Ухвала суду № 32697804, 23.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2100/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю:

представників позивача - Пастуха А.С., Лісніченка О.П., Ушакова Г.Г.;

представників відповідача - Островського О.В., Цимбал В.А., Марисік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 року № 0001312202, № 0001302202.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники відповідача підтримали надані заперечення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено перевірку якою встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.10.2 "в", "г", п.п. 138.10.3 "г", п.п. 138.10.3 "д", п.п. 138.10.4 "б", п.п. 138.10.6 "є", п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 366601 грн., у тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 121358 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 94983 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 29110 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 63141 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 29093 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 28916 грн. п. 198.1 "а", п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість (ряд. 25 Декларації) на загальну суму 142 800 грн., у тому числі: за липень 2011р. - 19915 грн., за серпень 2011р. - 1091 грн., за вересень 2011р. - 35649 грн., за жовтень 2011р. - 5177 грн., за листопад 2011р. -3150 грн., за грудень 2011р. - 43602 грн., за квітень 2012р. - 25000 грн., за травень 2012р. - 486 грн., за червень 2012р. - 4340 грн., за липень 2012р. - 638 грн., за серпень 2012р. - 1352 грн., за жовтень 2012р. - 2400 грн. Дані порушення оформлено актом від 04.04.2013р. № 1169/22- 02/13307734 який слугував підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення Вінницькою ОДПІ від 12.04.2013 року № 0001312202 (по ПДВ на загальну суму 214200 грн.) та податкового повідомлення - рішення № 0001302202 (по податку на прибуток на загальну суму 441731 грн.).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, також судом І інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд І інстанції вважає встановленими.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, з наступних підстав.

При перевірці документів ПМП ВФ "Панда" податковим органом встановлено, що станом на 01.07.2011 року по ФОП ОСОБА_1 рахується кредиторська заборгованість в сумі 8112 грн., яка виникла від 05.08.2009 року.

Так, ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було передано ПМП ВФ "Панда" (одержувач) піддони в кількості 156 шт. відповідно первинних документів: розхідної накладної № Кв-0049704 від 05.08.2009 року на загальну суму 8112 грн., у тому числі ПДВ 1352 грн., податкової накладної № Кв-0049704 від 05.08.2009 року - на загальну суму 8112грн., у тому числі ПДВ 1352 грн. Розрахунки за вказаний товар не проводились. Станом на 31.12.2012 року на ПМП ВФ "Панда" по даній операції рахується кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 8112 грн. за отриманий, але не оплачений товар.

Також, податковим органом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу б/н від 16.04.2009 р. ФОП ОСОБА_1 (Продавець) передає у власність ПМП ВФ "Панда" (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вільний від прав та претензій третіх осіб, асортимент, кількість та ціна якого наводиться в Додатку №1. Покупець зобов'язаний та має право: прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 31.12.2009 року (п.2.3 Договору).

На виконання умов договору, ФОП ОСОБА_1 було надано ПМП ВФ "Панда" такий пакет первинних документів: видаткова накладна № РН-0000091 від 16.04.2009р. на загальну суму 150 000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн. (товар - Холодильник Атлант, кількістю 50 шт.), податкова накладна № РН-0000091 від 16.04.2009 р. на загальну суму 150 000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн. (товар - Холодильник Атлант, кількістю 50 шт.). Розрахунки за вказаний товар також не проводились. Станом на 31.12.2012 року на ПМП ВФ "Панда" по даній операції рахується кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 150000 грн. за отриманий, але не оплачений товар по якій минув термін позовної давності.

Таким чином, в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Розділу III ПК України, позивачем не включено до складу "Інші доходи" (ряд. 03 Декларації) суму безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами по якій минув термін позовної давності всього в сумі 158112 грн.

Відповідно абз. "а" п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю та п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу включається до складу інших доходів.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Позивачем до суду не надано доказів, які б підтверджували проведення заходів для погашення цієї заборгованості.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податків за отримані, але неоплачені товари, залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, вся сума такої непогашеної кредиторської заборгованості включається до складу інших доходів.

Разом з тим, в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ПМП ВФ "Панда" при придбанні товарів у ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних № РН-0000091 від 16.04.2009 р. на загальну суму 150 000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн., № РН-0049704 від 05.08.2009 року - на загальну суму 8112 грн., у тому числі ПДВ 1352 грн., на загальну суму 26352 грн., за рахунок списання кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами по якій минув термін позовної давності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Товари (послуги), які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів (послуг) у платника податків відсутнє.

