Рішення № 32694307, 23.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2013 р.Справа № 924/644/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівцукор", м. Старокостянтинів

про стягнення 301 271,15 грн., з яких 290 273,75 грн. - сума основного боргу, 9 152,58 грн. - пеня,

1 844,82 грн. - 3 % річних

За участю представників сторін:

від позивача: Клименко Р.Ю. - за довіреністю №1 від 01.02.2013 р.;

від відповідача: Кучерук О.С. - за довіреністю № 008 від 22.07.2013 р.

В засіданні суду 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.2 ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом) просить стягнути із відповідача 301 271,15 грн., з яких 290 273,75 грн. основного боргу, 9 152,58 грн. пені та 1 844,82 грн. 3% річних, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 15.01.2013р. між ТОВ ВК „Гірничодобувна промисловість" та ТОВ „Старокостянтинівцукор" був укладений договір купівлі-продажу вапняку №802 ГДП. Згідно з п.1.1 договору, позивач (продавець за договором) продає відповідачу (покупець за договором) вапняк за ціною, у кількості та найменуванні, зазначених в специфікації до договору, що оформляється як додаток до договору і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3. договору оплата за кожну фактично поставлену продукцію здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач вказує, що на виконання дії договору на адресу відповідача відвантажено продукції у кількості 3 628,24 т. на загальну суму 290 273, 75 грн. по ціні, що передбачена Специфікацією до Договору - 66,67 грн. без ПДВ за 1т., підтвердженням чого є належним чином оформлені видаткові накладні.

Позивач стверджує, що відповідачем на сьогоднішній день жодного разу не проводився розрахунок із позивачем, внаслідок чого склалася заборгованість у сумі 290 273, 75 грн. При цьому 24.04.13р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (вих. №156 від 24.04.13р.) щодо погашення заборгованості в сумі 290 273,75 грн. в добровільному порядку, однак вимога залишена без задоволення

Як вбачається із договору, строк оплати за кожну партію продукції здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.4. договору, у разі прострочення розрахунків на покупця покладається відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Із врахування вищенаведеного, позивач просить про задоволення позову.

Відповідач у письмовому відзиві від 05.06.2013 р. проти позову заперечив, посилаючись те, що згідно п.п.4.2, п.4 договору купівлі-продажу № 802ГДП від 15.01.2013 року визначено, що якість продукції, що поставляється, повинна відповідати вимогам технічних умов ТУ У 14.1-31261769-02:2011 „Вапняки".

Підпунктом 5.2, п.5 вказаних технічних умов передбачено, що відвантаження і приймання продукції проводять партіями. Партією вважається визначена кількість продукції (не більше 500 т), виготовлена з природної сировини одного родовища на одному технологічному обладнанні, однакової якості відповідно до класифікації. Кожна партія продукції або її частина, що відвантажується одному споживачу, повинна супроводжуватись документом про якість.

Відповідно до п.5.3 вказаних вище технічних умов документ про якість повинен містити: назву кар'єру чи підприємства - виробника (постачальника) та його адресу; номер і дату видачі документа; назву та умовну познаку продукції; масу нетто партії, що відвантажується; номер партії та дату виготовлення; основні показники якості (обумовлені договором на поставку); відомості про сертифікацію; штамп служби технічного контролю.

Також, відповідно до п.9.2 вищеназваних технічних умов гарантійний термін зберігання вапняків становить 12 місяців від дати виробництва за умови дотримання правил транспортування та зберігання.

Стаття 15 Закону України „Про захист прав споживачів" передбачає, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

При цьому, інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:

1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Проте, як зазначає відповідач, позивачем проігноровано прохання відповідача (ТОВ „Старокостянтинівцукор") і не надано ніяких документів про якість продукції, що відвантажувалась на адресу останнього, що призвело до того, що відповідач не може визначити якість поставленої продукції і можливість її використання у його виробничому процесі.

