Постанова № 32694669, 29.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р. Справа№ 910/4190/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Житній ринок»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2013 року

у справі №910/4190/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСБ Гарант»

до Комунального підприємства «Житній ринок»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСБ Гарант» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Житній ринок» про стягнення суми основного боргу у розмірі 48000,00 грн., 6968,24 грн. пені та 2440,31 грн. процентів річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.04.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 48000,00 грн. основного боргу, 5392,60 грн. пені, 2440,31 грн. 3% річних та судові витрати в розмірі 1624,59 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Представники сторін в судове засідання 29.07.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 05.07.2013 р. та від 15.07.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, 15.07.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки апеляційний господарський суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСБ Гарант» (виконавець) та Комунальним підприємством «Житній ринок» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг № 2/03 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги з охорони об'єкту (об'єктів) замовника шляхом здійснення відповідної системи спеціальних заходів, передбачених п. 1.2 даного договору.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що на виконання умов договору виконавець надав замовнику узгоджені сторонами в договорі послуги на суму 66600,00 грн. Замовник надані послуги оплатив частково в розмірі 18600,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором в розмірі 48000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 12.09.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № НР9 про оплату боргу за договором на суму 48000,00 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В підтвердження надання виконавцем послуг за договором та отримання їх замовником між сторонами в період з квітня по червень 2011 року було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№: ОУ-0000002, ОУ-0000005 та ОУ-0000009 на загальну суму 66600,00 грн. Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за послуги, надані виконавцем, здійснюється відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони місяця в сумі 27000,00 грн., в тому числі ПДВ 4500,00 грн. платіжним дорученням на рахунок Виконавця не пізніше 15 числа наступного щомісяця, згідно підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Як зазначалось вище, узгоджені сторонами в договорі послуги та надані позивачем в загальній сумі - 66600,00 грн. відповідачем оплачені лише частково в сумі 18600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.05.2011 р. та від 12.07.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обгрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню на суму 48000,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 6968,24 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню на суму 5392,60 грн., а саме за 180 днів.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2440,31 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційній господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2440,31 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленному до стягнення розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційні скарги не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідача взагалі не зазначено які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житній ринок» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2013 р. у справі №910/4190/13 залишити без змін.

Справу №910/4190/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.