Рішення № 32709199, 03.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 922/1099/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Національної академії аграрних наук України, м. Київ , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН", с. Кутузівка до Харківської районної державної адміністрації, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області про визнання незаконними та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Козуб О.І. (дов. № 1-8/06 від 14.03.2013 р.)

3-ї особи (ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН") - Козуб О.І. (дов. від 15.03.2013 р.)

відповідача - Котовчихіна О.В. (дов. № 01-14/5186 від 08.11.2012 р)

3-ї особи (Управління Держземагенства у Харківському районі Х/обл) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської районної державної адміністрації, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 27.01.2009 року № 34; визнати за ДП "ДГ "Кутузівка" НААН" право постійного користування земельними ділянками згідно Державних актів на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року; визнати чинними Державні акти на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1099/13 та розгляд справи призначено на 10.04.2013р. о 12:00 год. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН", с. Кутузівка.

10 квітня 2013 р. відповідачем було заявлене клопотання (вх. 13520) про зупинення провадження у справі № 922/1099/13 до розгляду по суті справи № 922/1063/13, оскільки предметом позову обох зазначених справ є розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 27.01.2009 року № 34 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Українська Слобідська" Інституту тваринництва УААН".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2013 р. розгляд справи № 922/1099/13 було відкладено на 24.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2013 р. розгляд справи № 922/1099/13 було відкладено на 29.05.2013 р., до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області. Цією ж ухвалою було продовжено строк вирішення даного спору за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 02 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р., у зв'язку із задоволенням клопотання представника Головного управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області в частині перенесення розгляду справи, розгляд справи № 922/1099/13 було відкладено на 03.06.2013 р.

У судовому засіданні 03.06.2013 р. суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Зупинення провадження у справі передбачено нормою ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 1 якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Розглянувши доводи, викладені в клопотанні про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить правових підстав для зупинення провадження по даній справі до розгляду по суті справи № 922/1063/13, оскільки обставини, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення по суті іншої справи, відсутні, більш того, 15 квітня 2013 року по даній справі господарським судом прийнято рішення, у відповідності до якого позов було задоволено повністю, визнано недійсним Розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 34 від 27 січня 2009 року та присуджено до стягнення з Харківської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Дослідне господарство" "Кутузівка" Національної Академії аграрних наук України 1147,00 грн. судового збору. Дане рішення не було оскаржене та набрало законної сили.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник 3-ї особи на стороні позивача у судовому засіданні підтримує вимоги позивача, як такі, що обґрунтовані належними доказами та ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник 3-ї особи на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема про дату, час та місце судового засідання було повідомлено за допомогою телефонограми, яка була прийнята 30.05.2013 р. о 12:40 юристом Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області Рибалко Олександрою Олександрівною.

Присутні в судовому засіданні 03 червня 2013 року представники позивача, 3-ї особи та відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника 3-ї особи на стороні відповідача та пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної Академії аграрних наук належить до сфери управління Національної академії аграрних наук України, яка згідно Постанови Президії Верховної Ради "Про статус Української академії аграрних наук" від 29 липня 1991 року № 1370-ХІІ є самоврядною організацією, яка входить до складу агропромислового комплексу України.

Згідно пункту Постанови Президії Верховної Ради "Про статус Української академії аграрних наук" від 29 липня 1991 року № 1370-ХІІ за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про основи державної політики у сфері науки І науково-технічної діяльності" (в редакції Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ із змінами і доповненнями) держава безкоштовно надає Українській академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої її статутом.

Згідно статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Вилучення земельних ділянок галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1488 від 13 серпня 1999 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 175 від 22 лютого 2006 року) затверджено Статут Української академії аграрних наук.

Указом Президента України № 8 від 06 січня 2010 року Українській академії аграрних наук надано статус національної, у зв'язку з чим Постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 28 березня 2012 року затверджено Статут Національної академії аграрних наук України, згідно пункту 2 якого Національна Академія аграрних наук України є правонаступницею Української Академії аграрних наук.

