Постанова № 32694345, 29.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р. Справа№ 910/6502/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Цимбровська Ю.О. (довіреність №130юр/Д-121/2012 від 29.10.2012 р.)

від відповідача - Захаренко Є.В. (довіреність б/н від 04.04.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року

у справі №910/6502/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» про стягнення 1712566,67 грн. основного боргу, 74430,75 грн. пені та 14926,88 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1362556,67 грн. основного боргу, 73729,30 грн. пені, 14786,10 грн. річних та 36021,44 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 350000,00 грн. основного боргу припинено. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення 14786,10 грн. 3% річних та прийняти в даній частині нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із порушенням норм законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (замовник) було укладено договір № КО-ПГ-32/12, згідно умов якого виконавець зобов'язався на території сільсьгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 вказаного договору, загальна вартість робіт - 2935000,00 грн. з ПДВ., загальний обсяг робіт (виконання робіт по збирання врожаю) складає 11500 га +/- 10%.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору, загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання передачі виконаних робіт, що підписані сторонами.

Оплата здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акта передачі-приймання виконаних робіт.

За актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2569 від 01.10.2012 р. на суму 213327,00 грн., № 3067 від 15.10.2012 р. на суму 352358,00 грн., № 3420 від 26.10.2012 р. на суму 148770,00 грн., № 3426 від 26.10.2012 р. на суму 88311, 00 грн., № 3824 від 16.11.2012 р. на суму 232443,00 грн., № 3971 від 22.11.2012 р. на суму 169006,00 грн., № 4038 від 30.11.2012 р. на суму 97808,00 грн., № 4178 від 03.12.2012 р. на суму 207792,00 грн., № 4300 від 06.12.2012 р. на суму 208675,00 грн., № 4474 від 12.12.2012 р. на суму 116005,00 грн., № 4824 від 22.01.2013 р. на суму 18900,00 грн., які підписані сторонами без зауважень, позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані роботи по договору на загальну суму 1853395,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач вказані роботи оплатив частково на суму 140838,33 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 1712556,67 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі № 910/6502/13 відповідач за платіжними дорученнями № 1607 від 19.04.2013 р. на суму 300000,00 грн., № 1966 від 15.05.2013 р. на суму 25000,00 грн., № 2151 від 23.05.2013 р. на суму 25000,00 грн. перерахував на рахунок позивача 350000,00 грн.

Таким чином, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення 350000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Докази оплати відповідачем решти 1362556,67 грн. основного боргу, в установлені договором строки, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в чатині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню на суму 1362556,67 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 74430,75 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 73729,30 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14786,10 грн. 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм законодавства, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. у справі №910/6502/13 залишити без змін.

Справу №910/6502/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.