Разом з тим, комісією ТОВ „Старокостянтинівцукор" було встановлено, що отримана від позивача (ТОВ ВК „Гірничодобувна промисловість") продукція є каменем вапняковим для цукрової промисловості та відповідає ДСТУ 1451-96, що в свою чергу суперечить первинним документам, які були виписані продавцем. При цьому, позивач зазначає, що в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ВК „Гірничодобувна промисловість", покупець вказував, що має отримати камінь вапняковий.

Виходячи з викладеного, відповідач вказує, що не має можливості досконально ідентифікувати отриману від ТОВ ВК „Гірничодобувна промисловість" продукцію, та відповідно розрахуватись за неї.

Також відповідач вважає, що нарахування пені та суми індексації є безпідставним, оскільки спочатку необхідно встановити, чи є отриманий відповідно до договору купівлі-продажу №802 ГДП від 15.01.2013р. товар каменем вапняковим для цукрової промисловості чи вапняком, та чи не втрачав даний товар своїх якісних показників.

Представник позивача в засідання суду 23.07.2013р. прибув, позовні вимоги підтримав, вказуючи, що зобов'язання по поставці товару позивач виконав в повному об'ємі та відповідно до договору. Тому, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник відповідача в засідання суду 23.07.2013р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість", м.Дніпропетровськ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 15.04.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівцукор", м. Старокостянтинів зареєстрована як юридична особа 23.04.2009р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №210211 серія А01, значиться в ЄДР як юридична особа згідно довідки статистики №610703 серія АБ від 27.12.2012р.

15.01.2013р. між ТОВ ВК „Гірничодобувна промисловість" (продавець) та ТОВ „Старокостянтинівцукор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу вапняку №802 ГДП, згідно якого позивач продає відповідачу вапняк за ціною, у кількості та найменуванні, зазначених у специфікації до договору, що оформляється як додаток до договору, і є невід'ємною частиною договору (п.п.1.1 договору).

Згідно п. п. 2.2, 3.1 договору передбачено, що продукція переходить у власність покупця після її навантаження у транспортний засіб покупця та оформлення і видачі відвантажувальних документів. Навантаження продукції здійснюється за рахунок продавця в транспортний засіб, наданий покупцем. Ціна на продукцію, що поставляється, є договірною. Кількість та ціна продукції, що поставляється, вказуються в специфікації - додатку до договору. У вартість продукції включені витрати по її навантаженню в транспорт покупця.

Вказаним договором сторони передбачили, що оплата за продукцію здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою відвантаження продукції є дата, зазначена у видатковій накладній (п. п. 3.3 договору).

Відповідно до п.п.4.1-4.5 договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється у кількості відповідно до специфікації. Кількість продукції по специфікації може відхилятися в меншу й більшу сторону. У випадку зміни кількості продукції, що поставляється, у більшу сторону, попередньо складається додаткова угода до даного Договору. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати вимогам технічних умов ТУ У 14.1 - 31261769-002:2011 „вапняки".

У випадку виникнення претензій по якості і кількості поставленої продукції - виклик представника продавця обов'язковий протягом трьох календарних днів з моменту її одержання, зі складанням Акту і підписання його уповноваженими представниками обох сторін. Виклик представника продавця здійснюється телеграмою. У випадку неявки представника продавця протягом трьох календарних днів з моменту одержання телеграми, приймання продукції здійснюється уповноваженими представниками Торгово-промислової палати за місцем знаходження продукції.

Згідно п.п.5.1 договору передбачено, що сторони зобов'язуються щомісячно до 20 числа поточного місяця, проводити звірки взаєморозрахунків з обов'язковим підписанням видаткових накладних та актів звірки взаєморозрахунків за минулий місяць. Для цього продавець надсилає покупцю у двох примірниках зазначені документи, підписані та скріплені печаткою зі своєї сторони щомісячно до 10 числа поточного місяця, а покупець щомісячно в строк до 20 числа поточного місяця підписує, скріплює власною печаткою ці документи та повертає по одному примірнику документів покупцю, або надсилає вмотивовану відмову від їх підписання.