Пунктом 92 Статуту Національної Академії аграрних наук (пунктом 70 Статуту Української Академії аграрних наук) визначено, що Академія користується земельними ділянками, які надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства. У відповідності з пунктом 95 Статуту Національної Академії аграрних наук (пунктом 73 Статуту Української Академії аграрних наук) вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України, при цьому, земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством.

Відповідно до Постанови Президії Української Академії аграрних наук від 16 березня 2000 року (Протокол № 4) на базі землі і майна госпрозрахункового відділу ім. Фрунзе та третього відділу ДГ "Українка" Інституту тваринництва було створено Державне підприємство "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук, у зв'язку з чим йому були передані в постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельні ділянки: площею 736,1 га. - Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001257 від 19 червня 2001 року, виданий на підставі Рішення Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області № 43 від 22 травня 2001 року, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2/356; площею 1 689,4 га. - Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001260 від 13 липня 2001 року, виданий на підставі Рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області № 180 від 08 травня 2001 року, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 355.

Згідно Постанови Президії Української Академії аграрних наук від 04 грудня 2006 року (Протокол № 18) "Про впорядкування експериментальної бази Інституту тваринництва УААН" з метою підвищення ефективності використання державного майна, трудових ресурсів, техніки і землі Державне підприємство "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка", у зв'язку з чим наказом директора Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук № 29/в від 28 грудня 2006 року була створена комісія з припинення діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук.

Під час проведення комплексу заходів з припинення діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук шляхом приєднання до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" головою комісії з припинення був направлений до Харківської районної державної адміністрації (відповідача) лист № 349 від 03 грудня 2007 року з проханням анулювати Державні акти на землю серії І-ХР № 001257 від 19 червня 2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13 липня 2001 року у зв'язку з приєднанням земель Державного підприємства "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка".

27 січня 2009 року Харківською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 34 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Українка Слобідська" Інституту тваринництва УААН", керуючись ст. 17, 141, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, прийнято рішення про припинення права постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук земельними ділянками, що розташовані за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної та Вільхівської сільської рад та посвідчені державними актами на право постійного користування землею (серія І-ХР № 001260, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 355 від 13 липня 2001 року, серія І-ХР № 001257, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 2/356 від 19 червня 2001 року. Земельні ділянки, вказані у пункті першому даного розпорядження вирішено зарахувати до земель запасу категорії сільськогосподарського призначення. Харківському районному відділу реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" виключити з Державногореєстру земель державні акти на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка діяла до 31 грудня 2012 року) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук, належать до земель державної власності, і не можуть передаватись у комунальну власність.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та/або припинення діяльності державних підприємств.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Національна академія аграрних наук України не погодившись з винесеним Харківською районною державною адміністрацією розпорядженням № 34 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Українка Слобідська" Інституту тваринництва УААН", звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним вищезазначеного Розпорядження № 34 від 27.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 квітня 2013 року по справі № 922/1063/13 року, визнано недійсним Розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 34 від 27.01.2009 року "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Українка Слобідська" Інституту тваринництва УААН".

Вищезазначене рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2013 року по справі № 922/1063/13 року ніким не оскаржене та, в порядку визначеному ст. 85 ГПК України, набрало законної сили.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та 3-ї особи, враховуючи, що рішенням господарського суду Харківської області від 15 квітня 2013 року по справі № 922/1063/13 року визнано недійсним розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 34 від 27.01.2009 року з тих підстав, що оспорюване розпорядження прийняте Харківською районною державною адміністрацією всупереч вимогам чинного законодавства, так як Харківська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження вищезазначеним спірними земельними ділянками державної форми власності без згоди президії Національної Академії аграрних наук України, а тому не могла вилучати їх з постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" та приймаючи до уваги, що позивач у даному провадженні просить суд визнати незаконним та скасувати теж саме розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 34 від 27.01.2009 року з тих же підстав, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 34 від 27.01.2009 року припинити на підставі п.п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання права. При цьому, зазначена стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту прав на землю.

