Рішення № 32693411, 23.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2013 року Справа № 913/1365/13

Провадження №2пд/913/1365/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто»,

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс М», м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору

Суддя Седляр О.О.,

Секретар судового засідання Чех Т.М.

у засіданні брали участь:

від позивача: Толмачев О.О., довіреність від 06.06.2011 № 10,

від відповідача: не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги:

- поновити строк позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою;

- визнати недійсним договір міни від 29.12.2003, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу А.Д. Конюшенко, реєстраційний № 2707, укладений між АТЗТ «ТКФ «Спартэр», правонаступником якого є ТОВ «Три-Д-Авто» та ТОВ «Прогрес М»;

- застосувати наслідки недійсності угоди, зобов'язавши ТОВ «Прогрес М» повернути у власність ТОВ «Три-Д-Авто» 1/100 частки нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109-б, загальною площею 210,7 кв.м., а саме: приміщення № 3, яке складається з: И-1, и, и1 , магазин столярний з тамбуром: 10 в'їзд в ангар пл. 68,6 кв.м., 11 тамбур пл. 7,8 кв.м., 12 кафе - бар пл. 46,0 кв.м., 13 кафе-бар пл. 20,0 кв.м., 18 кафе-бар пл. 65,0 кв.м. в загальному користуванні: 14 - уборная пл. 1,1 кв.м., 15 госп. приміщення пл. 1,9 кв.м., 16 моєчна пл. 6,1 кв.м., 17 кухня пл. 6,8 кв.м.

Відповідач відзивом на позовну заяву б/н від 04.06.2013 позовні вимоги відхилив з підстав визначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, вислухавши представників сторін, суд дійшов наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

У 2010 році йому стало відомо, що 29.12.2003, між Товариством з обмеженою відповідальністю Акціонерним товариством закритого типу «ТКФ «Спартэр», (правонаступником якого є позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресс-М» (відповідач у справі) укладений договір міни, який затверджений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Конюшенко А.Д. за реєстровим номером 2707.

За умовами даного договору (п.1) Акціонерне товариство закритого типу «ТКФ «Спартэр», здійснило міну 1/100 частини нежитлового приміщення, яке йому належало та розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109 на комп'ютер Р11-350, монітор LG Ctudioworks 57, мишеня, клавіатура, кабель, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогресс - М».

Відповідно до п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто» товариство було створене як корпоративне підприємство за рішенням осіб зазначених у розділі 3 Статуту, шляхом об'єднання їх майна та участі у підприємницької діяльності з ціллю отримання прибутку, у зв'язку з перетворенням АТЗТ «ТКФ «Спартэр».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто» є правонаступником усіх прав та зобов'язань АТЗТ «ТКФ «Спартэр».

Враховуючи те, що позивач є правонаступником АТЗТ «ТКФ «Спартэр», він вважає, що договір міни від 29.12.2003, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Акціонерним товариством закритого типу «ТКФ «Спартэр», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресс-М» є недійсним відповідно до вимог ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР, з огляду на наступне:

- при укладанні договору міни від 29.12.2003 АТЗТ «ТКФ «Спартэр» здійснило міну частини нежитлового приміщення площею 210,7 кв.м, яке йому належало, на комп'ютер в комплектації , які є несоразмірними друг до друга за значимістю об'єктами для АТЗТ «ТКФ «Спартэр».

Відповідно до п.п 2.1 Статуту АТЗТ «ТКФ «Спартэр» ціллю діяльності товариства є сприяння в розвитку ринкових відносин, формування ринку товарів та послуг і насичення його за рахунок розвитку сфери виробництва, товарообміну, впровадження нових науково-технічних розробок і технологій.

Позивач вважає, що укладення договору міни від 29.12.2003 суперечило цілям товариства а саме: АТЗТ «ТКФ «Спартэр» лишилось значної частини своїх виробничих площ, що привело до зниження результативності його діяльності та зменшення прибутку, що у свою чергу привело до дефіциту товарів на ринку та нездійснення у повному обсязі реалізовувати плани по розвитку свого підприємства;

- протоколом загальних зборів акціонерів АОЗТ «Спартэр» № 16 від 06.09.2003 було прийнято рішення щодо можливого відчуження частини нежитлового приміщення шляхом укладання договору купівлі-продажу або міни, при цьому не приймалось рішення про укладання конкретного договору, а також не обговорювались його умови, ціна та кім саме даний договір буде укладатися, а тому, на думку позивача, рішення щодо укладання оскаржуваного договору міни загальними зборами акціонерів не було прийняте.