Згідно Специфікації №1 (додаток №1 до договору купівлі-продажу №802 ГДП від 15.01.2013р.), яка підписана представниками обох сторін, сторони узгодили поставку продукції - вапняку фр.80-120 мм в кількості 10 000 т. на загальну суму 800 040,00 грн.

На виконання зобов`язань по договору, позивач поставив відповідачу продукцію в кількості 3 628,24 т. на загальну суму 290 273,75 грн. по довіреності №31 від 15.02.2013р. згідно видаткових накладних від 16.02.2013р. №102 на суму 8 619,00 грн., від 18.02.2013р. №106 на суму 10 560,53 грн., від 19.02.2013р. №109 на суму 13 688,69 грн., від 20.02.2013р. №112 на суму 11 763,79 грн., від 21.02.2013р. №118 на суму 12 483,83 грн., від 22.02.2013р. №122 на суму 13 283,87 грн., від 25.02.2013р. №134 на суму 15 842,39 грн., від 26.02.2013р. №138 на суму 16 791,24 грн., від 27.02.2013р. №142 на суму 18 376,92 грн., від 28.02.2013р. №147 на суму 15 154,36 грн., від 01.03.2013р. №151 на суму 12 559,03 грн., від 04.03.2013р. №158 на суму 14 965,55 грн., від 06.03.2013р. №164 на суму 8 694,84 грн., від 07.03.2013р. №167 на суму 13 181,46 грн., від 11.03.2013р. №178 на суму 18 092,10 грн., від 13.03.2013р. №183 на суму 3 764,99 грн., від 14.03.2013р. №192 на суму 10 062,90 грн., від 15.03.2013р. №193 нам суму 7 033,96 грн. від 18.03.2013р. №203 на суму 13 731,89 грн., від 19.03.2013р. №206 на суму 15 459,97 грн., від 20.03.2013р. №209 на суму 7 209,96 грн., від 21.03.2013р. №216 на суму 10 109,30 грн., від 22.03.2013р. №223 на суму 3 334,57 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 31.03.2013р. заборгованість відповідача по договору №802 ГДП від 15.01.2013р. становить 290 273,75 грн.

Згідно акту огляду від 22.03.2013р. ТОВ „Старокостянтинівцукор" було встановлено, що продукція в кількості 3 628,24 т., яка надійшла по договору купівлі-продажу №802 ГДП від 15.01.2013р. відповідає вимогам ДСТУ 1451-96 „Камінь вапняковий для цукрової промисловості".

У зв'язку із несплатою боргу, позивачем 24.04.2013р. на адресу відповідача було направлено претензійний лист за вих.№156, згідно якого просив в добровільному порядку перерахувати заборгованість в сумі 290 273,75 грн. на виконання зобов`язань договору купівлі-продажу від 15.01.2013р. №802 ГДП.

Відповідачем борг не сплачено, вимоги претензії залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач зобов'язання по договору не виконав, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 301 271,15 грн., з яких 290 273,75 грн. основного боргу, 9 152,58 грн. пені та 1844,82 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 15.01.2013р. №802 ГДП , відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 290 273,75 грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними про отримання (продукції) відповідачем на суму 290 273,75 грн., актом звірки розрахунків станом на 31.03.2013р. щодо наявної заборгованості в сумі 290 273,75 грн., який підписаний повноважними представниками обох сторін, скріплений печатками підприємств.

При цьому, позивач звертався до відповідача із претензією про погашення заборгованості згідно письмової вимоги від 24.04.2013р. за вих.№156, проте доказів про сплату боргу суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Доводи відповідача стосовно того, продукція, отримана відповідачем по договору 15.01.2013р. №802 ГДП та згідно видаткових накладних, є „каменем вапняковим для цукрової промисловості", а не „вапняком", як передбачалось договором, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Згідно ч.1 ст.688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. (ч.1,2 ст. 689 ЦК України).

