Ухвала суду № 32705656, 30.07.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8552/13-ц

Номер провадження № 4-С/522/100/13

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу по скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність, дії Державної виконавчої служби з вимогою скасування постанови винесеної Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася зі скаргою в якої просить: - визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по порушенню діючого законодавства України та Європейської конвенції яким передбачене своєчасне та повне виконання виконавчого листа № 2-199\10 від 02.06.2011 року по стягненню 119,77 грн. з державного бюджету України; - визнати неправомірними дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого листа, по поверненню вказаного виконавчого листа скаржнику та скасування постанови від 18.02.2013 року; - визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, щодо порушення строків направлення постанови про повернення виконавчого листа від 18.02.2013 р.; визнати неправомірною бездіяльність виконавчої служби щодо неприйняття мір реагування на скаргу ОСОБА_1 від 27.10.2012 р., яка подана через «Урядову гарячу лінію»; - визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199\10.

Вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Підтвердила що знає про заміну сторони виконавчого провадження на Державну казначейську службу України, тому як брала участь у судовому засіданні з цього приводу. Вказала, що державним виконавцем порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавець не здійснив пошук та арешт майна боржника в особі держави, а також не звернув стягнення на це майо. Крім того, відповідно до діючої редакції до 06.02.2013 року «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету», затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р., державний виконавець повинен був передати виконавчий лист на виконання до боржника без закриття виконавчого провадження. Після набрання чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та з 06.02.2013 року нової редакції «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету», також не передбачене повернення виконавчого листа стягувачу.

Представник Державної виконавчої служби України заперечував у задоволенні скарги в повному обсязі. Надав до матеріалів справи письмові заперечення та необхідні копії документів зі справи виконавчого провадження. Пояснив, що державний виконавець Каращук К.Л., дії якої оскаржені на час розгляду справи вже звільнена. Вказав, що діючим законодавством не передбачені повноваження виконавця на накладення арешту на майно держави чи на рахунки Державної казначейської служби України. Виконавцем здійснювалося єдине що передбачене спеціальними нормами по виконанню рішень що стягнення коштів з держави, а саме виставлялися платіжні вимоги на стягнення, але з казначейської служби надходили відповіді, що ці кошти не передбачені бюджетом на цей рік. Зазначив, що діючим законодавством ( ст. 3 Закону України України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень») не передбачене передача виконавцем виконавчого листа напряму до Державної казначейської служби України без закриття виконавчого провадження, тому як стягувач повинен самостійно звернутися до казначейської служби за стягненням коштів з держави за виконавчим листом. Наполягав, що порядок на який посилається Францева передбачений тільки при стягненнях з державних підприємств ( ст. 4 Закону України України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), тому не може бути застосований по даному виконавчому провадженню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення скаржника та представника суб'єкта оскарження суд встановив наступне.

Суд звертає увагу, що у вимогах по скарзі не конкретизовані факти дій та бездіяльності суб'єкта оскарження, тому суд розглядає скаргу та вимоги в межах обставин викладених в обґрунтування скарги та пояснень самої ОСОБА_1

З наданих матеріалів виконавчого провадження вбачається, що дійсно ОСОБА_1 27.10.2012 року звернулася зі скаргою до Державної виконавчої служби через «Урядову гарячу лінію», яка зареєстрована за № 14561. Вказана скарга прийнята та згідно відміток на реєстраційно-контрольній карті передана виконавцю Каращук К.Л. для підготування відповіді до 05.11.2012 року з контролем в термін 07.11.2012 року. В матеріалах справи відсутня відповідь на вказану скаргу (заяву), пояснення з цього приводу представником виконавчої служби не надані, тому суд дійшов висновку, що вимога про визнання неправомірною бездіяльність виконавчої служби щодо неприйняття мір реагування на скаргу ОСОБА_1 від 27.10.2012 р., яка подана через «Урядову гарячу лінію» - підлягає задоволенню.

01 листопада 2012 року виконавчою службою виставлена платіжна вимога до Державної казначейської служби на виконання виконавчого листа №2-199\10р на суму 119,77 грн.

14 грудня 2012 року Державною казначейською службою надана відповідь до Державної виконавчої служби, яка згідно до резолюції прийнята до опрацювання 21.12.2012 року. В даній відповіді дана відмова на платіжну вимогу з посиланням на норми законодавства України, що виконавчий лист підлягає поверненню стягувачу для того, щоб Францева напряму звернулася до казначейської служби.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України « Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Таким чином, виконання судового рішення щодо стягнення коштів зокрема з державного бюджету врегульоване спеціальною нормою, якою зобов'язані керуватися виконавці Державної виконавчої служби та діяти в межах повноважень передбачених даною нормою.

На час 21.12.2012 року, коли надана відповідь казначейської служби на платіжні вимоги виконавчої служби діяв в редакції від 19.09.2012 року «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», затверджений Постановою КМ України № 845 від 03.08.2011.

Згідно пункту 3 Порядку в редакції від 19.09.2012 року, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Крім того, зі змісту пунктів 4 - 7, 41 - 42 Порядку в редакції від 19.09.2012 року, передбачене звернення стягувача з заявою та наданням відповідних документів напряму до Державної казначейської служби. Тобто, будь-яки повноваження Державної виконавчої служби по зверненню з платіжними вимогами по примусовому виконанню виконавчого листа по стягненню коштів з державного бюджету взагалі не були передбачені.