Згідно із ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до п.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як володіння і користування.

Стаття 396 ЦК України передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі, і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що за Українською академією аграрних наук, яка у подальшому була перейменована у Національну академію аграрних наук України, закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ, у тому числі земельні ділянки: площею 736,1 га. (Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001257 від 19 червня 2001 року, виданий на підставі Рішення Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області № 43 від 22 травня 2001 року, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2/356); площею 1 689,4 га. (Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001260 від 13 липня 2001 року, виданий на підставі Рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області № 180 від 08 травня 2001 року, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 355). Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Проте, відповідачем не визнається наявність у ДП "ДГ "Кутузівка" НААН права постійного користування земельними ділянками площею 736,1 га. та площею 1 689,4 га., згідно Державних актів на право постійного користування землею серії І-ХР № 001257 від 19 червня 2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13 липня 2001 року, про що свідчить прийняття Харківською районною державною адміністрацією розпорядження № 34 від 27.01.2009 року "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Українка Слобідська" Інституту тваринництва УААН", яке визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 15 квітня 2013 року по справі № 922/1063/13 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС № 261019 від 21.11.11 р., серії АС № 261044 від 23.11.11р. та серії АС № 211017 від 21.11.11 р. підтверджується, що ДП "ДГ "Кутузівка" є правонаступником ДП "ДГ "Україна Слобідська" та ДП "ДГ ім. В.І.Чапаєва.

Відповідно до ст.33 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Частиною 3 ст. 59 ГК України встановлено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні правовідносини, які склались між сторонами суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно вилучив земельні ділянки площею 736,1 га. та 1 689,4 га. з постійного користування третьої особи Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" НААК, яке є правонаступником Державного підприємства "Дослідне господарство "Українка Слобідська" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук в частині майна, майнових прав та зобов'язань, про що свідчать: Постанова Президії Української Академії аграрних наук від 04 грудня 2006 року (Протокол № 18), положення Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка", зареєстрованого 13 лютого 2009 року, та Витяги з ЄДР.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 152 Земельного кодексу України та приймаючи до уваги, що обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав позивача та 3-ї особи, суд вважає позовні вимоги в частині визнання за ДП "ДГ "Кутузівка" НААН права постійного користування земельними ділянками згідно Державних актів на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про визнання чинними Державні акти на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положення пункту 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, чинного на час прийняття оспорюваного Розпорядження Харківської районної державної адміністрації, у випадку припинення права користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Державні акти, видані ДП "Дослідне господарство "Українка Слобідська" серії І-ХР № 001257 від 19 червня 2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13 липня 2001 року, не були повернуті позивачем до архіву Держкомзему у Харківському районі Харківської області, і до теперішнього часу знаходяться у Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка", як правонаступника, оскільки відповідач взагалі не повідомляв позивача про прийняття ним оспорюваного розпорядження, про існування якого позивач дізнався лише 18 листопада 2010 року.

Таким чином, оскільки розпорядження № 34 від 27.01.2009 р., яким зобов'язано Харківський районний відділ реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" виключити з Державногореєстру земель державні акти на право постійного користування землею, визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2013 р. по справі № 922/1063/13; державні акти, які позивач просить суд визнати чинними, знаходяться у Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" та до суду не надано доказів виключення спірних державних актів з Державного реєстру земель, позовні вимоги в частині визнання чинними Державних актів на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі у вигляду судового збору у розмірі 1147,00 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Державним підприємством "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України право постійного користування земельними ділянками згідно Державних актів на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року.

Стягнути з Харківської районної державної адміністрації (61034, м. Харків, Комсомольське шосе, 52; ідентифікаційний код 04058775) на користь Національної академії аграрних наук України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, ідентифікаційний код 00024360) 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання чинними Державних актів на право постійного користування серії І-ХР № 001257 від 19.06.2001 року та серії І-ХР № 001260 від 13.07.2001 року в позові відмовити.

В частині визнання незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 27.01.2009 року № 34 провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.