Рішення № 32705071, 30.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013 Справа № 905/5166/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецьккокс», м.Донецьк

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк.

Ціна позову 4 241,27 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Бондаренко Т.М., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 103 від 21.02.2013;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Донецьккокс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 4 241,27 грн вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №60273067 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Ясинувата Донецької залізниці комерційним актом БН №698243/267 від 11.11.2012. Недостача виникла в зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належними чином, про причини неявки до суду не повідомив, надав відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вантажовідправник не визначив придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні, а також відправником не було дотримано п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

07.11.2012, за накладною №48630024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (вантажовідправник), зі станції Кривий Торець на станцію Донецьк, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Донецьккокс Цех №2» (вантажоодержувач) у вагоні №60273067 вантаж - концентрат вугільний, масою 69000кг. Згідно накладної №48630024 вантаж завантажено у вагон відправником (а.с.8).

На станції Ясинувата, був складений комерційний акт БН №698243/267 від 11.11.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «в доповнення до актів загальної форми станції Ясинувата №4565 від 09.11.2012, №1186 від 11.11.2012 вантаж концентрат вугільний за відправкою №48630024 був переважений на 200тонних вагонних тензометричних вагах, приписаних до станції Ясинувата Донецької залізниці. При переважуванні виявилось: брутто - 85900кг, тара за накладною - 22000кг, нетто - 63900кг, що менше вказаного у документі на 5100кг. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. У вагоні вантаж навантажений навалом, праворуч на 2-3 люками воронкоподібне заглиблення розміром 2500мм х 2000мм х 1000мм, праворуч над 2-3 люками відсутній верхній лист перекриття, зазор розміром 1000мм х 50мм, закладено ганчір'ям, протікання вантажу відсутнє» (а.с.7).

Крім того, такі ж відомості містять і акти загальної форми №4565 від 09.11.2012, №1186 від 11.11.2012, складені на станції Ясинувата (а.с.25,26).

Зазначений вагон був відчеплений на відправлений на станцію призначення за накладною № 48753719 (а.с. 9).

На станції призначення (ст. Донецьк) був заповнений розділ «Є» комерційного акту БН №698243/267/174 від 11.11.2012, відповідно до якого, під час перевірки вантажу різниці між комерційним актом, складеним на станції Ясинувата не виявлено.

Крім того, на станції Яснувата був складений акт про технічний стан вагону від 09.11.2012 № 116, відповідно до якого вагон технічно справний (а.с.24).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ч.1,3 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень, зазорів та відсутність листів перекриття не зазначалось.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до залізничної накладної вантаж завантажений у вагон відправником на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 60273067 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції Ясинувата.

Також судом прийнято до уваги, що згідно комерційного акта та акту загальної форми № 4565, зазначена щілина закладена дрантям, протікання вантажу немає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №60273067, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 4241 грн. 27 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецьккокс» (83086, м. Донецьк, вул. Зарічна, б. 1, код ЄДРПОУ 00191112) 4241 грн. 27 коп. вартості нестачі вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 30 липня 2013 року.

Суддя О.В. Говорун