Рішення № 32694346, 25.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 925/1063/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Гнізділов І.О. - за довіреністю,

відповідача: Єрьоменко В.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0107 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 1 409 грн. 33 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 409 грн. 33 коп. переплати щомісячної страхової виплати, що була перерахована позивачем на рахунок ТВБВ №10023/0107 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" для зарахування на особовий рахунок № 9134 на ім'я Вербовської Д.І. В обгрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що з 01.04.2001 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Звенигородка щомісяця виплачував громадянці Вербовській Діні Іванівні відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві. Кошти перераховувалися на особовий рахунок № 9134 в ТВБВ №10023/0107 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". 25.10.2012 громадянка Вербовська Д.І. померла, про що стало відомо позивачу після звірки із Пенсійним Фондом України, оскільки родичі потерпілого не повідомили про її смерть, тому щомісячні страхові виплати проводилися автоматично позивачем і до дня припинення виплат фондом було надлишково перераховано за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року кошти в сумі 1 409 грн. 33 коп., які позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч. 4 ст. 25, ч. ч. 1, 3 ст. 397, ст. 398, п. 2 ч.1 ст. 399, ст. 1071, п. 3 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України.

Одночасно із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати в порядку ст. 38 ГПК України у Катеринопільської державної нотаріальної контори інформаційну довідку зі спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину гр. Вербовської Діни Іванівни, яка померла 25.10.2012, або уповноважити на одержання таких доказів управління ВД ФССНВ України в Черкаській області.

11.07.2013 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою позивач змінив п. 1 прохальної частини позовної заяви та просить суд стягнути з особового рахунку № 9134 гр. Вербовської Діни Іванівни у Територіальному відокремленому без балансовому відділенні №10023/0107 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області кошти в сумі 1 409 грн. 33 коп. та перерахувати їх на р/р 37176009000142 в ГУДКС в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 25874421".

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечив проти позовних вимог позивача, посилаючись на те, що з боку Банку відсутнє будь - яке порушення прав позивача і спір виник не з вини неправомірних дій відповідача, оскільки позивач за власним рішенням перерахував виплати на користь Вербовської Д.І. і на момент звернення позивача з даним позовом до суду не існувало судового рішення, на підставі якого потрібно було б перерахувати заявлені до повернення кошти, посилався на постанови ВГСУ у справах з аналогічних спорів, зазначив, що відповідач виконує лише посередницькі функції - обслуговування рахунку, а тому банк може бути залучений до справи лише в якості третьої особи, але ніяк не в якості відповідача, так як банк не є власником рахунку та коштів на ньому, крім цього, у банку відсутні винні дії чи бездіяльність.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав клопотання про витребування доказів у Катеринопільської державної нотаріальної контори, оскільки позивач не може самостійно отримати інформацію про спадкоємців померлої Вербовської Діни Іванівни; просив повністю задовольнити позов;

представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилалася на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, посилалася на рішення судів у аналогічних спорах; заперечила проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів у Катеринопільської державної нотаріальної контори, оскільки вказана інформація не має значення для даного спору.

У судовому засіданні 25.07.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників у судовому засіданні, суд встановив таке.

Заява про зміну позовних вимог підписана представником позивача на підставі довіреності, дана заява відповідає праву позивача, встановленому в статті 22 ГПК України, вона не суперечить чинному законодавству, оскільки позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті, отже, заява позивача про зміну позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду у даній справі.

13 грудня 2000 року ВАТ "Державний ощадний банк України" ( Банк за угодою, відповідач у справі) та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (як Клієнт за угодою, позивач у справі) уклали угоду № 44 на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, за умовами якої Клієнт зобов'язався перераховувати кошти банку для зарахування на поточні рахунки громадян.

В п. 2.2.2 угоди № 44 вказано, що Банк зобов'язався забезпечити зарахування установами Ощадбанку виплат, що надійшли на рахунки громадян, відповідно до Інструкції "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженій Постановою правління НБУ від 18.12.98 № 527 та чинного законодавства України.

