Рішення № 32704185, 26.07.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

Дата ухвалення
26.07.2013
Номер справи
425/161/13- ц
Номер документу
32704185
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 року 2/425/200/13

425/161/13- ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Варикаші М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди та збитків, -

встановив:

01 липня 2013 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дії фізичної особи, громадянина ОСОБА_3 по свавільному втручанню у сферу особистого життя позивачів, що порушують право на життя, на свободу, особисту недоторканість та право на свободу пересування, а саме: припинити складати повістки та постанови про привід по відношенню до ОСОБА_1 та складати повістки щодо ОСОБА_2, відшкодувати матеріальну шкоду та збитки ОСОБА_1 у розмірі 131010,00 гривень та ОСОБА_2 у розмірі 58350,00 гривень. Свій позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивують тим, що громадянин ОСОБА_3 примушує позивачів численними повістками до юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд», яка не є місцевим судом створеним відповідно до Указу Президента, також громадянин ОСОБА_3 виніс чотири постанови від 20.08.2012 року, 10.09.2012 року, 19.09.2012 року, 26.09.2012 року про привід ОСОБА_1 до юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд», яка не є місцевим судом, тому його дії є злочинним порушенням її права на життя, на свободу, особисту недоторканість та право на свободу пересування. Зазначені дії по відношенні до ОСОБА_1 здійснює не місцевий суддя місцевого суду, а фізична особа ОСОБА_3, який складає ці документи від імені неіснуючого місцевого суду, від юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд», яка не була утворена Президентом України. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як представники Українського народу, на підставі своїх паспортів, які посвідчують їх право власників та громадян України відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України та речення першого Преамбули, ст.ст. 13, 14, 142 та 143 Конституції України вимушені звернутися до громадянина ОСОБА_3 з цим цивільним позовом про порушення їм немайнових прав позивачів, відповідно до загальних засад цивільного законодавства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини за п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України у спосіб захисту встановлений п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом припинення дій громадянина ОСОБА_3 по свавільному втручанню у сферу особистого життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які порушують немайнові права позивачів: право на життя, на свободу, на особисту недоторканість та

право на свободу пересування, та відшкодувати позивачам матеріальні збитки, які стали наслідком дій відповідача та пов'язані з неможливістю позивачів здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати дохід.

19.07.2013 року позивачі подали до суду позовну заяву (доповнену), відповідно до якої доповнили перелік підстав позову у зв'язку з отриманням нових документів, що підтверджують незаконність дій фізичної особи ОСОБА_3 та правомірність заявлених позовних вимог (а.с. 114-117).

Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 26.07.2013 року не з'явився, 19.07.2013 року подав суду заяву про відкладення розгляду справи і призначення судове засідання після 05.08.2013 року, в зв'язку з перебуванням представника позивача у щорічній відпустці, проте документів в підтвердження поважності причин неявки представника в судове засідання, призначене на 26.07.2013 року, представник позивача ОСОБА_6 не надав (а.с. 140).

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неприбуття представника позивача в судове засідання відбулося без поважних причин, тому неявка представника позивача ОСОБА_1 в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.07.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи покинула судове засідання і не подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 151-153, 155).

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 10.07.2013 року подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 96).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, 16.07.2013 року подав суду заяву про те, що позовні вимоги не визнає, просить розглядати справу без його участі (а.с. 112).

За таких обставин, з урахуванням залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог ОСОБА_1, наявності у справі заяв позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутністю, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 191 ЦПК України, немає, тому вважає за можливе розглянути справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, викладеного у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що на розгляді Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходилася кримінальна справа № 1227/5484/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Зазначена справа знаходилась у провадженні судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_3., що підтверджується копіями постанов Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.08.2012 року, від 10.09.2012 року, від 19.09.2012 року, від 26.09.2012 року. З зазначених постанов від 10.09.2012 року, від 19.09.2012 року, від 26.09.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 був захисником підсудної ОСОБА_1 (а.с. 67-70).

В позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначає, що фізична особа ОСОБА_3 викликає ОСОБА_2 численними повістками до юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд», яка не є місцевим судом створеним відповідно до Указу Президента України та є свавіллям фізичної особи ОСОБА_8 В обґрунтування вказаного твердження, позивач ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру АС № 758044 юридична особа «Сєвєродонецький міський суд» з дати його державної реєстрації у державному реєстрі 06.10.2005 року з ідентифікаційним кодом 05381484 з місцезнаходженням - 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Леніна, будинок 19 не була створена посадовою особою в державі Україна, яка має право створювати суди, так і Президент України не брав жодної участі у створенні юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд» і тому він не є місцевим судом, який відповідно до КПК України наділений повноваженнями вирішувати кримінальні справи та виносити вироки, обов'язкові до виконання, то й «суддя» ОСОБА_3 юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд» не є суддею місцевого суду.

Також, в уточненій позовній заяві від 19.07.2013 року позивач ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до витягу № 16826193 від 16.07.2013 року дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу не містяться. Крім того, згідно з Указом Президента України № 641/2001р. від 20.08.2011 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» у Луганській області мав бути утворений Сєверодонецький місцевий суд, тобто у місті Сєвєродонецьк мав діяти Сєверодонецький міський суд, однак згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором вчинено реєстраційні дії та зареєстровано не Сєверодонецький міський суд, а іншу юридичну особу з назвою «Сєвєродонецький міський суд» як місцевий суд, яка не є судом згідно Указу Президента України № 641/2001р. від 20.08.2011 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів».

Суд не погоджується з вказаним твердженням позивача ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Відповідно до п. 23 ст. 106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Указом Президента України № 641/2001 від 20.08.2001 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» затверджено Мережу та кількісний склад суддів місцевих судів, відповідно до якого до мережі судів місцевих судів в Луганській області входить зазначений у пункті 25 Сєверодонецький міський суд у м. Сєверодонецьк (режим доступу у мережі Інтернет: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/641/2001/ed20090316).