Матеріалами справи також підтверджується, що Францева 11.01.2013 року повторно звернулася зі скаргою на дії Державної виконавчої служби через «Урядову гарячу лінію», на яку отримала відповідь від 22.01.2013 року з виконавчої служби. В зазначеній відповіді вказане, що виконавчою службою направлені платіжні вимоги до Державної казначейської служби по списанню коштів, але відповіді ще немає. Враховуючи викладене вище суд вказує, що у зазначеній відповіді на скаргу вказані недостовірні данні, тому як з відповіді казначейської служби ще 21.12.2012 року виконавчий службі достеменно стало відомо про відмову у списанні коштів по платіжним вимогам у зв'язку з необхідністю повернення виконавчого листа для особистого звернення ОСОБА_1.

Суд враховує, що позиція Державної казначейської служби України викладена у відповіді від 14.12.2012 року є правомірною, тобто дії виконавчої служби по направленню 01.11.2012 року у казначейську службою платіжного доручення по списанню коштів були здійснені виконавцем без належних повноважень.

Враховуючі викладене суд вказує, що відповідно до положень ст. 384 ЦПК України, про незаконні дії виконавчої служби по направленню платіжної вимоги до казначейської служби та не виконання положень Порядку щодо не повернення виконавчого листа стягувачу для особистого звернення до казначейської служби у зв'язку з відсутністю повноважень на будь-яки дії по примусовому стягненню, Францева дізналася саме 22.01.2013 року з отриманням відповіді на скаргу від 11.01.2013 року.

З 06.02.2013 року набув чинності пункт 7 в нової редакції Порядку, згідно якого у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, ця норма на відмінність від попередньої редакції Порядку передбачає повноваження та обов'язки виконавчої служби при примусовому виконанні рішень по стягненню коштів з державного бюджету.

При наявності вказаної норми ( п. 7 Порядку), виконавцем Державної виконавчої служби 18.02.2013 року прийнята постанова про повернення виконавчого листа з посиланням на пункти 3, 6 Порядку, без врахування положень п. 7. Таким чином, вимоги скаржника визнати неправомірними дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого листа, по поверненню вказаного виконавчого листа скаржнику та скасування постанови від 18.02.2013 року - є правомірними та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що положення п. 7 Порядку не мають протиріччя з положеннями ст.3 «Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу» та ст 4. «Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи» Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тому як деталізують порядок зазначений у Законі щодо дій саме державної виконавчої служби.

Постанова про повернення виконавчого документа від 18.02.2013 року була направлена ОСОБА_1 лише 18.03.2013 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростоване представником виконавчої служби. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про повернення підлягає направленню сторонам у триденний день, тому суд визнає, що вимоги визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, що порушення строків направлення постанови про повернення виконавчого листа від 18.02.2013 р. підлягають задовленню.

ОСОБА_1 звернулася з заявою 04.04.2013 року, тобто після закінчення десятиденного строку на оскарження дій державного виконавця починаючи з 22.01.2013 р.. Враховуючи, що скаржник не зверталася з заявою про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою, суд керуючись ст. 384 ЦПК України - залишає заяву в цієї частині без розгляду.

В свою чергу, суд вказує, що Францева оскаржує бездіяльність державної виконавчої служби з підстав саме не виконання дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження». З цих підстав суд визнає що повноважень по застосуванню арешту майна і рахунків держави чи Державної казначейської служби для виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету у виконавчої служби також діючими нормами не передбачене, тому в цих обставинах протиправна бездіяльність не вбачається.

Крім того, Францева наполягає на бездіяльності саме по не направленню виконавчого документа з заявою та копією виконавчої справи до Державної казначейської служби, але встановлений факт неповернення їй виконавчою службою виконавчого документа до 06.02.2013 року ( коли набув чинності у новій редакції пункт 7 Порядку) остання вважає правильним та не оскаржує , тому ця бездіяльність не входить до предмету скарги та з цього приводу суд не приймає судового рішення ( ст. 387 ЦПК України).

В свою чергу, не направлення виконавчого документу з відповідними додатками в порядку пункту 7, 41-42 Порядку в редакції від 06.02.2013 року у період з 06.02.2013 року по 18.02.2013 року суд визнає триваючою протиправною бездіяльністю Державної виконавчої служби при виконанні вказаного виконавчого листа, що порушує права скаржника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-210, 383-389 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, дії Державної виконавчої служби з вимогою скасування постанови винесеної Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - задовольнити частково.

Скаргу в частині вимоги визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по порушенню діючого законодавства України та Європейської конвенції яким передбачене своєчасне та повне виконання виконавчого листа № 2-199\10 від 02.06.2011 року по стягненню 119,77 грн. з державного бюджету України - залишити без розгляду.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо неприйняття мір реагування на скаргу ОСОБА_1 від 27.10.2012 р., яка подана через «Урядову гарячу лінію» на дії виконавця по по виконавчому провадженню № 27387087.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про повернення виконавчого листа, по поверненню вказаного виконавчого листа скаржнику та скасувати постанову від 18.02.2013 року по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199\10.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби України, щодо порушення строків направлення ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого листа № 2-199\10 від 18.02.2013 р. по виконавчому провадженню № 27387087.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби України по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199\10 щодо не подання Державною виконавчою службою оригіналу виконавчого документа разом із супровідним листом та завіреними належним чином копій інших матеріалів виконавчого провадження до Державної казначейської служби з 06.02.2013 року.

Ухвала може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу до Приморського районного суду м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В.Науменко

30.07.2013