З 01.04.2001 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Звенигородка відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплачував потерпілій Вербовській Діні Іванівні щомісячну страхову виплату. Кошти перераховувалися на особовий рахунок № 9134 Вербовської Діни Іванівни в ТВБВ № 10023/0107 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

За доводами позивача, після звірки із Пенсійним Фондом України, стало відомо, що 25.10.2012 громадянка Вербовська Д.І. померла, однак родичі потерпілої не повідомили про її смерть і щомісячні страхові виплати проводилися автоматично.

Відповідно до свідоцтва про смерть № 194194 Вербовська Д.І. померла 25 жовтня 2012 року.

18 травня 2013 року постановою Відділення виконавчої дирекції ФССНВ у м. Звенигородка № 2317/105/105/440 "Про припинення щомісячної страхової виплати" припинено з 25.10.2012 виплату гр. Вербовській Д.І. щомісячної грошової суми в зв'язку із її смертю, вирішено провести відрахування щомісячних виплат за: жовтень 2012 р. в розмірі 59,21 грн., листопад 2012 р. в розмірі 262,21 грн., грудень 2012 р. в розмірі 262, 21 грн., січень 2013 р. в розмірі 262,21 грн., лютий 2013 р. в розмірі 262,21 грн., березень 2013 р. в розмірі 301,28 грн., квітень 2013 р. в розмірі 301,28 грн.

15.05.2013 позивачем було направлено відповідачу лист за вих. № 321/03-15 з проханням повернути Фонду помилково перераховані на рахунок № 9134 Вербовської Д.І. кошти в сумі 1 409,33 грн.

У листі від 17.05.2013 Банк повідомив, що він за законом не має права самостійно повернути кошти з рахунку № 9134 Вербівської Діни Іванівни, а вказана операція може бути здійснена за розпорядженням власника рахунку, або за рішенням суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

За приписами частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивач здійснював перерахування коштів відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-Х1У (далі - Закон № 1105), у статті 28 якого, зокрема, вказано, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати перераховувалися на рахунок відповідача для подальшого зарахування на особовий рахунок № 9134 в ТВБВ, відкритий на ім'я Вербовської Д.І.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків № 24 від 27.04.2007 року, передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також вказано, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

В статті 33 Закону № 1105 вказано, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Пунктом 4 частини 1 статті 1219 ЦК України, на який посилається позивач, встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 та частини 1 статті 1067 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд; договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно преамбули Закону України від 05.04.2001 № 2346-Ш "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346-Ш) цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 2346-Ш ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

В статті 1 Закону № 2346-Ш наведені терміни, які застосовуються в цьому Законі, та в пункті 1.23. вказано, що отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

Позивач не заперечує той факт, що Вербовська Д.І. до її смерті була належним отримувачем коштів і кошти на її особовий рахунок перераховувалися правомірно.

Позивач посилається на статтю 1071 ЦК України, в якій вказано, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

В результаті аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Банк не має прав на кошти, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок Банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках.

Зокрема, положення частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України визначають обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку.

Однак, позивач не подав доказів наявності такого судового рішення, а лише подав позов, щоб його отримати та стягнути кошти із особового рахунку в банку, тобто, позивачем не вказано матеріально-правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій по списанню коштів з особового рахунку фізичної особи - вкладника як цивільного обов'язку банку, що виник у нього на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на викладене, посилання позивача на приписи статті 1071 ЦК України як на підставу списання коштів із особового рахунку № 9134 є безпідставним і позов задоволенню не підлягає.

Клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України у Катеринопільської державної нотаріальної контори слід залишити без задоволення, оскільки позивач не обгрунтував, яким чином затребувана інформація може мати значення для правильного вирішення спору, адже питання скадкування та спадкоємців не має значення для даної справи, а відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати повністю покладаються на позивача, однак, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір із даної позовної заяви з позивача не стягується.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.07.2013

Суддя А.Д. Пащенко