Постанова № 32694658, 19.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа №917/318/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач - Баранова В.І.;

відповідач - Удовіченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Карлівської міської ради (вх. № 1533П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року у справі № 917/318/13-г

за позовом Районного телерадіооб'єднання "Контакт", м. Карлівка Карлівського району Полтавської області

до Карлівської міської ради, м. Карлівка Карлівського району Полтавської області

про визнання недійсним п. 2,3 рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 16.11.12 року "Про вихід з числа співзасновників Карлівського районного телерадіооб'єднання "Контакт" з дати його прийняття,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року у справі №917/318/13-г (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним п. 2, 3 рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 16.11.12 року "Про вихід з числа співзасновників Карлівського районного телерадіооб'єднання "Контакт" з дати його прийняття. Стягнуто з Карлівської міської ради на користь районного телерадіооб'єднання "Контакт" 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року у справі № 917/318/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що при розгляді справи місцевим господарським судом не було враховано виявленого в результаті проведення інвентаризації комунального майна Карлівської міської ради факту незаконного використання позивачем нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Леніна, 58, яка полягає в тому, що рішення 16 сесії міської ради 23 скликання від 12.03.2001 року "Про внесення до статутного фонду телерадіооб'єднання "Контакт" приміщення за вказаною адресою фактично не було виконане, а саме: не було передано позивачу нерухомого майна за вказаною адресою, чим, на думку відповідача, порушено вимоги статей 26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 21.09.1998 року №1482.

У судовому засіданні відповідач підтримав скаргу, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у засіданні, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 березня 2001 року 16 сесією двадцять третього скликання Карлівської міської ради прийнято рішення "Про внесення до статутного фонду телерадіооб'єднання "Контакт" приміщення за адресою м. Карлівка, вул. Леніна, 58.

Вказаним рішенням Карлівська міська рада виступила співзасновником телерадіооб'єднання "Контакт" і внесла внесок до статутного капіталу ТРО "Контакт" майном, а саме приміщенням, розташованим за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58, загальною площею 50,4 кв., балансовою вартістю 6 854 грн.

Статутом ТРО «Контакт» засновники визначили розміри часток кожного з засновників, виходячи з розміру статутного фонду ТРО, створеного за рахунок внесків засновників. Зокрема, внесок Карлівської міської ради склав шість тисяч п'ятсот гривень, що становить 3,9 % статутного фонду ТРО.

Згодом, 16 листопада 2012 року Карлівска міська рада на 23 сесії шостого скликання прийняла рішення «Про вихід із числа співзасновників Карлівського районного телерадіооб'єднання "Контакт", яке направила позивачу супровідним листом №02-34U 322 від 22.11.2013 року.

Пунктом 2 Рішення 23 сесії шостого скликання від 16.11.2012 року, відповідач визнає таким, що втратило чинність рішення 26 сесії міської ради 23 скликання від 12.03.2001 року «Про внесення до статутного фонду телерадіооб'єднання «Контакт» приміщення за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58.

З даним пунктом рішення ТРО "Контакт" не погоджується, оскільки відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу.

Пунктом 3 Рішення 23 сесії шостого скликання від 16.11.2012 року, Карлівська міська рада доручила виконавчому комітету вжити заходів щодо підготовки правовстановлюючих документів за територіальною громадою м. Карлівки на вказане приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку комунальної власності за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58.

З пунктом 3 рішення ТРО "Контакт" також не погоджується, в обґрунтування вимог посилається на ст. 15, 16, 115, 116 ЦК України, 167 ГК України, просить визнати недійсним п. 2, 3 рішення 23 сесії шостого скликання від 16.11.2012 року Карлівської міської ради.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист, свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Телерадіооб'єднання "Контакт" засновано відповідно до рішення Карлівської районної ради народних депутатів від 25.10.1994 року.

Згідно рішення від 12.03.2001 року 16 сесії Карлівської міської ради двадцять третього скликання до статутного фонду телерадіооб'єднання "Контакт" відповідачем внесено майно - приміщення за адресою м. Карлівка, вул. Леніна, 58.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 79 ГК України визначено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Приписами статті 148 ЦК України передбачено право виходу учасника товариства з обмеженою відповідальністю із товариства.

Зокрема, ч. 2 ст. 148 ЦК України передбачений порядок виходу і зазначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

При цьому, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно з п. "в" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", який кореспондується із . 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

З аналізу викладених норм вбачається, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення, заяви цим особам органами зв'язку.

Тобто, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

У відповідності до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, що також закріплено пунктом 4.3 Статуту позивача.

Отже, майно, внесене відповідачем до статутного фонду позивача є власністю позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що спірне приміщення передавалось позивачу лише у користування.

Безпосередньо, рішенням від 12.03.2001 року зазначено про внесення саме внеску майном, а не передачу його у користування.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не мав права відміняти рішення від 12.03.2001 року.

У відповідності до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У свою чергу, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, твердження відповідача про своє право відміняти рішення від 12.03.2001 року суперечить наведеним нормам, матеріалам справи, наданим доказам та не ґрунтується на положеннях законодавства.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що пункт 2 рішення від 16.11.2012 року двадцять третьої сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 16.11.2012 року "Про вихід з числа співзасновників Карлівського районного телерадіооб'єднання "Контакт" суд першої інстанції правомірно визнав недійсним.

Крім того, враховуючи те, що відповідач, вважаючи спірне приміщення своїм майном, зобов'язав виконавчий комітет вжити заходи по підготовці правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності за територіальною громадою м. Карлівки на спірне приміщення, у той час, як власником спірного нежитлового приміщення є позивач, то пункт 3 оспорюваного рішення місцевий суд, на думку колегії суддів також обґрунтовано визнав недійсним.

Щодо тверджень відповідача про те, що не було фактичної передачі приміщення і відповідач нібито лише у жовтні 2012 року дізнався про незаконне використання районним телерадіооб'єднанням "Контакт" нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58 не відповідають дійсності, оскільки позивач зареєстрований саме у спірному приміщенні за адресою: м. Карлівка, вул. Леніна, 58.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відповідно до пункту 5 рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. по справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 12.03.2001 р. у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, та витрати, пов'язані зі здійсненням цих правовідносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача на підставі рішення від 12.03.2001 р. виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією його права на користування спірним об'єктом.

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені у апеляційній скарзі обставини не є підставою для скасування попереднього рішення відповідача, оскільки суперечать нормам матеріального права.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення прийняте за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи та правильного застосування законодавчих норм, що регулюють спірні відносини.

За таких обставин рішення суду першої інстанцій законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Карлівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року у справі №917/318/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 15 липня 2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.