Ухвала суду № 32694109, 25.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"25" липня 2013 р.Справа № 21/1682-10

Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали за скаргою ДП "Новатор" у справі

за позовом Головного управління статистики у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Державного підприємства "Новатор", м. Хмельницький

про надання (виділення) відповідачем Державним підприємством „Новатор"- в користування Головному управлінню статистики у Хмельницькій області два місця (одну кімнату) в гуртожитку по вул. Молодіжній, 15/1 у м. Хмельницькому для проживання працівників статуправління згідно з договором від 17.02.1988 року

за участю представників сторін:

від скаржника (відповідача) - Проскурівська К.Г. за довіреністю

від позивача (стягувача) - Розіахунова Л.В. за довіреністю

від ДВС - Присяжний О.І. за довіреністю

встановив:

Рішенням господарського суду області від 29.10.10р. позов задоволено.

Державному підприємству "Новатор" (29016, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17, код ЄДРПОУ 22987900) надано (виділено) в користування Головному управлінню статистики у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 36, код ЄДРПОУ 02362894) два місця (одну кімнату) в гуртожитку по вул. Молодіжній, 15/1 у м. Хмельницькому для проживання працівників статуправління згідно з договором від 17.02.1988 року.

Стягнуто з ДП "Новатор" (29016, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17, код ЄДРПОУ 22987900) на користь Головного управління статистики в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 36, код ЄДРПОУ 02362894) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.11р. апеляційна скарга ДП "Новатор" на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.10р. залишена без задоволення, а рішення від 29.10.10р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.11р. касаційна скарга ДП "Новатор" залишена без задоволення. Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.11р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.10р. залишені без змін.

15.07.13р. державне підприємство "Новатор" звернулось зі скаргою на постанову ДВС про накладення штрафу в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця другого міського відділу ДВС Хмельницького МрУЮ від 3 липня 2013 року про стягнення з підприємства штрафу - 1 360 грн.

Обгрунтовуючи скаргу скаржник стверджує, що 3 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ДП "Новатор" штрафу за невиконання рішення суду у даній справі по ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження". Доводить, що вищевказана стаття передбачає можливість накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин. Проте, невиконання рішення суду боржником сталося за поважних причин, а саме - відсутність вільної кімнати у гуртожитку по вул. Молодіжна, 15 / 1, яка за рішенням суду має бути надати стягувачеві. На час вирішення скарги дане питання залишається відкритим, про що свідчить довідка комунально - господарського відділу про відсутність вільних кімнат у гуртожитку.

Оскільки державним виконавцем вказана обставина не врахована, винесена постанова про накладення арешту не відповідає вимогам законодавства.

На підтвердження скарги, скаржником додано копію постанови від 3 липня 2013 року про накладення на ДП "Новатор" штрафу в розмірі 1 360 грн. та довідку ДП "Новатор" про відсутність вільних кімнат у гуртожитку по вул. Молодіжній, 15 /1 станом на 14 травня 2013 року.

Представник стягувача в судовому засіданні та стягувач у письмовій позиції проти скарги заперечують, вказують таке. Скарга Державного підприємства „Новатор" не містить обґрунтованих правових підстав для її задоволення. Посилання боржника на те, що в гуртожитку відсутні вільні кімнати, не може слугувати такою підставою, оскільки рішення суду вступило в законну силу і відповідно до Конституції У країни боржник зобов'язаний його виконати. Державна виконавча служба повинна здійснити ряд заходів для примусового виконання рішення. Боржник же не вправі перешкоджати в цьому ДВС. Рішення суду є чітким, законним та не містить незрозумілостей. В підтвердження цього є той факт, що в процесі примусового виконання рішення боржник звертався до суду за роз'ясненням, але отримав відмову з посиланням на те, що зазначене рішення зрозуміле.

Поряд з тим, стягувач вказує, що в матеріалах справи знаходиться план-схема кімнат гуртожитку по вул. Молодіжна, 15/1, яку надав суду боржник. В план-схемі зазначена кількість мешканців в кожній кімнаті. З даної схеми вбачається, що в гуртожитку для холостяків у багатьох (більше тридцяти) двохмісних та трьохмісних кімнатах проживає по одній особі, що суперечить нормам Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208. Згідно з п. 4 Примірного Положення гуртожитки підрозділяються на два види:

- для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);

- для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, та перебувають у відособленому користуванні сімей).

Цим же пунктом Положення передбачено заселення в гуртожитки, призначені для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів, сімей, яким виділяються окремі приміщення. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку. Рішення виконкому про переведення саме цих кімнат в даному гуртожитку в малосімейку (для проживання сімей в окремих кімнатах) немає, гуртожиток по вул. Молодіжній, 15/1 призначений для проживання одиноких громадян, а тому в даних кімнатах виділяється койко - місце для одиноких громадян, які заселяються в двох - чи трьохмісну кімнату. Тому, посилання скаржника на те, що в гуртожитку немає вільних кімнат, є незаконним. ДП „Новатор" має змогу, з огляду на вищевикладені обставини, здійснити переселення мешканців. Відповідно до останнього абзацу пункту 19 Положення, переселення, у разі необхідності, громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку проводиться за рішенням адміністрації підприємства установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.

