Рішення № 32707328, 31.07.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4105/13-ц

Провадження № 2/591/1648/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Сотник К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Грандфінресурс"

про визнання недійсним договору та відшкодування збитків -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що з газети він дізнався про те, що відповідач надає позики під дуже низькій відсоток. Зацікавившись цим, він звернувся до офісу відповідача де 11.02.2013 року уклав договір №218735 та сплатив перший внесок в розмірі 2800 грн., працівники відповідача повідомили його про те, що позику він отримає протягом трьох-п'яти діб. Однак, у визначений строк він позики не отримав. Після чого, ознайомившись уважно з текстом укладеного договору, зрозумів що відповідач увів його в оману щодо змісту укладеного договору. Вважає, що відповідач умисно обманув його щодо істотних умов договору. Окрім того, відповідач здійснює підприємницьку діяльність без ліцензії. Такими протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду. У зв'язку з чим просить визнати укладений договір недійсним, стягнути з відповідача в подвійному розмірі отримане за договором в сумі 5600 грн. та моральну шкоду в сумі 560 грн.

В письмовій заяві позивач позов підтримав, просить розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав: Судом встановлено, що 11.02.2013 року між позивачем та ПП "Грандфінресурс" було укладено договір № 218735 (надалі - Договір). Згідно статті 1 Договору, відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги (а.с. 4-9). Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг. Статтею 2 Договору та Додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 2800 грн., та адміністративний платіж в сумі 2800 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 548,70 грн., який включає чистий внесок в сумі 416,70 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 340,35 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше.

Відповідно до термінів, викладених в Додатку №2 Договору, програма "Альянс Україна" базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього.

Згідно ст. 4 умов програми "Альянс Україна"" Додатку № 2 до договору, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що діяльність Приватного підприємства "Грандфінресурс" вводить споживача в оману, оскільки програми "Альянс Україна" формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів Приватного підприємства "Грандфінресурс". Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Разом з тим, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, укладений сторонами договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача в частині визнання недійсним договору не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на положення ст. 230 ЦК України, щодо обов'язку відповідача провести відшкодування йому збитків в подвійному розмірі та відшкодувати моральну шкоду, не заслуговують на уваги, оскільки правовідносини між сторонами пов'язані із захистом прав споживача та врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів", окрім того, застосування положень ст.230 ЦК України можливе лише у випадку визнання договору недійсним (нікчемність договору вчиненого під впливом обману законом не передбачено).

Позивачем не заявлялись клопотання про допит свідків, які могли б підтвердити, які конкретно обіцянки надавали працівники відповідача та в чому полягав обман, неуважне ставлення позивачки до прочитання умов договору та додатків до нього не може свідчити про введення її в оману.

Тому, судом відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги. У випадку, коли правочин є нікчемним поширення дії ст.230 ЦК України на такі правовідносини не передбачено.

За таких обставин та беручи до уваги те, що за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2800 грн., сплачених за договором підлягають задоволенню, оскільки саме в цьому розмірі позивачем були сплачені кошти відповідачу (а.с.10).

Що стосується позовних вимог в частині відшкодуванні моральної шкоди, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню також з наступного:

Пунктом п'ятим частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що моральна шкода відшкодовується лише у випадку, коли вона заподіяна внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена йому саме у зв'язку із недоліками (дефектом) продукції Договором, укладеним між сторонами, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Тому, в частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 2800 грн., отриманих відповідачем за нікчемним договором.

В задоволенні позову в іншій частині суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ПП "Грандфінресурс" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 230 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 2800 грн. сплачені за договором № 218735 від 11.02.2013 року.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс" на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн..

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО