Рішення № 32703112, 16.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 922/1871/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик", м. Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Успіх- Східна Україна", м. Харків про стягнення 82403,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бегуна М.І.; Сляднєва А.С.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Успіх- Східна Україна" 82403,40 грн. та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору підряду № 01-329-С від 14.06.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати за послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 травня 2013 року.

27 травня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 02 липня 2013 року.

02 липня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 16 липня 2013 року.

15 липня 2013 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 73094 грн. основного боргу, 5607,85 грн. пені та судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України. Зменшення позовних вимог стосується часткової відмови позивача від позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

15 липня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Представники позивача у судовому засіданні 16.07.13 р. підтримували зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 012935/1.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховує наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським су4дом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2013 р. було задоволено заяву представників позивача про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 22 липня 2013 р..

Таким чином, враховуючи те, що справу було неодноразово відкладено для надання сторонам можливості реалізувати свої права, проте відповідач в жодне судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 009025/1, 012935, суд вважає клопотання відповідача безпідставним та дійшов висновку відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

14 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Успіх- Східна Україна" (відповідач) був укладений договір № 01-329-С, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов"язання з приводу здійснення траспортно - експедиційного обслуговування по організації перевезень на території України, експортно - імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях, а відповідач, в свою чергу, оплатити вказані послуги.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, що надсилається замовником експедитору відразу після узгодження.

Відповідачем було направлено позивачу замовлення на перевезення № 06-12532 від 20.09.2012 р., № 06-12720 від 16.11.2012 р., № 06-12769 від 03.12.2012 р., які містять дані про перевезення за маршрутом Німеччина - Україна.

Позивачем на виконання цього договору та замовлень були надані відповідачу послуги перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 (арк. справи 16-18).

Згідно товарно - транспортних накладних вартість послуг за CMR б/н складає 28974 грн., за CMR № 152630- 3100 Євро, за CMR № 167368- 3100 Євро.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що застосовує курс НБУ на день завантаження автомобіля, оскільки суми, зазначені в довідці є незмінними та формують митну декларацію замовника.

Позивачем надано довідку про курс Євро НБУ на дати завантаження автомобіля - 21.11.2012 р. та 06.12.2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено невірний розрахунок вартості послуг згідно замовлень у гривні відносно банківського курсу євро, та за замовленням № 06-12720 від 16.11.2012 р. вартість послуг складає 31738,42 грн. та за замовленням № 06-12769 від 03.12.2012 р. - 32372,68 грн., отже всього сума послуг за 3-ма замовленнями складає 93085,10 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що фактом отримання вантажу є прибуття вантажу у пункт призначення відповідно до підписаних замовлень та ТТН.

Згідно замовлень вантажоотримувачем є ПАТ "Успіх- Східна Україна" .

На вищевказаних міжнародних товарно - транспортних накладних стоять печатки вантажоотримувача ПАТ "Успіх- Східна Україна" в графі 24.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що для оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться відповідачем в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати становить 3 банківські дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

Згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR б/н вантаж був отриманий вантажоотримувачем - 04.10.2012 р., CMR № 152630 - 28.11.2012 р., CMR № 167368 - 14.12.2012 р.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури № 06-527/12532 від 02.10.2012 р., № 06-681812720 від 23.11.2012 р., № 06-737/12769 від 11.12.2012 р.

Відповідач розрахувався за надані послуги частково на суму 20000 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи (арк. справи 51-57).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 1/28 від 28.03.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 04.04.2013 р., поштовим описом та чеком № 2869 від 28.03.2013 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість , що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За приписом ч. 1 ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження надання ним послуг надані міжнародні товарно - транспортні накладні CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 з відміткою вантажоотримувача в графі 24 CMR про отримання вантажу.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладені обставини, враховуючи невірний розрахунок відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 73085 грн.. В іншій частині 9 грн. основного боргу слід відмовити, як безпідставно заявленої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.11 договору передбачено, що у випадку затримки оплати, передбаченої пунктом 5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту.

Враховуючи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", якою було передбачено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивач у розрахунку здійснив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5581,47 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.

В стягненні 26,38 грн. пені слід відмовити, як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 929, 930, 931 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Успіх- Східна Україна" (61036, м. Харків, вул. Войкова, 1а, код ЄДРПОУ 22707237, р/р № 26006000121101 в Філії ПАТ "Державний Експортно - Імпортний банк України" в м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина, 10, кв. 75, код ЄДРПОУ 36365560, р/р № 26008339049 в ДОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) 73085 грн. основного боргу, 5581,47 грн. пені та 1719,72 грн. судового збору.

В стягненні 9 грн. основного боргу та 26,38 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.