Відповідно до ст.690 ЦК України передбачено наступне - якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Судом приймається до уваги, що п.4.3 договору від 15.01.2013р. №802 ГДП сторони передбачили, що у випадку виникнення претензій по якості і кількості поставленої продукції - виклик представника продавця обов'язковий протягом трьох календарних днів з моменту її одержання, зі складанням акту і підписання його уповноваженими представниками обох сторін. Виклик представника продавця здійснюється телеграмою. У випадку неявки представника продавця протягом трьох календарних днів з моменту одержання телеграми, приймання продукції здійснюється уповноваженими представниками Торгово-промислової палати за місцем знаходження продукції.

Натомість, у випадку виявлення неякісної продукції або продукції, що не відповідає договору (специфікації), вимоги договору щодо повідомлення продавця у встановлені строки та складання відповідного акта, відповідачем не були виконані.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що продукція згідно видаткових накладних є фактично прийнятою відповідачем відповідно до умов договору 15.01.2013р. №802 ГДП, а доказів про оплату вартості продукції в сумі 290 273,75 грн. відповідачем не було подано.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 290 273,75 грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 9 152,58 грн. пені за період прострочення з 18.03.2013р. по 18.06.2013р. по кожній видатковій накладній із врахуванням п.3.1 договору (на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження продукції).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 9 152,58 грн. слідує, що позивачем правомірно проведено нарахування пені по кожній видатковій накладній, виходячи із подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення.

Тому, вимога позивача про стягнення пені в сумі 9 152,58 грн. судом приймається як правомірна, оскільки підтверджена відповідним розрахунком, узгоджується із матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо нарахованих позивачем 1 844,82 грн. 3% річних за період прострочення з 18.03.2013р. по 18.06.2013р. судом приймається до уваги таке.

Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 652,24 грн. за період прострочення з 18.03.2013р. по 29.04.2013р. згідно поданого розрахунку. При цьому, ухвалами від 23.05.2013р. та від 10.07.2013р. позивач збільшив позовні вимоги, заявивши до стягнення, зокрема, 1 844,82 грн. 3% річних за більший період, тобто до 18.06.2013р.

Судом в даному випадку приймаються до уваги вимоги ч. 2 ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч.4 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За таких обставин, позивач, збільшуючи позовні вимоги по сумі 3% річних та змінивши період їх нарахування, змінив при цьому предмет та підставу позов, що не узгоджується із вимогами ст. 22 ГПК України. Аналогічної правової позиції стосовно періоду нарахування інфляційних витрат та 3% річних дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 20.05.2013р. №5028/5287/12).

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині 1 192,58 грн. 3% річних заявлені безпідставно, тому не підлягають задоволенню.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 290 273,75 грн. основного боргу, 9 152,58 грн. пені, 652,24 грн. 3 % річних, в сього в розмірі 300 078,57 грн. В решті позову про стягнення 1 192,58 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівцукор", м. Старокостянтинів про стягнення 301 271,15 грн., з яких 290 273,75 грн. - сума основного боргу, 9 152,58 грн. - пеня, 1 844,82 грн. - 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівцукор", м. Старокостянтинів, провул. Мануїльського, 10 (код ЄДРПОУ 36397241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія „Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 37, буд.2 (код ЄДРПОУ 301261769) 290 273,75 грн. (двісті дев'яносто тисяч двісті сімдесят три гривні 75 коп.) основного боргу, 9 152,58 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 58 коп.) пені, 652,24 грн. (шістсот п'ятдесят дві гривні 24 коп.) 3% річних та 6 001,57 грн. (шість тисяч одна гривня 57 коп.) відшкодування витрат по платі судового збору.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 1 192,58 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 29.07.2013р., оскільки 27 та 28 липня 2013р. - неробочі дні.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 1 прим.: - до матеріалів справи