Постанова № 32709304, 30.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 910/3771/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

за участю від позивача - Марченко Р.В.

представників сторін: від відповідача - Мельник Ю.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

на рішення

господарського суду м. Києва.

від 10.06.13 року

у справі № 910/3771/13 (головуючий суддя: Капцова Т.П.,

судді: Ониськів О.М., Куркотова Є.Б.)

за позовом Дочірнього підприємтсва "Формаг - Київ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг"

до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

про стягнення 279942,83 грн.

.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.13 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (01014, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.13, код ЄДРПОУ 24583590) на користь Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 30301318) 223797 (двісті двадцять три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. - суми основного боргу, 11588 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. - пені, 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 69 коп. - 3 % річних та 4754 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. - суми судового збору.

Повернуто Дочірньому підприємству "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 30301318) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 92 коп., сплачену на підставі платіжного доручення №639 від 21.02.2013р.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Бест Альтернатива" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.06.13 року у справі № 910/3771/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 23.07.2013 року оголошено перерву до 30.07.2013 року

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02.01.2011р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір №0201/1 транспортного експедирування від 02.01.2011р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, експедитор зобов'язався за плату та за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експертно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п.2.4.15. Договору, клієнт зобов'язався оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта при обов'язковому погодженні з клієнтом.

Відповідно до п.3.1. Договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати або оплати на протязі 5-ти календарних днів після виконання робіт на підставі виставленого експедитором рахунка в строк, передбачений п.3.2. даного Договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного Договору, експедитор обумовлює з клієнтом та виставляє додатковий рахунок, якій підлягає оплаті в строк, передбачений п.3.2. даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3-х банківських днів з дати його оформлення з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку.

Як зазначає позивач, згідно з умовами Договору, ним було надано послуги по організації перевезення, однак, виставлені позивачем рахунки №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. на підставі Актів про надання послуг №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. оплачені відповідачем не були.

Позивач звертався до відповідача з претензією про оплату заборгованості, проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 237704,09 грн., з яких 223797,96 грн. - сума основного боргу, 2317,69 грн. - 3 % річних, 11588,44 грн. - пеня. (після зменшення позовних вимог).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №020111 транспортного експедирування від 02.01.2011р., укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги по організації перевезення на суму 223797,96 грн., що підтверджується Актами про надання послуг №31504 від 18.12.2012р. на суму 10870,48 грн., №31520 від 21.12.2012р. на суму 65990,40 грн., №31525 від 24.12.2012р. на суму 52753,80 грн., №31526 від 24.12.2012р. на суму 94183,28 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, вірно прийняті судом першої інстанції як належні докази, що підтверджують надання позивачу послуг на суму 223797,96 грн.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги перевезення, відповідачем оплачені не були.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню згідно умов Договору на суму 223797,96 грн., відповідачем доказів оплати наданих позивачем послуг не надано, на час розгляду спору в суді першої інстанції вартість неоплачених відповідачем послуг по перевезенню склала 223797,96 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1. Договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати або оплати на протязі 5-ти календарних днів після виконання робіт на підставі виставленого експедитором рахунка в строк, передбачений п.3.2. даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3-х банківських днів з дати його оформлення з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки №31504 від 18.12.2012р. на суму 10870,48 грн., №31520 від 21.12.2012р. на суму 65990,40 грн., №31525 від 24.12.2012р. на суму 52753,80 грн., №31526 від 24.12.2012р. на суму 94183,28 грн. були направлені позивачем відповідачу 21.01.2013р., що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист від 21.01.2013р. та фіскальним чеком № 0221801143012 від 21.01.2013р.

Таким чином, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007р. вищевказані рахунки були отримані відповідачем не пізніше 24.01.2013р., у зв'язку з чим, відповідач, з урахуванням положень п. 3.2. Договору, повинен був оплатити надані позивачем послуги за вказаними рахунками в термін до 30.01.2013р.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг в термін до 30.01.2013р., у зв'язку з чим, слід дійти висновку, що відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг в сумі 223797,96 грн. згідно умов Договору виконано не було.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується вищезазначеними актами про надання послуг та рахунками та беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 223797,96 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 11588,44 грн. - суми пені та 2317,69 грн. - 3 % річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та пені за період з 30.01.2013 р. по 04.06.2013р. з суми боргу 223797,96 грн. Даний розрахунок є вірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, слід виходити з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4. Договору, за прострочку оплати рахунка експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Перевіривши перерахунок розміру пені з суми боргу 223797,96 грн. зроблений судом першої інстанції та за заявлений позивачем період з 30.01.2013р. по 04.06.2013р. що становить 11588,44 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/8634/13 відхиляється колегією суддів з наступних підстав.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 30.07.2013 року залишив без змін рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2013 року, яким відповідачу було відмовлено в задоволені позову про визнання недійсним договору № 020111 від 02.01.2011 року.

Відповідач не подавав письмові зауваження на протокол від 10.06.2013 року, в якому зазначено про дотримання судом першої інстанції всіх необхідних процесуальних дій.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2013 року у справі № 910/3771/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/3771/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 30.07.2013 року.