Позивач також вказує на те, що витяг з вищезазначеного протоколу загальних зборів № 16 від 06.09.2003 (а.с. 17), який надавався нотаріусу при укладанні договору міни та протокол загальних зборів № 16 від 06.09.2003 (а.с. 12-16) не є ідентичними.

Крім того, внаслідок порушення процедури скликання та порядку проведення загальних зборів, рішенням Господарського суду Луганської області від 21.03.2013 № 913/267/13-г, вищезазначене рішення загальних зборів акціонерів АТЗТ «Спартэр» від 06.09.2003, яке оформлене протоколом № 16, було визнане недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить відновити строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою, визнати недійсним договір міни від 29.12.2003, укладений між АТЗТ «ТКФ «Спартэр», правонаступником якого є ТОВ «Три-Д-Авто» та ТОВ «Прогрес М» та застосувати наслідки недійсності угоди, зобов'язавши ТОВ «Прогрес М» повернути у власність ТОВ «Три-Д-Авто» 1/100 частки нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109-б, загальною площею 210,7 кв.м., а саме: приміщення № 3, яке складається з: И-1, и, и1 , магазин столярний з тамбуром: 10 в'їзд в ангар пл. 68,6 кв.м., 11 тамбур пл. 7,8 кв.м., 12 кафе - бар пл. 46,0 кв.м., 13 кафе-бар пл. 20,0 кв.м., 18 кафе-бар пл. 65,0 кв.м. в загальному користуванні: 14 - уборная пл. 1,1 кв.м., 15 госп. приміщення пл. 1,9 кв.м., 16 моєчна пл. 6,1 кв.м., 17 кухня пл. 6,8 кв.м.

Відповідач позовні вимоги відхилив, відповідно до відзиву на позовну заяву.

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто», як юридична особа та правонаступник АТЗТ «Спартэр», зареєстровано 04.06.2008, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто» товариство було створене як корпоративне підприємство за рішенням осіб зазначених у розділі 3 Статуту, шляхом об'єднання їх майна та участі у підприємницької діяльності з ціллю отримання прибутку, у зв'язку з перетворенням АТЗТ «ТКФ «Спартэр».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто» є правонаступником усіх прав та зобов'язань АТЗТ «ТКФ «Спартэр».

Позивач стверджує, що про існування договору міни від 29.12.2003, який оскаржується, він дізнався лише в серпні 2010 року з листа відповідача від 13.08.2010 № 08 (а.с. 55), у якому містилась інформація про укладання даного договору відомості щодо його реквізитів та предмету, а тому він вважає, що у відповідності до вимог ст. 257 та ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України та п.6 Заключних та Перехідних положень Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо оскарження даного договору ним не пропущений.

Суд погоджується з даним твердженням позивача виходячі з наступного.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що, оскаржуємий договір міни укладений у грудні 2003 року, а загальний строк позовної давності, передбачений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, встановлений у три роки, то граничним строком звернення до суду є грудень 2006 року, тобто після 01 січня 2004 року (дати набрання чинності Цивільним кодексом України).

Пунктом 1.5 розділу 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що за змістом п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року.

Посилання відповідача на те, що у даному випадку слід застосовувати п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом не приймаються до уваги та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до положень ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13.08.2010 № 08 (а.с. 55), на який посилається позивач, відповідач інформував позивача про існування договору міни від 29.12.2003, який був укладений між АТЗТ «ТКФ «Спартэр» та ТОВ «Прогрес М», його предмет та ціну. А тому на час звернення позивача з даним позовом до суду - 17.05.2013 ( відмітка про прийняття судом нарочно) строк позовної давності для звернення позивача до суду не сплив.

