р., постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю "Бізон-імпорт" здійснило поставку зернозбирального комбайну NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064 товариству з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", що підтверджується актом прийому-передачі від 07.08.08р. та видатковою накладною № 135 від 07.08.08р. Вартість цієї техніки - 1420000 грн.

Факт передачі відповідачу майна, визначеного спірним договором лізингу, підтверджується актом прийому-передачі від 07.08.2008р. та видатковою накладною №135 від 07.08.2008р.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №28/85/10, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. і постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010р. та рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі № 30/5009/693/11, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі № 30/5009/693/11, встановлено факт відсутності порушень зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" за договором № F239 щодо внесення лізингових платежів. Не є такими доказами і додані до позову у справі 908/1434/13 документи.

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 р. первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" відповідно до пункту 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008р. та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу товариству з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт". Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. вказане судове рішення залишено без змін.

Зазначені факти не потребують доведенню в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом цієї статті факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на наявність заборгованості за лізинговими платежами за спірним договором, оскільки таке твердження не підтверджується наявними матеріалами справи. Наявність рахунку-фактури не є безумовним доказом наявності вказаної заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура від 05.12.2008р. №2326/5/F239 на суму 174384,01грн., пороте у виписках банку, які підтверджують оплату за договором міститься посилання на рахунок від 02.12.2008р.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами, позивач не довів виставлення рахунку відповідачу за спірним договором.

Відповідно до пункту 2.3.8 договору якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Отже, відповідач на власний розсуд визначав та оплачував суми лізингових платежів. Проте, з матеріалів справи вбачається, що передбачені договором рахунки-фактури з коригуванням суми платежу позивачем не виставлялись.

Доказів належного виконання власних зобов'язань за договором лізингу в частині надсилання рахунків щодо оплати лізингових платежів позивачем не надано, доказів повідомлення відповідача про наявність у нього заборгованості та виставлення рахунків на її оплату суду також не надано.

Тобто, наявність заборгованості в межах даної справи позивачем не доведена.

Позивачем також не доведено факт надсилання відповідачу рахунку-фактури із скоригованими сумами платежів та документів які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування (довідка банку чи інше).

Таким чином, позивачем були в односторонньому порядку змінені істотні умови договору (коригування розміру лізингових платежів на курсову різницю), про що він не повідомив відповідача та не надав йому належних доказів, які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування, чим позивач порушив свої договірні зобов'язання.

Позивачем на надано доказів того, що відповідачу надсилались повідомлення про необхідність перегляду відсоткової ставки для валюти обчислення: LIBOR 3M, що є обов'язковою умовою для зміни розміру лізингових платежів. Також, не доведено факт надсилання відповідачу рахунків-фактур із скорегованими сумами платежів та документів які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування (довідка банку чи інше).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено частиною 1статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 610 Цивільного кодекс у України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом.

Наявними матеріалами справи лізингодавцем не доведено наявності з боку лізингоодержувача факту порушення умов договору, які б могли бути підставою для витребування предмету лізингу з незаконного володіння.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення предмету лізингу.

Також, колегія суддів вважає, що господарським судом Запорізької області було правомірно відмовлено у прийнятті заяв про зміну предмету та підстав позову, а ствердження позивача щодо порушення його прав початком розгляду справи при наявності клопотання про відкладання судового засідання - безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 29.05.2013р. судом розпочато розгляд справи по суті, досліджено суть позовних вимог, докази додані до позовної заяви, заслухано заперечення відповідача з приводу позовних вимог, а одночасна зміна предмета і підстав позову є взагалі недопустимою.

При цьому відкладання розгляду справи з підстав, визначених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає початку розгляду справи по суті.

Таким чином, господарським судом було правомірно відмовлено у прийнятті вказаних заяв, оскільки судом розглядаються вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння: зернозбирального комбайну NEW HOLLAND CSX 7080 із жниваркою, 2008 року випуску, заводський № 371632064, шляхом вилучення в натурі та передання позивачу.

Стосовно посилань апелянта на стягнення з нього судового збору у розмірі більшому, ніж визначено законом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача

Згідно пункту 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи вбачається, що ціна поданого позову, тобто вартість комбайна NEW HOLLAND CSX 7080 із жниваркою, 2008 року випуску, заводський № 371632064 складає 1 420 000 грн., отже позивачем не доплачено судовий збір в сумі 27253 грн.

Таким чином, господарський суд правомірно врахував, що позивач невірно визначено суму судового збору.

Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом також невірно було розраховано суму судового збору за подання апеляційної скарги з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що за подання до господарського суду позовної заяви сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 27253 грн., то за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду по цій справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 14200,00грн. Проте, апелянтом було сплачено судовий збір лише у розмірі 573,50грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скаржником не доплачено судовий збір у розмірі 13626,50грн., що підлягає доплаті.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013р. у справі №908/1434/13 підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг України», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013р. у справі №908/1434/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013р. у справі №908/1434/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, оф. 4 - 403, ідентифікаційний код: 34537760) в доход Державного бюджету України (одержувач: Київське УК/Київський район, ОКПО 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Донецькій області, р/р 31218206782006, МФО 834016, ідентифікаційний код: 38034002, код бюджетної класифікації 22030001) 13626,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО.