Постанова № 32694694, 19.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа № 920/363/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Хижняк О.В.

відповідача - Кузенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1675 С/3-9 ) на рішення господарського суду Сумської області від 10.04.13 р. у справі № 920/363/13-г

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим", м. Суми

до ТОВ "Угроїдський цукровий завод", м. Суми

про стягнення 1 356 040,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 1120000 грн. боргу, 37 466 грн. 48 коп. пені, 11 907 грн. 01 коп. - 3% річних, 186 666 грн. 68 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.04.2013 р. по справі № 920/363/13 ( суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Угроїдський цукровий завод» на користь ПСП «УкрРосХим» 1120000 грн. 00 коп. боргу, 29 377 грн. 05 коп. пені, 186 666 грн. 68 коп. штрафу, 5 891 грн. 51 коп. - 3% річних, 26 838 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на те, що обов'язок відповідача провести оплату вартості отриманої продукції до 31.12.2012р. витікає з умов договорів постачання та зберігання, оплата отриманої продукції у зазначений строк не проведена. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що судом не з'ясовано та не наведено у рішенні обґрунтування власного висновку виходячи з правової кваліфікації відносин сторін. Зокрема, судом зроблено висновок про обов'язок відповідача оплатити вартість отриманої ним на зберігання продукції без пояснення, яка правова норма підлягає застосуванню для даних правовідносин. Правовідносини між сторонами, які врегульовані договором зберігання, не передбачають обов'язку відповідача оплати отриманого на зберігання товару. Дана умова взагалі не узгоджується з правовою природою договору зберігання.

Відповідач вважає, що судом не зазначено в мотивувальній частині рішення ні правового обґрунтування, ні фактичних обсгавин, з огляду на які доводи відповідача не взято до уваги, відсутнє будь-яке обґрунтування позиції суду відносно оцінки доказів, наданих позивачем, та їх пов'язаності з предметом позову.

Відповідач зазначив, що первісною подією для виникнення прав та обов'язків сторін за договором поставки є передача позивачем товару відповідачу, зазначені обставини суд визнав встановленими, однак вони не доведені позивачем, про що відповідач зазначав у власному відзиві на позовну заяву. Факту відсутності належним чином оформлених первинних документів на виконання умов договору поставки суд взагалі не падав належної оцінки. Нарахування штрафних санкцій за договором поставки, які є предметом позовних вимог, здійснюється також лише у разі порушення зобов'язання, а саме - порушення строку оплати отриманого за договором поставки товару.

Позивач вважає рішення суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що згідно з п.2.3 договору постачання взаємовідносини між позивачем та відповідачем по договору зберігання виникають лише у випадку отримання товару по договору постачання та оформлюються окремим договором зберігання,тобто положення договору зберігання нерозривно пов'язані з умовами договору постачання. Позивач вважає, що судом першої інстанції в повній мірі доведено факт отримання відповідачем від позивача товару в загальній кількості 260 (двісті шістдесят) тон на загальну суму 1120000 грн. 00 коп.

Відповідачу направлено вимогу (вих. №130 від 01.02.2013 р.) про сплату суми боргу за отриманий товар та штрафних санкцій, яка отримана відповідачем 05 лютого 2013 р., що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповіді на дану вимогу від відповідача не надійшло, сума боргу та штрафних санкцій залишилась не сплаченою.

Позивач вважає, що твердження відповідача стосовно того, що від позивача до нього не надходило жодних звернень стосовно отриманого товару, не відповідає дійсності.

У зв'язку з відпусткою судді Пушая В.І розпорядженням голови суду від 11.07.2013 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16.10.2012р. між позивачем - ПСП «УкрРосХим» та відповідачем - ТОВ «Угроїдський цукровий завод» укладений договір постачання № 851, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та сплатити мінеральні добрива на загальну суму 1120000 грн. 00 коп. ( п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2. договору постачання передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість продукції в день її отримання. У випадку неможливості здійснити оплату в день отримання продукції відповідно до п. 2.3. вказаного договору відповідач приймає його на відповідальне зберігання, яке оформлюється відповідним договором зберігання. При цьому відповідач повинен викупити отриману на зберігання продукцію (тобто сплатити його вартість) в строк до 31.12.2012р.

У п.2.3. договору постачання зазначено, що відповідач повинен був викупити отриманий на зберігання продукцію в день його отримання але в будь якому випадку не пізніше 31.12.2012 р.

Пунктом 2.4. договору постачання встановлено, що при викупі відповідачем зберігаємого товару з відповідального зберігання, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штрафні санкції за затримку викупу в порядку та на умовах, визначених розділом 5 договору.

Розділ 5 договору постачання обумовлює відповідальність сторін.

Пункт 5.1 договору - у випадку викупу продукції зі зберігання пізніше дня її отримання, якщо цей викуп виходить до 25.11.2012р., покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за викуп за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку, якщо викуп продукції здійснений 25.11.2012р. і пізніше, крім вказаних вище санкцій, додатково сплачує постачальнику: 3% річних від суми викупу (за весь період прострочки) згідно ст. 625 Цивільного кодексу України; інфляційні збитки у розмір офіційно встановленого індексу інфляції за місяць, в якому був викуп.

У п. 5.3. договору зазначено, що у випадку, якщо викуп був після 25.12.2012р. і пізніше, покупець, крім вказаних вище санкцій, додатково сплачує постачальнику разовий штраф у сумі 20% вартостіпродукції, що викупив; сплата штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не звільняє покупця від сплати основного боргу за отриману продукцію.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 16.10.2012 р. між відповідачем та позивачем укладений договір зберігання № 852, відповідно до умов якого (пункту 1.1.) відповідач (зберігач) приймає на зберігання мінеральні добрива/суперагро/ в кількості 260 тон. Позивач у договорі зберігання виступає поклажедавцем, місцем зберігання визначено склади відповідача (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.2. договору зберігання передбачено, що продукція передається на термін, що не перевищує терміну дії даного договору - на строк з 16.10.2012р. по 31.12.2012р.

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України, статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором зберігання згідно ст. 936 Цивільного кодексу України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи на виконання договору поставки по заявкам відповідача/ листи №124/12 від 17.10.2012р.,127/12 від 18.10.2012р.,130/12 від 19.10.2012р.,134/12 від 26.10.2012р.,135/12 від 1.11.2012р.,147/12 від 22.11.2012р.,148/12 від 26.11.2012р.,152/12 від 3.12.2012р.,153/12 від 4.12.2012р..в яких відповідач просив позивача відпустити мінеральні добрива суперагро в загальній кількості 260 тон, позивач передав продукцію по 15 товаро- транспортним накладним №6,7,8,9,10,11,12,15,21,22,24,26, яка не оплачена відповідачем.

В товаро - транспортних накладних позивач зазначений в якості вантажовідправника, а відповідач зазначений в якості вантажоодержувача, вантаж одержаний відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою. В зазначених заявках та товаро- транспортних накладних відсутнє посилання на передання зазначеної продукції на зберігання, відповідач не є товарним складом та зберігання не відноситься до його діяльності.

Посилання відповідача на укладання договору зберігання, який ніяким чином не пов'язаний с договором постачання безпідставно та спростовується матеріалами справи, зокрема умовами договору постачання/ п.2.3 договору/, яким передбачена поставка мінеральних добрів суперагро в кількості 260 тон, оплата в день отримання товару, а у випадку неможливості здійснити оплату в день отримання продукції відповідно до п. 2.3. вказаного договору відповідач приймає його на відповідальне зберігання, яке оформлюється відповідним договором зберігання, відповідач повинен викупити отриману на зберігання продукцію (тобто сплатити його вартість) в строк до 31.12.2012р.

Між сторонами був укладений відповідний договорі зберігання № 852 від 16.10.2012р.,термін дії даного договору - з 16.10.2012р. по 31.12.2012р. з правом дострокового знаття продукції із зберігання, в зазначеному договорі зазначені найменування, кількість та вартість мінеральних добрів /суперагро/ такіж як у договорі поставки.

Відповідач не надав доказів укладання договору зберігання з іншою метою ніж зазначена у договорі поставки № 851 від 16.10.2012р., тобто договір зберігання укладений на виконання умов договору поставки та пов'язаний з виконанням зобов'язань за договором поставки.

Згідно Акту № 1 від 17.10.2012 р. відповідачем отримано від позивача продукцію в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 2 від 18.10.2012 р. - продукцію в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 3 від 22.10.2012р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 4 від 29.10.2012 р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 5 від 02.11.2012р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 6 від 23.11.2012р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 7 від 26.11.2012р. - в кількості 20 (двадцять) тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 8 від 03.12.2012р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 9 від 05.12.2012 р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 73 333 грн. 40 коп.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодних підтверджень отримання відповідачем товару у відповідності до договору поставки № 851 від 16.10.2012р. та відсутність первинних документів на передачу продукції за договором поставки безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема заявками відповідача та товаро- транспортними накладними, по яких відповідачем отримана продукція.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно - транспортні накладні є первинним документом підтверджуючим отримання продукції відповідачем за договором поставки.

