Рішення № 32708841, 16.07.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

н.с.619/1704/13-ц

н.п.2/619/1119/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2013 року Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Калиновської Л.В.,

секретаря судових засідань - Булах С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дергачі Харківської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду Дергачівського району Харківської області з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 25 500 грн. 39 коп.; та судові витрати по справі в розмірі 1 255 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 02.09.2010 р. з вини відповідача, який керував автомобілем «Деу» була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який належить йому на праві власності. Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.10.2009 року. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку експерта складає 45 762,41 грн. Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. 23.03.2010 року ОСОБА_3 скориставшись своїм правом передбаченим вказаним законом, подав відповідну заяву, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем. Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив. В зв'язку з настанням події, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 25 500 грн. Так, після проведення виплати ОСОБА_3 у Моторного (транспортного) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до відповідача, у зв'язку з чим 24.03.2010 року листом за вих. №5614/3-2-05 та 23.02.2010 року листом за вих. №4170/3-2-05 Моторне (транспортне) страхове бюро України зверталося до відповідача з проханням добровільно компенсувати завдані збитки, але нажаль сума відшкодування сплачена не була.

Представник позивача, в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, про що надав суду письмову заяву.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини не явки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідків або сторін відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Відповідно ч.1, 2 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з наступних мотивів.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що 02.09.2010 року з вини відповідача, який керував автомобілем «Деу» була скоєна дорожньо-транспортна пригода.

В результаті вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який належить йому на праві власності.

Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.10.2009 року.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, зокрема постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування).

Згідно вимог ст.ст. 990, 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору і страхового акту.

На підставі ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку експерта №03/09/09 складає 45 762,41 грн.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.1.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

23.03.2010 року ОСОБА_3 подав відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове У країни відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив.

В зв'язку з настанням події, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 25 500 грн.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, після проведення виплати ОСОБА_3 у Моторного (транспортного) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до відповідача.

24.03.2010 року листом за вих. №5614/3-2-05 та 23.02.2010 року листом за вих. №4170/3-2-05 Моторне (транспортне) страхове бюро України зверталося до відповідача з проханням добровільно компенсувати завдані збитки, але нажаль сума відшкодування сплачена не була.

Судом було встановлено, що моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідної частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували незаконність вимог позивача або їх необґрунтованість.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1255 гривень 00 коп., що підтверджується відповідною квитанцією.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/рахунок №2600202284871 в ПАТ «Укрексімбанк» в м. Київ, МФО 322313, код 21647131) грошові кошти в розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/рахунок №2600202284871 в ПАТ «Укрексімбанк» в м. Київ, МФО 322313, код 21647131) судові витрати в розмірі 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Калиновська