Указом Президента України № 157/2009 від 16.03.2009 року «Про внесення зміни до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» внесено зміни до розділу «Луганська область» Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів та викладено п. 25 в такій редакції « 25. Сєвєродонецький міський м. Сєвєродонецьк» (режим доступу у мережі Інтернет: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157/2009/ed20090329).

Таким чином, до Указу Президента № 641/2001 від 20.08.2001 року було внесено вказані вище зміни щодо найменування місцевого суду: пункт « 25. Сєверодонецький міський суд» було змінено на пункт « 25. Сєвєродонецький міський суд»

Указом Президента України «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів» № 591/2011 від 20.05.2011 року, із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 05.07.2012 року № 437/2012, затверджено Мережу місцевих загальних судів, відповідно до якого до мережі місцевих загальних судів в Луганській області входить Сєвєродонецький міський суд у м. Сєвєродонецьк (режим доступу у мережі Інтернет: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/591/2011).

Крім того, зазначеним Указом Президента України «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів» № 591/2011 від 20.05.2011 року, визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Укази Президента України № 641 від 20.08.2001 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» та № 157 від 16.03.2009 року «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів».

Указом Президента України від 04.08.2003 року № 802/2003 «Про призначення суддів» призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посади, зокрема, судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юхимука Руслана Степановича.

Постановою Верховної Ради України від 20.05.2010 року № 2280-VI «Про обрання суддів» на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області обрано безстроково ОСОБА_3.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача ОСОБА_2, викладені в позовній заяві та уточненій позовній заяві, щодо не створення Президентом України Сєвєродонецького міського суду та те, що суддя «Сєвєродонецького міського суду» ОСОБА_3 не є суддею місцевого суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також відхиляються доводи позивача ОСОБА_2, викладені в позові щодо підтвердження не існування Сєвєродонецького міського суду Луганської області рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року по справі № 2а-9704/11/1270 за адміністративним позовом Територіальної громади Придніпровського району міста Черкас до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, треті особи ОСОБА_1, прокуратура міста Сєвєродонецька про визнання неутвореною юридичної особи та скасування державної реєстрації, оскільки зазначеною ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав того, що спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому цей спір не повинен вирішуватись адміністративним судом. В зазначеній ухвалі відсутні будь-які посилання щодо не існування або неутворення Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 2 КПК України 1960 року, завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КПК України 1960 року правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 48 КПК України 1960 року з моменту допуску до участі у справі захисник має право брати участь у судових засіданнях. У відповідності до ч. 3 ст. 48 КПК України 1960 року захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою.

Захисник повідомляється про день розгляду справи у суді в порядку, встановленому у ст. 254 КПК України 1960 року.

Як було з'ясовано судом, позивач ОСОБА_2 був захисником підсудної ОСОБА_1 у кримінальній справі № 1227/5484/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, яка знаходилася у провадженні судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юхимука Р.С., що підтверджується копіями постанов від 10.09.2012 року, від 19.09.2012 року, від 26.09.2012 року, що містяться в матеріалах справи (а.с. 68-70).

До матеріалів справи позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_3 саме як фізична особа складав та надсилав ОСОБА_2 повістки, або в будь який інший спосіб порушував конституційні права ОСОБА_2 на життя, на свободу та особисту недоторканість, на свободу пересування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 як фізична особа не вчиняв дій, які порушують права ОСОБА_2 на життя, на свободу та особисту недоторканість, право на свободу пересування, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині припинення дій фізичної особи громадянина ОСОБА_3 по свавільному втручанню у сферу особистого життя ОСОБА_2, що порушують право на життя, на свободу та особисту недоторканість, на свободу пересування шляхом припинення складати повістки щодо ОСОБА_2 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди та збитків в розмірі 58350,00 гривень, суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В позовній заяві позивач ОСОБА_2 вказує, що час, проведений позивачем за повістками фізичної особи ОСОБА_3 у Сєвєродонецькому міському суді, складає 11 годин 28 хвилин, що складає збитки нанесені його підприємницькій діяльності у розмірі 714 гривень. Також, позивач просить відшкодувати матеріальну шкоду, яка складається з не отриманого доходу (упущеної вигоди) в розмірі 57616 гривень за час, який був необхідний позивачу ОСОБА_2 для підготовки документів у період з 01.09.2011 року по 22.11.2011 року тривалістю 1 місяць 21 днів, з 10.09.2011 року по 14.11.2012 року тривалістю 2 місяці 4 дні.

Суд відхиляє вказані вище доводи позивача, оскільки позивачем ОСОБА_2 не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди 57616 гривень та збитків у розмірі 714 гривень, на підставі статей 22, 1166 ЦК України, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведена протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та його вини в її заподіянні. Доказів на підтвердження доводів, що відповідачем позивачу було завдано матеріальну шкоду та збитки, позивачем ОСОБА_2 суду подано не було.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні не було встановлено протиправність діяння відповідача та порушення з його боку будь-якого цивільного права позивача ОСОБА_2, причинно-наслідкового зв'язку між діями та бездіяльністю відповідача та шкодою, на наявність якої посилається позивач, за відсутністю доказів спричинення такої шкоди, суд відмовляє в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди та збитків.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дій по свавільному втручанню в сферу особистого життя шляхом припинення складати повістки та відшкодування матеріальної шкоди та збитків, під час розгляду справи судом не знайшли свого підтвердження, через те є недоведеними та не обґрунтованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволені позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди та збитків - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова

Попередній документ : 32628428
Наступний документ : 32708731