Крім цього, позивач зазначає, що в кімнаті № 204 проживає сім'я працівника Головного управління статистики у Хмельницькій області, поряд в кімнаті № 203 (двохмісній) проживає одна одинока особа, яку адміністрація скаржника має змогу переселити в іншу кімнату, де є ліжко-місця. Таке переселення вирішило б питання виконання рішення суду. Однак скаржник не вчиняє жодних дій направлених на виконання рішення суду, а лише формально посилається на відсутність вільних кімнат.

Представник скаржника в судовому засіданні звертає увагу суду на те, що державний виконавець не вправі був накладати на нього штраф у зв'язку з ухиленням від виконання рішення Господарського суду Хмельницької області. Він посилається на ст. 89 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 19 Конституції України та вважає, що для притягнення до відповідальності потрібна умова, зокрема невиконання рішення без поважних причин. Стверджує, що у підприємства є поважна причина, з якої рішення господарського суду не може бути виконане, якою є відсутність вільної кімнати в гуртожитку по вул. Молодіжна, 15/1. Також звертає увагу, що на даний час, з моменту винесення першої постанови про накладення штрафу, ситуація не змінилась, що підтверджується довідкою комунально-господарського відділу підприємства про відсутність вільних кімнат у гуртожитку. Однак, як зазначає стягувач, всі ці доводи спростовуються вищевикладеними запереченнями.

Представник ДВС в судовому засіданні подав письмову позицію щодо поданої скарги де проти останньої заперечує, наводить таке. 04.07.2011р. наказ господарського суду від 08.06.2011р. по справі №21/1682 - 10 надійшов на виконання в органи виконавчої служби та цього ж числа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржнику надано термін на його добровільне виконання. Постанову направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Даний наказ суду підлягає виконанню в порядку статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає загальні умови виконання рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У відповідності до статті 75 вищевказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

На виконання зазначених вимог Закону 22.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 680 грн. на ДП "Новатор" за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця. Правомірність її винесення підтверджена ухвалою господарського суду Хмельницької області № 21/1682 - 10 від 24.04.2013р.

05.06.2013р. на адресу боржника було направлено вимогу №17001 про виконання рішення суду. 19.06.2013р. до відділу державної виконавчої служби надійшов лист ДП „Новатор" № 081/2234 від 17.06.13 про неможливість виконання рішення суду.

Статтею 75 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що в разі невиконання рішення суду після накладення штрафу на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Діючи у чіткій відповідності до вимог законодавства державним виконавцем 03.07.2013р. було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1 360 грн.

Зауваження скаржника не заслуговують на увагу оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Поряд з цим, статтями 2, 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали скарги, судом враховується наступне.

За змістом ст. 121-2 ГПК України предметом судового оскарження в порядку вказаної норми є незаконні дії чи бездіяльність органів виконавчої служби. Тобто, оскаржуючи незаконну дію скаржник має довести, що дії органу виконавчої служби не відповідають законодавству. Якщо ж незаконна дія супроводжується винесенням якогось процесуального (процедурного) документу (наприклад постанови) то поряд з визнанням дій неправомірними суд має скасувати й такий документ, оскільки незаконна дія не може породити законний документ. Тобто скасування постанови є похідною дією при встановленні неправомірності поведінки виконавчої служби, а не самостійним предметом судового оскарження в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Визначаючи зміст скарги скаржник не наводить і не доводить неправомірність дій виконавчої служби зокрема вчинення дій які не передбачені законодавством або з порушенням встановленого порядку (послідовності). Натомість наказ суду підлягає виконанню в порядку статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає загальні умови виконання рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У відповідності до статті 75 вищевказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

На виконання зазначених вимог Закону державним виконавцем 5 червня 2013 року направлено на адресу боржника вимогу № 17001 якою зобов'язав останнього, у строк до 17 червня 2013 року виконати рішення суду. 17 червня 2013 року боржник направив виконавчій службі відповідь на вимогу, де зазначив, що виконання рішення суду є неможливим, оскільки у гуртожитку відсутні вільні кімнати. Враховуючи зазначену відповідь та невиконання рішення суду у встановлений строк, державним виконавцем винесено постанову від 3 липня 2013 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 1 360 грн. Аналогічні постанови вже виносились державними виконавцями раніше, які також оскаржувались скаржником. Проте, у задоволенні скарг відмовлено. В своїй ухвалі від 24 квітня 2013 року господарський суд посилається на те, що відсутність вільних кімнат в гуртожитку не є поважною причиною для невиконання рішення суду. Судом враховано, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Поряд з цим, статтями 2, 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Судом критично оцінюються доводи скаржника щодо наявності поважних причин для невиконання рішення суду, з огляду на те, що він формально посилається на відсутність вільних кімнат в гуртожитку та не вживає належних заходів (розселення, переселення) для звільнення кімнати та виконання рішення суду.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом враховується, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Поряд з цим, статтями 2, 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом до яких і відноситься оскаржувана постанова.

Враховуючи вищевикладене скарга на постанову державного виконавця щодо накладення штрафу задоволена бути не може.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 4 прим.

1 - до справи,

2 - боржнику,

3 - стягувачу

4 - ДВС