Ухвала суду № 32696101, 24.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2949/13-а

24.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2949/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 29.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТОП" (вул. Київська, 189 А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування наказу, дій та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотоп" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу, дій та податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.13 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12.03.2013 № 0004661502.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12.03.2013 № 259.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь TOB "Екотоп" витрати зі сплати судового збору у сумі 473,05 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що перевіркою позивача встановлено порушення позивачем:п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді що перевірявся, на загальну суму 21 139,00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 196.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у сумі 17 022, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 17 022, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 12.03.2013 прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0004661502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 022,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 4 255,50 грн. та № 259 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21 139,00 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 4 888,00 грн.

На думку апелянта, позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит за перевіряє мий період.

А також, на думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.02.2013 по 18.02.2013 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг", ПП "Ньютехнолоджи" за період з 01.03.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 1093/15.2/32903103 від 22.02.2013 (далі акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді що перевірявся, на загальну суму 21 139,00 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 196.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у сумі 17 022, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 17 022, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 12.03.2013 прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0004661502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 022,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 4 255,50 грн. та № 259 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21 139,00 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 4 888,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки відповідача є безпідставними, оскільки матеріалами справи та встановленими обставинами підтверджується обґрунтоване формування позивачем податкового кредиту, по операціям з контрагентами.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Окрім того, нормами Податкового кодексу України зазначене наступне.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПП "Базис-Торг" укладено Договір оренди технологічного обладнання АГНКС-180 від 01.04.2010 № 29.

У виконання зазначеного договору ПП "Базис-Торг" складені, підписані та видані позивачу податкові накладні: № 306 від 30.04.2010 на загальну суму 21 008,75 грн., у т.ч. ПДВ 3 501,46 грн.; № 495 від 31.05.2010 на загальну суму 19 123,65грн., у т.ч. ПДВ 3 187,28 грн.; № 771 від 30.06.2010 на загальну суму 25 614,05 грн., у т.ч. ПДВ 4 269,013 грн.; № 1310 від 31.08.2010 на загальну суму 28 110,60грн., у т.ч. ПДВ 4 685,10 грн.

Перерахування коштів від позивача до ПП "Базис-Торг" у виконання умов договору оренди підтверджується платіжними дорученнями: № 87 від 13.05.2010 на суму 21 008,75 грн., № 112 від 07.06.2010 на суму 19 123,65 грн., № 131 від 05.07.2010 на суму 25 614,05 грн., № 181 від 06.09.2010 на суму 28 110,60 грн., копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Крім того, реальність виконання договору укладеного між позивачем та ПП "Базис-Торг" підтверджується актами виконаних робіт за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року та серпень 2010 року, з яких вбачається, що ці Акти складені у виконання наступних робіт: оренда технологічного обладнання АГНКС - 180.

З матеріалів справи також вбачається що між позивачем та ПП "Ньютехнолоджи" укладено договір про надання послуг від 15.08.2011.

На виконання зазначеного договору ПП "Ньютехнолоджи" складені та підписані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: податкова накладна № 216 від 16.08.2011 на загальну суму 8 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 380,00 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 765 від 16.08.2011, з якого вбачається, що ПП "Ньютехнолоджи" були проведені наступні роботи: модернізація лічильника газу ЛГК-150, вартість яких склала 8 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 380,00 грн. (належним чином засвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Для оплати послуг наданих позивачу від ПП "Ньютехнолоджи" був виписаний рахунок № 248/08 від 16.08.2011 на загальну суму 8 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 380,00 грн. Факт перерахування коштів від позивача до ПП "Ньютехнолоджі" за отримані послуги підтверджується платіжним дорученням № 205 від 29.08.2011 на суму 8 280,00 грн.

Матеріали справи також містять докази подання позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкові декларації з податку на прибуток підприємств та реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

За таких підстав, судова колегія зазначає, що висновок відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту є необґрунтованим.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.13 у справі № 801/2949/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко