Рішення № 32699343, 24.07.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

24.07.2013

Справа № 765/2292/13-ц

Кат. 4

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

24 липня 2013 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді - Пекарініної І.А.

при секретарі - Зуб В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності, виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, діючий в її інтересах за довіреністю звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 в якому просить суд припинити право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 позивача та відповідача, та виділити в окреме володіння ОСОБА_2 домоволодіння у складі будівлі літ. «А» в складі - прибудови літ. а2 площею 7,7 м2, кухні 3-1 площею 8,7 м2, житлової кімнати 3-3 площею 13,3 м2, загальною площею 46,5 м2, житловою 37,8 м2, та службові будови і споруди: літню кухню-ванну літ. Б площею 11 м2, убиральню літ. В площею 4,8 м2, навіс літ. К площею 7,1 м2, сарай літ. Г - площею 6,0 м2, сарай літ. Д. площею 5,4 м2.

Як на підставу для звернення до суду з позовом посилався на те, що між позивачем та відповідачем по справі у теперішній час є спори про порядок користування та володіння будинком та надвірними будівлями, від укладання нотаріального договору відповідач ухиляється, тому право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

В судовому засіданні позивача та її представник вимоги позову підтримали, наполягали на його задоволенні у зв'язку з обґрунтованістю, вказували на те, що за замовленням позивача Севастопольськім відділенням Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, був складений висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 481 від 16.05.2012 року, згідно якого можливо розподілити будинок та надвірні будівлі на два окремих об'єкта нерухомості по фактичному розподілу та певному порядку користування квартирами та надвірними будівлями, а також зазначено про можливість розділу домоволодіння та надвірних будівель згідно часткам сторін у праві загальної часткової власності. Пояснили суду, що спорів між сторонами про порядок користування домоволодінням, або розміру часток у домоволодінні, приміщень які їх складають між сторонами немає, позивач не скористалась своїм правом на звернення до нотаріуса за укладенням договору з відповідачем відповідно до вимог закону, а бажає вирішити питання в судовому порядку.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позову визнала, не заперечувала проти їх задоволення, вказувала на те, що спорів щодо виділу певних приміщень, які складають частки сторін у праві спільної часткової власності не виникає, про можливість вирішення питання в позасудовому порядку шляхом укладання нотаріально посвідченого договору, позивач до неї не зверталась.

Суд вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані по справі докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування частки житлового будинку від 20.02.2003 року, щодо надання в дар ОСОБА_2 ? частки домоволодіння копія якого надана в матеріали справи, та надання у дар ОСОБА_3 ? частки домоволодіння, згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 27.01.2005 року. Право власності на частки домоволодіння зареєстровано сторонами в БТІ м. Севастополя.

Згідно долученого представником позивача до матеріалів справи експертного будівельно-технічного дослідження № 481 від 16.05.2012 року, проща приміщень, якими користується ОСОБА_3 складає 91,5 м2, площа приміщень якими користується ОСОБА_2 складає 46,5 м2. ОСОБА_2 на ? частку належного їй домоволодіння пропонується виділити кухню 3-1 площею 8,7 м2, житлову кімнату 3-2 площею 24,5 м2, житлову кімнату 3-3 площею 13,3 м2, літню кухню-ванну літ. Б площею 11 м2, вбиральню літ. В площею 4,8 м2, навіс літ. К площею 7,1 м2.

Згідно технічного паспорту БТІ на домоволодіння АДРЕСА_1, наданого позивачем, у домоволодінні самовільно побудовані: кухня літ. 3-І площею 7,3 м2, котельня 3-ІІ площею 7,7 м2, самовільно зведені прибудова літ. а2, сараї літ. Г і Д навіс літ. И і О.

В матеріали справи також надана письмова згода сторін по справі з розподілом домоволодіння по фактичному користуванню, що склався між сторонами по справі (арк.спр.5).

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного Кодексу (далі-ЦК) України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до зазначених правових норм співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності.

За відсутністю згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Згідно із ст. 364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином, у розумінні зазначеної правової норми вимога співвласника про виділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, повинна вирішуватися за умовою можливості такого виділу за домовленістю співвласників, оформленою письмовим і нотаріально посвідченим договором, або у судовому порядку за відсутності цих обставин, але з урахуванням прав та інтересів інших власників цього майна.

Нотаріально посвідчений договір чи рішення суду про виділ (поділ) нерухомого майна, що перебувало у спільній власності, відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" є підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно і реєстрації цих прав.

Виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Змістом пунктів 2.2 , 2.6 , 2.7, 3.10 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774\14041 встановлено проведення поділу на самостійні об'єкти нерухомого майна відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, а у разі наявності спору щодо поділу об'єктів нерухомого майна - вирішення цього питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 364 ЦК України припинення права спільної часткової власності має місце у випадку, коли виділ у натурі частки не допускається та співвласник одержав від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсацію.

Згідно матеріалів справи в правовстановлюючих документах зазначені приміщення будинку № 100 та прибудові, які просить виділити їй у власність позивач, мають статус самовільно побудованих споруд. Право власності на самочинне будівництво у встановленому законом порядку не визнано та не проведена державна реєстрація права власності на самочинно збудоване нерухоме майно; площа приміщень, що займає позивач, та які на думку її представника складають ? частку та підлягають виділу, у два разі менше, чим площа приміщень, якими користується відповідач, та які також складають ? частку домоволодіння, згідно наданим правовстановлюючим документам. Питання про зміну ідеальних часток сторін та присудження грошової компенсації учаснику спільної часткової власності, частка якого зменшилась позивачем та її представником не ставилось, такі позовні вимоги не заявлені, суд позбавлений можливості самостійно без наявності даних документально підтверджуючих вартість часток провадити виділ частки із майна самостійно з проведенням власних розрахунків.

Також суд вказує на те, що у разі наявності спору між сторонами щодо виділу належної позивачу частки домоволодіння згідно розміру її частки у праві спільної часткової власності, суду повинні бути надані докази, відповідно до ст. 57-59, 64 ЦПК України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, тертих осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі з визначенням кола питань необхідних для проведення таких експертиз.

Разом з тим, визначення можливих варіантів виділу частки з будинку беззаперечно потребує спеціальних пізнань у відповідній галузі, та за таких обставин по справі необхідно проведення судової будівельно-технічної експертизи, тому суд не може вважати належним доказом по справі висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 481 від 16.05.2012 року, який був заявлений представником позивача у якості доказу щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Згідно припису ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні правовідносини).

Статтею 3, частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під засобами захисту субєктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності укладається у письмовій формі, і підлягає нотаріальному посвідченню.

Між сторонами, враховуючі пояснення сторін в судовому засіданні, наданої письмової згоди сторін по справі з розподілом домоволодіння по фактичному користуванню, що склався між сторонами по справі, визнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_2, з якими вона повністю погодилась, свідчить про відсутність спору між сторонами, та можливість вирішення питання виділу частки з майна або поділу домоволодіння у позасудовому порядку.

Таким чином, доводи позивача та її представника про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог не доведені належними доказами відповідно до вимог ЦПК України, а тому враховуючі встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 11, 15, 16, 356, 358, 364, 367, ч.2 ст. 376 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212 - 215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності, виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна