Рішення № 32712110, 29.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 р. Справа № 914/2790/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер", м. Калуш

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка", м. Дрогобич

про стягнення 13 565 грн. 86 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Цюх І.Т., представник (довіреність № 14/824 від 08.07.2013 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер", м. Калуш звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка", м. Дрогобич про стягнення 13 565 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.07.2013 р. призначив справу до розгляду на 29.07.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 13 176 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 389 грн. 86 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 13 565 грн. 86 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 29.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.07.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17 грудня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка" (покупець) було укладено договір поставки товару №1712/01.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №КП-0002397 від 17.10.2011 р., №КП-0002420 від 18.10.2011 р., №КП-0002419 від 19.10.2011 р. та №КП-0002452 від 25.10.2011 р. продукцію на загальну суму 13 176 грн. 00 коп.

Підпунктом 6.2. договору передбачено, що покупець повинен оплатити повну вартість (100%) поставленого товару протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 176 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 389 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 13 176 грн. 00 коп. основного боргу, 389 грн. 86 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка", м. Дрогобич, вул. Тураша, 20, Львівська область (ідентифікаційний код 37349178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер", м. Калуш, вул. Промислова, 4, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 33704000) 13 176 грн. 00 коп. основного боргу, 389 грн. 86 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.