Постанова № 32694301, 24.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 910/5535/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Лихольот А.В. - представник за довіреністю № 2103/13-01 від 21.03.2013;

від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю № 220/1012/д від 12.12.2012;

Розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013

у справі №910/5535/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Фірми «МІРТА» (приватного підприємства)

до Міністерства оборони України

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фірми «МІРТА» (приватного підприємства) (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №5 від 16.03.2012 до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011 є недійсною, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: спірною додатковою угодою було змінено ціну договору після його фактичного виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі №910/5535/13 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №5 від 16.03.2012 до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011, укладеного між Фірмою «МІРТА» (приватне підприємство) та Міністерством оборони України. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Фірми «МІРТА» (приватного підприємства) судовий збір у розмірі 1147грн.00коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі №910/5535/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5535/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 24.07.2013.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечив проти доводів, викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, від позивача надійшла довідка щодо обсягу послуг, позивачем відповідачу за договором.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у зв'язку з перебуванням судді ТищенкоО.В. на лікарняному та судді Чорної Л.В. у відпустці доручено здійснити розгляд даної справи колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А., та Іоннікової І.А.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.04.2011 між Фірмою «МІРТА» (приватним підприємством) (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/5/11/2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна послуг з ПДВ складає 11387621,52 грн.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Додатковою угодою №1 від 09.08.2011 до Договору сторони виклали п.3.1 Договору у такій редакції: ціна договору становить без ПДВ 8621005,80грн., ПДВ 1724201,16грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 10345206,96грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотному напрямку.

Додатковою угодою №5 від 16.03.2012 до Договору сторони виклали п.3.1 Договору у наступній редакції: ціна цього договору становить 10650324,96грн., в тому числі за надані послуги: у 2011 році становить 8875270,80грн.; у 2012 році становить 1775054,16грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивачем оспорюється законність Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 до Договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою для недійсності Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 до Договору позивач вказує на те, що така угода була укладена всупереч нормам чинного законодавства, оскільки сторонами була змінена ціна Договору після його фактичного виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 09.08.2011 до Договору) ціна Договору, що підлягає оплаті становить 10345206,96грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотному напрямку.

Колегією суддів встановлено, що актами приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання за період з 30.04.2011 - 29.02.2012 підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з прання за 2011 рік на загальну суму 9490338,00грн., а за 2012 рік - на суму 1827706,32грн.

В той же час, Додатковою угодою №5 від 16.03.2012 до Договору сторони виклали п. 3.1 Договору у наступній редакції: ціна цього договору за надані послуги у 2011 році становить 8875270,80грн., а у 2012 році - 1775054,16грн.

Таким чином, положеннями оспорюваної Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 до Договору сторони зменшили ціну договору за надані у 2011, 2012 роках послуги після фактичного виконання позивачем зобов'язань з надання послуг з прання.

Відповідно до ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що оскільки ціна договору була змінена після фактичного виконання умов Договору, укладення сторонами Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 до Договору відбулося всупереч положень ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про можливість зміни (зменшення) ціни Договору з огляду на положення Закону України «Про здійснення державних закупівель» колегіє суддів не приймаються до уваги на підставі наступного.

Відповідно до положень ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Даною нормою жодним чином не надано права зменшувати ціну договору після його виконання.

Крім того, відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено настання обставин, з якими положення ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» пов'язують можливість зміни сторонами істотних умов Договору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на те, що положення Цивільного кодексу України забороняють зміну ціну договір після його фактичного виконання, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Додаткова угода №5 від 16.03.2012 до Договору не відповідає нормам законодавства, що згідно з ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги Фірми «МІРТА» (приватного підприємства) про визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 16.03.2012 до договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/11/2 від 18.04.2011 з моменту її укладення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі №910/5535/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5535/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Іоннікова І.А.