Рішення № 32711942, 26.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 р. Справа № 909/647/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422

до відповідача:Комунального підприємства "Комунальник-Т"

вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Тисменицький район,

Івано-Франківська область, 77400

про стягнення 45893 грн. 64 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Тиханський Р.М. - представник, (довіреність № 01/109-02/2-1 від 25.01.13);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 65 393 грн. 64 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.06.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.07.13.

04.07.13 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.13, про що під розписку повідомлено представників сторін.

26.07.13 представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи повідомленням від 04.07.13.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 26.07.12 не надходило.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

26.07.13 позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 12346/13). Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 45893 грн. 64 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 12346/13 від 26.07.13) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 342/10-12 ВН від 23.07.12 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 липня 2012 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 342/10-12 ВН (надалі - Договір) та додаткову угоду від 11 вересня 2012 року до Договору № № 342/10-12 ВН.

Зазначений вище Договір та додаткову угоду укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір № 342/10-12 ВН від 23.07.2012 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1 Договору продавець зобов»язався виготовляти та систематично передавати у власність покупцю будівельні матеріали, в подальшому «товар», а покупець зобов»язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У відповідності до умов Договору позивач (продавець) відвантажив відповідачу (покупцю) будівельні матеріали (товар) на загальну суму 104453 грн. 64 коп.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: № 022332 від 24.07.12р., № 022979 від 27.07.12р., № 023237 від 27.07.12р., № 024171 від 02.08.12р., № 030417 від 12.09.12р., № 030419 від 13.09.12р., № 030799 від 13.09.12р., № 030353 від 14.09.12р., № 031234 від 18.09.12р., № 034231 від 10.10.12р., №034406 від 10.10.12р.

При дослідженні зазначених вище накладних судом встановлено, що вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Товар отриманий уповноваженою особою - Кішурою Олексієм Олексійовичем на підставі довіреностей: ААД № 382941 від 23.07.2012р., ААД № 382948 від 02.08.2012р., ААД № 441964 від 11.09.2012р., ААД № 441966 від 11.09.2012р., ААД № 441968 від 17.09.2012р., ААД № 441977 від 11.10.2012р.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 104453 грн. 64 коп.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що форма розрахунків: по перерахунку з відтермінуванням оплати товару до 4 (чотирьох) календарних місяців з моменту відвантаження.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав.

12.02.13 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 01/228-09/21 від 11.02.2013 р. про негайну сплату боргу в сумі 104453 грн. 64 коп. Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами - фіскальним чеком № 1132 від 12.02.13 та описом вкладення у цінний лист.

Відповідач частково проплатив суму заборгованості до подання позову в розмірі 39060 грн. та після подання позову в сумі 19500 грн, в зв»язку з чим позивачем зменшено розмір заявлених позовних вимог. Оплати залишку вартості товару в сумі 45893,64 грн. відповідачем станом на час прийняття рішення по справі не здійснено.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки господарський договір № 342/10-12 ВН від 23.07.2012 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не подав жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 45893 грн. 64 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на час прийняття рішення, не оплачений товар в сумі 45893 грн. 64 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару в сумі 45893 грн. 64 коп. відповідачем суду не подано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45893 грн. 64 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 45893 грн. 64 коп. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник-Т" (вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400; код 37467733) на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 ; код 00292988) - заборгованість в сумі 45893(сорок п»ять тисяч вісімсот дев»яносто три) грн. 64 коп. та 1720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 31.07.13