Щодо тверджень відповідача, що позивач знав о наявності даної угоди раніше, про що свідчать лист від 25.02.2004 № 04/0179 (а.с. 127), а також довідки МКП «БТІ м. Луганська» № 285 від 27.07.2007 (а.с.144-146) та № 158176 від 25.02.2010 (а.с. 147-148), суд відноситься критично, оскільки дані документи не можуть бути належним доказом усвідомленості позивача щодо укладання договору міни від 29.03.2003. Вказані документи не дозволяють конкретизувати інформацію щодо відчуження саме 1/100 нежитлового приміщення, яке було предметом оскаржуємого договору міни від 29.12.2003.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору міни від 29.12.2003 слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Акціонерним товариством закритого типу «ТКФ «Спартэр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресс-М», 29.12.2003, укладено договір міни, який затверджений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Конюшенко А.Д. за реєстровим номером 2707.

За умовами даного договору (п.1) Акціонерне товариством закритого типу «ТКФ «Спартэр», здійснило міну 1/100 частини нежитлового приміщення, яке йому належало та розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109 і складалося з приміщення № 3: И-1, и, и1 , магазин столярний з тамбуром: 10 в'їзд в ангар пл. 68,6 кв.м., 11 тамбур пл. 7,8 кв.м., 12 кафе - бар пл. 46,0 кв.м., 13 кафе-бар пл. 20,0 кв.м., 18 кафе-бар пл. 65,0 кв.м. в загальному користуванні: 14 - уборная пл. 1,1 кв.м., 15 госп. приміщення пл. 1,9 кв.м., 16 моєчна пл. 6,1 кв.м., 17 кухня пл. 6,8 кв.м., загальною площею 210,7 кв.м. на комп'ютер Р11-350, монітор LG Ctudioworks 57, мишеня, клавіатура, кабель, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогресс-М».

Відповідно до п. 3 договору зазначена вартість 1/100 частки нежитлової будівлі яка становить вартості комп'ютера у комплекті та складає 3396 грн.

В обґрунтування визнання недійсним зазначеного вище договору міні, позивач посилається на вимоги ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР у редакції 1963 року ( яка діяла на час укладання договору ) та вказує, що вказана угода , була здійснена юридичною особою у супереч цілям його діяльності.

А саме він вказує, що укладення договору міни від 29.12.2003 суперечило цілям товариства а саме: АТЗТ «ТКФ «Спартэр» лишилось значної частини своїх виробничих площ, що привело до зниження результативності його діяльності та зменшення прибутку, що у свою чергу привело до дефіциту товарів на ринку та нездійснення у повному обсязі реалізовувати плани по розвитку свого підприємства.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п.п 2.1 Статуту АТЗТ «ТКФ «Спартэр» зазначено, що ціллю діяльності товариства є сприяння в розвитку ринкових відносин, формування ринку товарів та послуг і насичення його за рахунок розвитку сфери виробництва, товарообміну, впровадження нових науково-технічних розробок і технологій.

Пунктом 5.2 того ж Статуту встановлено, що статутний фонд Товариства складає 3600 гривень та сформований наступним чином: джерелом формування статутного фонду Товариства внесено майно - нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109 на загальну суму 3586 грн. 96 коп., а також грошові кошти на загальну суму 13,04 грн.

Тобто, майно, яке були відчужено за договором міни від 29.03.2003 було складовою частиною статутного фонду АТЗТ «ТКФ «Спартер».

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII ( у редакції яка діяла на час укладання договору) передбачено, що рішення про зменшення статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного (складеного) капіталу.

Зменшення статутного (складеного) капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Відповідно до п.5.5 Статуту АТЗТ «ТКФ «Спартэр» передбачено, що розмір статутного фонду може бути зменшений за рішенням загальних зборів акціонерів і за погодженням з кредиторами товариства за рахунок зміни номінальної вартості акцій, анулювання кількості акцій, викуплених Товариством у акціонерів.

Загальними зборами від 06.08.2003, які були оформлені протоколом № 16, та у подальшому було визнано недійсним на підставі рішення Господарського суду Луганської області, не розглядалось питання щодо зменшення розміру статутного фонду, як і не розглядалось питання щодо укладання саме договору міни.

Крім того, заслуговують на увагу і твердження позивача, що текст рішення загальних зборів акціонерів АТЗТ «ТКФ «Спартэр», оформлений протоколом № 16 від 06.09.2003 не співпадає з витягом з як би ж цього протоколу, який було надано приватному нотаріусу Конюшенко О.Д. при оформленні договору міни від 29.03.2012.

