Рішення № 32710778, 18.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2642/13 18.07.2013 18.07.2013 18.07.2013

Провадження №22-ц/784/2252/13 Головуючий у першій інстанції-Сябренко І.П.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Мурлигіної О.Я., Коломієць В.В.,

при секретарі - Яценко Л.В.,

за участю представника відповідача - Ляшенка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту»

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту»

про стягнення орендної плати,

повернення земельної ділянки та стягнення неустойки

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Сила росту» про стягнення орендної плати та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позивач зазначав, що з 2005 року перебував з відповідачем в орендних відносинах щодо належної йому земельної частки (паю) розміром 6,94 в умовних кадастрових га в межах території Казанківської селищної ради. У 2008 році він отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 6,3 га Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року дія договору оренди припинена. Проте ТОВ «Сила росту» не повернуло земельну ділянку, безпідставно користується нею, та крім того, не виплатило орендну плату за 2012 рік.

Посилаючись на порушення своїх земельних прав, та доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Сила росту» 2776 грн. орендної плати, 2295,2 грн. неустойки та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку з незбираним врожаєм без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

До участі у справі як третю особу залучено ТОВ «Агроальянс», як нового орендатора спірної ділянки.

ТОВ «Сила росту» позов не визнало, посилаючись на те, що оброблює поле єдиним масивом, межі ділянки позивача не визначені, а у жовтні 2011 року між товариством та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3 га , який знаходиться на реєстрації в органах Держземагенства. Вимоги про виплату орендної плати за 2012 року та неустойки відповідач також вважав необгрунтованими.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року позов задоволено частково. З ТОВ «Сила росту» на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 260 грн. орендної плати та 1 042, 52 грн. неустойки, відповідача зобов'язано повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з незібраним врожаєм без відшкодування затрат, понесених за час користування нею.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сила росту» просило рішення скасувати та відмовити в позові. Апелянт посилався на помилковість висновку суду про незаконне користування відповідачем земельною ділянкою, відсутність правових підстав для стягнення орендної плати та неустойки.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дія договору оренди земельної частки (паю) від 21 грудня 2005 року припинена судовим рішенням, то відповідач зобов'язаний повернути ділянку відповідно до статті 34 Закону «Про оренду землі». З жовтня 2012 року відповідач утримує землю незаконно, що є підставою для покладення на нього обов'язку повернути землю та стягнення неустойки відповідно до статті 785 ЦК України.

Проте, не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з грудня 2005 року сторони перебували в орендних відносинах на підставі договору оренди земельної частки ( паю), що належав ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) від 29 жовтня 1996 року зі змінами, внесеними на підставі свідоцтва на право на спадщину (а.с.5, 7-9).

9 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 6,3 га в межах території Казанківської селищної ради (а.с.6), у зв'язку з чим рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року дія договору оренди земельної частки (паю) від 21 грудня 2005 року припинена, а ТОВ «Сила росту» зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою ( а.с.42-43).

Разом з тим, 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Сила росту» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3 га ( а.с.35).

У листопаді 2011 року ТОВ «Сила росту» передало пакет документів до відділу Держкомзему в Казанківському районі Миколаївської області для здійснення державної реєстрації договору від 20 жовтня 2009 року.

Водночас, 17 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроальянс» укладено договір оренди землі № 173 ( а.с.31-32).

У здійсненні державної реєстрації договору від 20 жовтня 2011 року ТОВ «Сила росту» було відмовлено у зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_2 про відмову від угоди (а.с. 88 зворот), а 16 січня 2012 року договір від 17 листопада 2011 року з ТОВ «Агроальянс» було зареєстровано.

ТОВ «Сила Росту» оскаржив в судовому порядку відмову у державній реєстрації договору від 20 жовтня 2011 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року відмова у реєстрації договору оренди землі визнана протиправною, а на відділ Держкомзему покладено обов'язок провести державну реєстрацію договорів оренди ділянки ОСОБА_2 ( а.с.109). Судове рішення перебуває у стадії виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що ТОВ «Сила росту» користувалось земельною ділянкою ОСОБА_2 з 2005 року на підставі договору оренди земельної частки, після припинення дії договору у вересні 2012 року не повернуло ділянку у зв'язку з укладенням з ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки у жовтні 2011 року, який не було зареєстровано не з вини відповідача, а внаслідок протиправних дій органів реєстрації, що встановлено судовим рішенням.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати самовільним зайняття земельної ділянки, як підстави позовних вимог про її витребування у ТОВ «Сила росту».

Оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи. В тому числі факту укладення договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року та встановленню його легітимності судовим рішенням від 14 травня 2013 року, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Не можна погодитись і з рішенням суду в частині стягнення з відповідача неустойки відповідно до статті 785 ЦК.

Так, відповідно до статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон «Про оренду землі».

Статтею 34 Закону «Про оренду землі» передбачені наслідки припинення або розірвання договору, яким є обов'язок орендодавця відшкодувати завдані збитки. Такого наслідку невиконання орендарем обов'язку як сплата неустойки Законом «Про оренду землі» не передбачено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки наслідки невиконання орендарем зобов'язань щодо повернення земельної ділянки після припинення договору передбачені спеціальним законодавством, то у будь-якому разі загальні норми щодо правовідносин з найму, в тому числі і стаття 785 ЦК, до орендно-земельних правовідносин не застосовуються.

Отже, стягнення судом першої інстанції неустойки за правилами статті 785 ЦК є порушенням норм матеріального права, що є підставою його скасування в цій частині позовних вимог.

При вирішенні питання щодо законності та обґрунтованості висновку суду про стягнення 1260 грн., як орендної плати, колегія суддів виходить з того, що, хоча договір оренди між сторонами на час розгляду справи і не набув чинності, але ТОВ «Сила росту» продовжує користуватись земельною ділянкою позивача, а тому має відшкодувати позивачу збитки, розмір яких має дорівнювати розміру орендної плати.

Підстав для скасування судового рішення в частині стягнення 1260 грн. колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 88 ЦПК та враховуючи задоволення однієї з трьох позовних вимог, колегія суддів вважає доцільним відшкодування позивачу 400 грн. витрат на правову допомогу та 229,40 грн. судового збору, а апелянту - 231,7 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Тому на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 398 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року в частині стягнення неустойки та зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «Сила росту» 1042 грн. неустойки та покладення обов'язку повернути земельну ділянку площею 6,3 га, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області із переданням незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити, зменшивши розмір з 1946,59 грн. до 398 грн.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді