Постанова № 32708013, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 р. о 17:15 Справа №801/5660/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Броникова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі - відповідач) (з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог) про визнання протиправною та скасування вимоги №ф1079 від 10.05.2013 року на суму боргу в розмірі 185,69 грн., у т.ч. недоїмка в розмірі 185,69 грн.; визнання протиправними дій та бездіяльності по ненаданню рішення - відповіді на скаргу від 21.05.2013 року по узгодженню вимоги №ф1079 від 10.05.2013 року; визнання протиправними дій по погашенню недоїмки та фінансових санкцій за вимогою №ф269 від 07.02.2013 року та рішенням №189 від 13.03.2013 року; про зобов'язання зарахувати на особовий рахунок позивача незаконно зарахованих сум в рахунок погашення недоїмки та фінансових санкцій в рахунок основних поточних платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 2013 року в сумах 166,04 грн. та 20,42 грн., у тому числі 16,60 грн. - штраф та 3,82 грн. - пеня; про зобов'язання списати з особового рахунку позивача незаконно зарахованих сум боргу, штрафу та пені в наступних розмірах: 3,82 грн., 16,60 грн., 166,04 грн. та 185,69 грн.; про стягнення на користь позивача збитків в розмірі 10,70 грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.; про стягнення судових витрат в розмірі 114,70 грн. та банківських витрат по сплаті судового збору в розмірі 5,00 грн.; про визнання протиправним та скасування рішення про залишення без змін вимоги №ф1079 від 10.05.2013 року під №3 від 22.05.2013 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем безпідставно направлено вимогу про сплату боргу №ф1079 від 10.05.2013 року, оскільки визначна у вимозі сума є сплаченою позивачем у 2010 році та не зарахованою в рахунок єдиного соціального внеску за 2011 рік. Також представник позивача пояснив, що питання необґрунтованого не зараховання платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 168 грн., які на час їх сплати відповідно до Указу Президента України №727 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" повинні були перераховуватися органами Державного казначейства України у відповідній частці до Пенсійного фонду вже були предметом розгляду в судовому порядку, проте відповідач продовжує погашати суми недоїмки за попередніми вимогами та рішеннями, що оскаржені та формує нові вимоги про сплату боргу.

Ухвалою суду від 29.05.2013 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалами суду від 03.07.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.07.2013 року позовну заяву ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності по ненаданню рішення - відповіді на скаргу від 21.05.2013 року по узгодженню вимоги №ф1079 від 10.05.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що, рішення суду, на яке посилається відповідач не набрало законної сили, вимога №ф1079 від 10.05.2013 року сформована, оскільки по особовому рахунку позивача вбачається заборгованість зі сплати єдиного внеску після 01.01.2011 року, оскільки єдиний внесок був сплачений позивачем не у повному обсязі.

Також представник позивача зазначила, що зайво зараховані кошти у вигляді страхових внесків, про які йдеться позивачем можуть бути повернені на розрахункові рахунки за заявами страхувальників.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1 (а.с.5), перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що на підставі ст.25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI, із змінами та доповненнями) відповідач сформував і направив на адресу відповідача вимогу №Ф-1079 від 10.05.2013 року про сплату боргу в сумі 185,69 грн., у т.ч. 185,69 грн. - недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка була отримана відповідачем 15.05.2012 року, що не оспорюється сторонами.

Судом була перевірена наявність у відповідача підстав для формування вищезазначеної вимоги та встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон №2464-VI.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п.2 та п.3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.11 ст.8 Закону № 2464).

Абзацом 3 ч.8 ст.9 Закону № 2464 (із змінами та доповненнями, в редакції Закону N 5292-VI від 18.09.2012 року) передбачено обов'язок платників єдиного внеску, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік ( Абзац ч.8 ст. 9 Закону № 2464 із змінами та доповненнями, в редакції Закону N 5292-VI від 18.09.2012 року)

Відтак, позивач, як особа, що обрала спрощену систему оподаткування, зобов'язаний сплачувати суму єдиного внеску до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону №2464 передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.25 вказаного Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У такому випадку територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Крім того, відповідно до ч.14 ст.25 Закону №2464 суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом (ч.15 ст.25 Закону №2464).

Отже, нормами вищезазначеного закону передбачено обов`язок платника єдиного внеску повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження його рішення.

Згідно картки особового рахунку позивача вбачається, що станом на 22.04.2013 року у відповідності до норм абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464 у позивача виникло зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 1 квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн., з урахуванням зарахованого розміру внеску, недоїмка склала 185,69 грн.

Судом встановлено, що на підставі ст.25 Закону №2464-VI відповідач сформував і направив на адресу позивача вимогу №Ф-1079 від 10.05.2013 року про сплату боргу в сумі 185,69 грн., у т.ч. 185,69 грн. - недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка була отримана відповідачем 15.05.2012 року, що не оспорюється сторонами.

Вимога №Ф-1079 від 10.05.2013 року оскаржена позивачем 21.05.2013 року до УПФУ в Красногвардійському районі АР Крим. Рішенням відповідача №3 від 22.05.2013 року вимога №Ф-1079 від 10.05.2013 року залишена без змін, а заява позивача про узгодження вимоги залишена без задоволення.

Аналізуючи відомості картки особового рахунку позивача та матеріали справи судом встановлено наступне.

Зазначена недоїмка виникла у зв'язку з тим, що відповідачем не враховано в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік суму у розмірі 168,00 грн., яка була сплачена позивачем шляхом перерахування у грудні 2010 єдиного податку за 2011 рік в сумі 400,00 грн., з яких 168,00 грн. (42%) перераховано в рахунки Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що, за даними картки особового рахунку позивача, протягом 2011 року позивачем сплачувались суми єдиного внеску, зокрема 16.03.2011 року сплачено 158,53 грн., тобто на 168 грн., менше, ніж було передбачено діючим на той час законодавством.

Всього по зобов'язанням зі сплати єдиного внеску за 2011 рік в розмірі 4010,30 грн. позивачем сплачено 3845,71 грн. Недоїмка зі сплати єдиного внеску за даними картки склала 164,59 грн.

Також судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АРК 28.09.2012 року було винесено рішення № 643 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) чи несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.01.2012 року по 15.02.2012 року в розмірі 20,74 грн., у тому числі: штрафні санкції в сумі 16,46 грн., пеня в сумі 4,28 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.01.2013 року у справі №2а-12359/12/0170/20, яка набрала законної сили, зазначене рішення визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судом встановлено, що картка особового рахунку позивача не містить зобов'язань зі сплати штрафних санкцій в сумі 16,46 грн. та пені в сумі 4,28 грн., рішення про їх нарахування скасовано у судовому порядку.

У той же час судом вбачається, що за рахунок сум єдиного внеску за 2012 рік, що надходили від позивача, здійснювалося погашення сум недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення, зокрема погашена недоїмка в сумі 164,59 грн.

07.02.2013 року відповідачем сформована вимога про сплату позивачем боргу №ф269 на суму 166,04 грн.

13.03.2013 року відповідачем прийнято рішення №189, про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10% прострочення платежів за період з 21.01.2013 року по 13.02.2013 року в сумі 16,60 грн. та нарахована пеня розмірі 3,82 грн.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу від 07.02.2013 року №ф269 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 13.03.2013 року №189, позивач звернувся за захистом своїх прав з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено, що докази повинні відповідати ознакам належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст. 70 КАС України).

Незважаючи на неодноразове витребування судом від позивача доказів повідомлення органів пенсійного фонду у письмовому порядку про оскарження вимоги про сплату позивачем боргу №ф 269, рішення №189 від 13.03.2013 року, позивачем таких доказів не надано, а долучений до матеріалів справи лист від 15.02.2013 року не може слугувати належним та допустимим доказом такого повідомлення, оскільки носить загальний характер, без вказівки на конкретний номер та дату рішення (вимоги), що оскаржено до суду.

Щодо доводів представника позивача про скасування вищезазначених рішень в судовому порядку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2013 року у справі №2а-8012/1772/13 визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим щодо незарахування сплачених позивачем сум в 2010 році за квитанцією № 643 від 14.12.2010 року - 200,00 грн. та № 237 від 29.12.2010 року - 200,00 грн., загалом по єдиному податку за 2011 рік - 400,00 грн. в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, що становить 168,00 грн. ; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим зарахувати сплачену позивачем в 2010 році суму в розмірі 168,00 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік; визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим № ф 269 від 07.02.2013 року на суму 166,04 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі №189 від 13.03.2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску штрафу в розмірі 16,60 грн. та пені в розмірі 3,82 грн., загалом 20,42 грн.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (ч. 3 ст. 254 КАС України).

Суд підкреслює, що Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2013 року у справі №2а-8012/1772/13 на час розгляду справи №801/5660/13 не набрала законної сили у зв'язку з її апеляційним оскарженням.

Враховуючи факт, що судове рішення у цій справі не набрало законної сили, а також те, що позивачем не здійснено своєчасне повідомлення органів пенсійного фонду про оскарження в судовому порядку вимоги про сплату боргу №ф 269, рішення №189 від 13.03.2013 року, у відповідача не було підстав для виключення з картки особового рахунку позивача недоїмки за цими рішеннями, в рахунок погашення якої здійснюється перерозподіл поточних платежів позивача зі сплати єдиного внеску.

З таких обставин рішення відповідача №3 від 22.05.2013 року про залишення без змін вимоги №Ф-1079 від 10.05.2013 року та про залишення без задоволення заяви позивача про узгодження вимоги за даних обставин не порушує прав позивача, не суперечить діючому законодавству, тому вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування не підлягають задоволенню.

Суд також підкреслює, що, у випадку набрання постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2013 року у справі №2а-8012/1772/13 законної сили, відповідач буде змушений самостійно відкорегувати картку особового рахунку позивача, тому вимоги позивача є передчасними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення або обмеження його прав і свобод за даних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

В судовому засіданні 25.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 30.07.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.