Постанова № 32694160, 24.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 910/9550/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Случак О.О. - представник за дов. б/н від 23.04.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2013 р.

у справі № 910/9550/13 (суддя:Трафименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»

про стягнення 34300,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» 34 300, 22 грн., із яких: 33102,80 заборгованості за договором фінансового лізингу №961/08/2007 від 21.08.2007 року, 997,85 грн. пені, та 199,57 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9550/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» суму основного боргу 33 102,80 грн., пеню в розмірі 997,85 грн., 3% річних в розмірі 199,57 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9550/13 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що позивачем були невірного нараховані щомісячні лізингові платежі з урахуванням курсу НБУ для Євро, оскільки курс Євро встановлений на дату 05.11.2007р., тоді як позивач розраховує заборгованість за вищим курсом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. у справі №910/9550/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 24.07.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України», порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 24.07.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 21.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодатець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (дізингополучатель) було укладеного договір фінансового лізингу №961/08/2007 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є зобов'язання лізингодавця набути у свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, вартість майна, що передається лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 39 622,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 6603,67 у.о., виражена в гривнях України.

Згідно п. 3.1. договору передача позивачем майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-прийняття майна. Згідно з п. 3.5 договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.

Так, на виконання зазначеного договору, позивачем було передано у користування відповідача предмет лізингу, а саме гідравлічний молот НМ 1260Q з пікою (кількість - 1 одиниця) на підставі видаткової накладної №РН-0000428 від 16.11.2007р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОД №847196 від 14.11.2007 р. Вартість переданого майна складає 290008,03 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу відповідно до п. 6.1.1 договору.

Згідно п. 6.4. договору Лізингоодержувач зобов'язався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Євро на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Євро на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться на протязі трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справлється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно положень п.3 ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як передбачено п.п. 7.5., 7.6. договору, лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

Частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач не виконав належним чином зазначені положення договору в частині щодо сплати платежів, в розмірі 33102,80 грн. згідно Графіку внесення платежів за 62-65 періоди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 33 102,80 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідності до п. 8.5. договору фінансового лізингу, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 997,85 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що 3% річних підлягають стягненню в сумі 199,57 грн.

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо невірного нарахування щомісячних лізингових платежів з урахуванням курсу НБУ для Євро, оскільки курс Євро встановлений на дату 05.11.2007р., тоді як позивач розраховує заборгованість за вищим курсом, з огляду на наступне.

Частина 2. ст.189 Господарського кодексу України вказує, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до п. п.6.4. договору, сторони погодили, що сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Євро на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Євро на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору.

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, умова щодо визначення ціни договору у гривнях є виконаною.

Відповідно до п. 6.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в «у.о.» згідно «Графи 3» додатку № 1 до договору на відповідну дату проведення платежу та «Курсу2».

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позовних вимог є правильним з урахуванням правильного курсу НБУ для долару США.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9550/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9550/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9550/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.