В спростування висновку податкового органу, позивач посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 13/22 від 17.06.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року, якими було визнано договір про переведення боргу № 1 (у відповідності до якого ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання про погашення заборгованості ТОВ "Квінта-груп" перед ПМП ВФ "Панда") недійсним, у зв'язку з його невідповідністю нормам ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Суд І інстанції правильно не взяв до уваги посилання позивача щодо відліку строку позовної давності від дати набрання законної сили рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року, оскільки, відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. Оскільки, договір про переведення боргу та рішення про його недійсність не мають прямого відношення до обчислення строків позовної давності щодо заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1, яка виникла за податковими накладними від 16.04.2009 р. та 05.08.2009 р., а саме після отримання товару та не проведення за нього розрахунків.

Разом з тим, визнання договору про переведення боргу недійсним носить другорядний характер і не є підставою для відліку чи переривання строку позовної давності та лише підкреслює те, що відлік строку позовної давності повинен рахуватись саме з дня отримання товару. Тим самим, визнання його недійсним лише підтверджує заборгованість позивача перед ОСОБА_1 Як вже було встановлено ФОП ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, що в свою чергу свідчить про те, що строки позовної давності не переривались відповідно до ст. 264 ЦК України.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна".

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Розділу III ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.3 "г", п. 138.10 ст. 138 ПК України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього немає підстав для зменшення бази оподаткування на прибуток за рахунок валових витрат.

Податковим органом встановлено, що в актах наданих послуг не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм та вартість послуг, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства.

Судом І інстанції правильно встановлено, що за змістом первинних документів, що надані до перевірки, не доведено, яким чином отримані вищезазначені витрати були використані підприємством в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані вищезазначені послуги, яким чином вони пов'язанні з господарською діяльністю.

З наведено слідує, що в порушення п. 138.2, пп. 138.10.3 "г", п. 138.10 ст. 138 ПК України позивачем безпідставно віднесено до складу "Витрати на збут" (ряд. 06.2 (3) Декларації) маркетингові послуги, які не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та які позивач отримав від ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", які було включено до складу витрат на збут всього у сумі 92261 грн.

Крім того, податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, зокрема позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок неправомірного віднесення сум ПДВ по отриманих маркетингових послугах від ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", які було включено до складу податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року всього у сумі 18023 грн.

В матеріалах справи наявний Договір поставки товарів та надання послуг № 22338 від 01.01.2010 року, відповідно до п. 1.1 якого, ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" надає Постачальникові (ПМП ВФ "Панда") рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно до п. 1.2 (п. 1.1) Договору поставки товарів від 01.01.2010 № 23201 постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.8 договорів право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Метро з моменту, коли товари поставлено МЕТРО вивантаженими на приймальну платформу ТЦ, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані Метро.

З цього слідує, що операції з поставки, які здійснені на виконання даних договорів передбачають передачу права власності на товар покупцю в момент виконання умов поставки.

Враховуючи зміст та характер маркетингових послуг, ТОВ "Метро Кеш енд Кері" здійснювало власну господарську діяльність, направлену на отримання доходу, тобто продаж товару, який належав йому на правах власності та проводило відповідні маркетингові заходи стосовно продажу цих товарів, а витрати пов'язані з даною діяльністю несло ПМП ВФ "Панда".

ТОВ "Метро Кеш енд Кері" було безпосередньо зацікавленим в продажі товару, оскільки продаж відбувався з урахуванням націнки на товар, тобто чим більше товару було продано, тим більше користі отримувало саме TOB "Метро Кеш енд Kepi".

Відповідно до п. 198.1 "а" ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку тримати користь від придбаних послуг. За відсутності останього немає підстав для зменшення бази оподаткування на прибуток за рахунок валових витрат.

Таким чином судом І інстанції правильно встановлено, що акти виконаних робіт (послуг), які знаходяться в матеріалах справи, як первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням норм п. 2.4. Положення №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки не містять даних щодо обсягів та повного змісту наданих послуг, інформації про фактично понесених витрат на отримані маркетингові послуги, а тому немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Також податковим органом встановленні порушення пп. 138.10.4 "б" п. 138.10 ст. 138 ПК України ПМП ВФ "Панда" безпідставно завищило "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" (ряд. 06.5 (4) Декларації), всього в сумі 450424 грн., по операціях з амортизації основних засобів, які передані в оренду за 1 гривню в квартал.

Згідно п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно пп. 138.10.4 "б" п. 138.10 ст. 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, та згідно п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відтак, витрати позивача по амортизації основних засобів, що передані в оренду за 1 гривню в квартал за одиницю обладнання спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування по податку на прибуток, та не маючи під собою розумної, економічно-обгрунтованої господарської мети.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 липня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.