А саме текст рішення протоколу загальних зборів № 16 (а.с.12-16) не співпадає з текстом витягу (а.с. 17), а саме: у тексті протоколу № 16 (п. 4) прийнято рішення щодо підготовки документів щодо відчуження майна шляхом укладення договорів міни, дарування або купівлі-продажу з зазначенням вартості 1/100 частини 339600 грн., у той час як з витягу вбачається про прийняте рішення про відчуження майна шляхом укладення договору міни з ТОВ «Прогресс-М» з зазначенням вартості 1/100 частини - 3396 грн.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що внаслідок укладення договору міни від 29.12.2003 було відчужено майно яке складало джерело статутного фонду АТЗТ «ТКФ «Спартэр». При цьому, рішення про зменшення статутного фонду АТЗТ «ТКФ «Спартэр», у відповідності з вимогами ст. 39 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII та п.5.5 Статуту АТЗТ «ТКФ «Спартэр» загальними зборами акціонерів не приймалось, а тому вчинення правочину виконавчим органом за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР.

Таким чином, договір міни від 29.12.2003, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Акціонерним товариством закритого типу «ТКФ «Спартэр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресс-М» та затверджений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Конюшенко А.Д. за реєстровим номером 2707, підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР у разі визнання угоди недійсною кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності з пунктом 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що у разі задоволення позову господарський суд може у резолютивній частині рішення зазначити про визнання угоди недійсною і одночасно про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню та/або найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження.

Таким чином, суд зобов'язує відповідача повернути позивачеві 1/100 частини нежитлового приміщення, яке йому належало та розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109 і складається з приміщення № 3: И-1, и, и1 , магазин столярний з тамбуром: 10 в'їзд в ангар пл. 68,6 кв.м., 11 тамбур пл. 7,8 кв.м., 12 кафе - бар пл. 46,0 кв.м., 13 кафе-бар пл. 20,0 кв.м., 18 кафе-бар пл. 65,0 кв.м. в загальному користуванні: 14 - уборная пл. 1,1 кв.м., 15 госп. приміщення пл. 1,9 кв.м., 16 моєчна пл. 6,1 кв.м., 17 кухня пл. 6,8 кв.м., загальною площею 210,7 кв.м., а позивача повернути відповідачеві комп'ютер Р11-350, монітор LG Ctudioworks 57, мишеня, клавіатуру, кабель.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат за позовом на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір лише за немайнову вимогу (визнання недійсною угоду), то відповідно до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи п.2.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» з нього підлягає стягненню у доход Державного бюджету України судовий збір 1720 грн. 50 коп. за вимогу майнового характеру( повернення майна).

У судовому засіданні, 23.07.2013, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір міни від 29.12.2003, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу А.Д. Конюшенко, реєстраційний № 2707, укладений між АТЗТ «ТКФ «Спартэр», правонаступником якого є ТОВ «Три-Д-Авто» та ТОВ «Прогрес М».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес М», м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченько, 124/1, код ЄДРПОУ 31890277 повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто», м. Луганськ, вул.. Оборонна, 109б, код ЄДРПОУ 20180091 - 1/100 частки нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109-б, загальною площею 210,7 кв.м., а саме: приміщення № 3, яке складається з: И-1, и, и1 , магазин столярний з тамбуром: 10 в'їзд в ангар пл. 68,6 кв.м., 11 тамбур пл. 7,8 кв.м., 12 кафе - бар пл. 46,0 кв.м., 13 кафе-бар пл. 20,0 кв.м., 18 кафе-бар пл. 65,0 кв.м. в загальному користуванні: 14 - уборная пл. 1,1 кв.м., 15 госп. приміщення пл. 1,9 кв.м., 16 моєчна пл. 6,1 кв.м., 17 кухня пл. 6,8 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто», м. Луганськ, вул. Оборонна, 109б, код ЄДРПОУ 20180091 на користь Державного бюджету України р/р 31214206783006 ЛУ ДКСУ у Луганській області, код 8040139 судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

5. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес М», м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченько, 124/1, код ЄДРПОУ 31890277 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Д-Авто», м. Луганськ, вул.. Оборонна, 109б, код ЄДРПОУ 20180091 судові витрати в сумі 4558 грн., видавши наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного рішення - 29.07.2013.

Суддя О.О. Седляр