Постанова № 32709457, 01.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 2а-0870/6247/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство "Укрпромресурс", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за участі представників сторін:

від позивача - Савельєв К.В. (довіреність № 10/12 від 22.10.2012)

від відповідача - Лабур М.Г. (довіреність № 11801/10-024 від 16.05.2013)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство "Укрпромресурс" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: 1) визнати протиправним дії Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) по визнанню в акті перевірки № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011 правочинів, укладених позивачем з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями нікчемними та по визнанню товару (робіт, послуг) по правочинах укладених позивачем з контрагентами, непереданим (ненаданим); 2) зобов'язати відповідача утриматись від вчинення певних дій, а саме: розповсюджувати будь - яким чином та використовувати в будь - який спосіб у своїй роботі висновки, викладені в Акті № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011 та здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів на підставі висновків Акту № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011.

Ухвалою суду від 31.08.2011, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-0870/6247/11 та призначено до судового розгляду на 15.09.2011. Провадження у справі зупинялось до 26.10.2011.

Ухвалою суду від 26.10.2011 провадження у справі № 2а-0870/6247/11 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-0870/4372/11.

Ухвалою суду від 29.04.2013 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 21.05.2013. Провадження у справі зупинялось до 10.06.2013 та до 01.07.2013.

У судовому засіданні 01.07.2013, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що перевірка проведена з порушенням вимог ст.ст. 20, 77-79 Податкового кодексу України, а у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними та застосування відповідних наслідків.

У період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ПП «Ангара», ТОВ «Мівіс», ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Представник відповідача проти позову заперечив, свої заперечення обґрунтував тим, що Податковим кодексом України передбачена можливість проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, а також визнання правочинів нікчемними. Діями відповідача по проведенню перевірки не порушено жодних прав та охоронюваних законом інтересів.

Вважає дії податкової інспекції законними та обґрунтованими, просить відмовити ТОВ "Унітарне підприємство "Укрпромресурс" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітарне підприємство Укрпромресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 рік по 31.01.2011

За результатами даної перевірки 21.03.2011 року Відповідачем було складено Акт № 47/23-2/31775566 (далі - Акт перевірки), в якому Відповідач робить висновки про:

здійснення підприємством операцій з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства;

правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦКУ), недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину;

товар (роботи, послуги) по правочинах не був переданий (наданий) в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦКУ;

відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦКУ правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону;

правочини укладені ТОВ «УП Укрпромресурс» з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Слід зазначити, що в Акті не зазначені обставини, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки. У судовому засіданні представник відповідача також не надав суду пояснення з приводу обставин, які зумовили необхідність для проведення перевірки та стали підставою для її проведення.

Що стосується змісту викладених у Акті висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій.

Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із перевищенням повноважень податкового органу, з огляду на наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.211 № 34/18772 (далі - Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, у відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, та представником відповідача не заперечується факт, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Акту, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, оскільки під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.

Суд зазначає, що такі висновки податкового органу є недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

До того ж, як було зазначено Пленумом Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «УП «Укрпромресурс» є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Як було вказано вище, акт перевірки (згідно п. 3 Наказу ДПА України від 22.12.2010 N 984) - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, по-перше, оскільки акт перевірки є службовим документом, то, відповідно, він стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є думкою - позицією перевіряючого.

Виходячи з цього, виклад у акті перевірки певних суджень перевіряючих (із якими особа, яку перевіряють, може не погоджуватися), покладених в основу висновків акту перевірки, є лише позицією перевіряючих, якою орган (посадова особа), що приймає рішення за наслідками перевірки, не зв'язаний.

Крім того, суд зазначає, що дослідження фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання з метою вивчення відповідності сплачених цим суб'єктом платежів, контроль за сплатою яких покладений на податковий орган, їх дійсному змісту, покладений законодавством України саме на відповідача. Дослідження таких фінансово-господарських операцій неможливо без дослідження їх відповідності вимогам цивільного, господарського й іншого законодавства.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач, фактично, оскаржує висновки акту перевірки, тоді як, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути оскарженим.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Вірним способом захисту порушеного права, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки, із висновками якого позивач не погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає, що висновки, викладені у Акті, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача.

Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судовій збір, сплачений позивачем, до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст. 94, 157, 158, 160, 162,163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітарне підприємство "Укрпромресурс" до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій відповідача по визнанню в акті перевірки № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011 правочинів, укладених позивачем з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями нікчемними та по визнанню товару (робіт, послуг) по правочинах укладених позивачем з контрагентами, непереданим (ненаданим) та зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій, а саме: розповсюджувати будь - яким чином та використовувати в будь - який спосіб у своїй роботі висновки, викладені в Акті № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011 та здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів на підставі висновків Акту № 47/23-2/31775566 від 21.03.2011 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 29.07.2013.

Суддя О.М. Нечипуренко