Суд першої інстанції, проаналізувавши умови укладених між сторонами договорів постачання та зберігання, зробив обґрунтований висновок що в будь-якому випадку до 31.12.2012р. покупець/відповідач/ повинен був оплатити вартість отриманої ним продукції, яка була взята ним на зберігання та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1120000 грн. 00 коп. боргу за отриману відповідачем продукцію.

В установлений договором поставки строк відповідач не здійснив оплату отриманих мінеральних добрів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором постачання нараховані відповідачу такі санкції.

За актом № 1 від 17.10.2012 р. (отримана продукція на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.): пеня в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12р. по 01.02.2013р. (з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення на підставі п.5.1. договору постачання; 3% річних в сумі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012р. по 01.02.2013р. оскільки відповідачем викуп товару здійснений після 25.11.2012р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу в сумі 28 666 грн. 67 коп. у разі викупу відповідачем товару після 25.12.2012р.

За актом № 2 від 18.10.2012 р. (отриманий товар на суму 71 666 грн. 67 коп.) пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.; 3% річних від суми викупу в розмірі 401 грн. 20 коп. за період прострочення, тобто з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку викупу після 15.12.2012 р.

За актом № 3 від 22.10.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.):пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.;3% річних від суми викупу за весь період прострочення у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 25.11.2012 р. у розмірі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 28 666 грн. 67 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 4 від 29.10.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.): пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р. у випадку викупу товару зі зберігання пізніше дня його отримання але в будь якому випадку не пізніше 31.12.2012 р.; 3% річних від суми викупу за весь період прострочення в розмірі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 28 666 грн. 67 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 5 від 02.11.2012р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.): пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12р. по 01.02.2013р.; 3% річних від суми викупу за весь період прострочення в сумі 401 грн. 20 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 15.12.2012 р.

За актом № 6 від 23.11.2012 р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.):пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012р. в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.;3% річних від суми викупу за весь період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р. у розмірі 401 грн. 20 коп.;штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 7 від 26.11.2012 р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.): пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення у розмірі 3100 грн. за період прострочення з 26.11.12р. по 01.02.2013 р. у відповідності до п.5.1. договору постачання, у випадку викупу товару зі зберігання пізніше дня його отримання, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012 р.; 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 395 грн. 30 коп. за період прострочення з 26.11.2012р. по 01.02.2013р. у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 25.11.2012 р.;штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 15.12.2012р.

За актом № 8 від 03.12.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.):пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 2 780 грн. за період прострочення з 03.12.12 р. по 01.02.2013 р. у відповідності до п. 5.1. договору постачання, у випадку викупу товару зі зберігання раніше дня його отримання, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012р.; 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 348 грн. 10 коп. за період з 03.12.2012 р. по 01.02.2013 р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу в розмірі 28 666 грн. 67 коп. у випадку, якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 9 від 05.12.2012р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 73 333 грн. 40 коп.):пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 2 747 грн. за період прострочення з 05.12.12 р. по 01.02.2013 р. якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012 р.;3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 343 грн. 71 коп. за період прострочення, тобто з 26.11.2012 р. по 01.02.2013 р. у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 15.11.2012 р.; штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 666 грн. 68 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, тому позивачем згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на підставі п. п. 2.3, 2.4 та розділу 5 договору постачання № 851 від 16.10.2012р. нарахована відповідачу пеня в сумі 29377 грн. 05 коп. та штраф у розмірі 20% від суми викупу в сумі 186 666 грн.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості викупленої продукції, нараховані позивачем в розмірі 186666 грн. 68 коп.,що передбачені умовами договору.

Господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідальність відповідача по оплаті отриманої від позивача продукції відповідно до п. 2.3 та розділу 5 договору постачання та право на нарахування відповідачу пені і 3% річних від простроченої суми за цим договором відповідно до п.п. 5.1, 5.4 виникло у позивача 31.12.2012р.

Суд першої інстанції правомірно частково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за період з 31.12.2012р. (з дати виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманої від позивача продукції на зберігання) по 04.03.2013р. (дати звернення позивача з даним позовом до господарського суду) у розмірі 29377 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача нараховані відповідачу 3% річних від суми викупу (вартості продукції) за весь період прострочки складають 11 907 грн. 01 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача по стягненню з відповідача 3% річних від суми викупу (вартості продукції) за період з 31.12.2012р. по 04.03.2013р. у розмірі 5891 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526,611,625,712,936 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 10.04.2013р. по справі № 920/363/13г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписани 15.07.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.