Постанова № 32692540, 24.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1436/13-а

24 липня 2013 року 18год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представники Меньков Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Військова частина А0796 Командир військової частини А0796 генерал - лейтенант Колесник Ігор Іванович про визнання протиправним та скасування наказу ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0769, командира військової частини А0796 генерала-лейтенанта Колесника Ігоря Івановича про визнання протиправним та скасування наказу від 25.03.2013 року №142 в частині клопотання перед вищим командуванням про накладання дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та в частині притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані положення наказу від 25.03.2013 року №142 винесені без достатньої вмотивованості та законної обґрунтованості, а також без врахування дійсних обставин справи. Вважає, що під час здійснення службового розслідування відповідачами не було зібрано достатніх доказів, які б свідчили про його вину у вчиненні дисциплінарного проступку.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково суду пояснив, що під час проведення службового розслідування по факту наявності розбіжностей між обліковими даними служби пального та фактичною наявністю пально-мастильних матеріалів на складі пального та мастильних матеріалів у військовій частині А1801 відповідачами було грубо порушено його права щодо дачі пояснень, заперечень, обґрунтувань, оскільки бесіда щодо неналежного виконання службових обов'язків була проведена з ним 12.04.2013 року, в той час, коли наказ №142 був винесений 25.03.2013 року.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А 0796, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до наказу №ЗОК №62 від 01.04.2006 року починаючи з 01.04.2006 ОСОБА_1 , перебував на посаді, що відповідає посаді начальника групи забезпечення паливно-мастильними матеріалами тилу відділу логістики.

25.03.2013 року командиром військової частини А0796 був винесений наказ №142 «Про результати службового розслідування», відповідно до пунктів 5 та 39 якого вирішено клопотати перед вищим командуванням про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та притягнути ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення.

Винесенню такого наказу передувало службове розслідування по факту наявності розбіжностей між обліковими даними служби пального та фактичною наявністю пально-мастильних матеріалів на складі пального та мастильних матеріалів (виявлене порушення у веденні обліку та нестача пального) у військовій частині А1801.

Підставою для проведення службового розслідування була довідка-доповідь старшого офіцера відділення відділу по боротьбі з корупцією Західного територіального управління Військової служби правопорядку майора юстиції від 26 лютого 2013 року прим. №2.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеним службовим розслідуванням встановлено неналежне виконання позивачем службових обов'язків, чим спричинено шкоду державі та порушено вимоги пунктів 3.53.2. та 4.1.1. - 4.1.4. «Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу» (інвентарний №146 дек військової частини А0796).

Обов'язки кожного військовослужбовця визначені статтею 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» до яких відносяться, зокрема, додержання Конституції та законів України, обов'язок поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які накладаються на молодших та старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Пунктом 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. У даному випадку - це Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 (далі - Положення).

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини та відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

З аналізу положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вбачається, що клопотання командира перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення на винних осіб не є видом дисциплінарного стягнення, однак, за своєю суттю, є рішенням з приводу (щодо) накладення такого стягнення. Разом з тим, такі дії командира, вчинені у передбачених Законом випадках, є невід'ємною частиною процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

При цьому, суд зазначає, що підставою для внесення клопотання перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення на винних осіб є обґрунтовані висновки про винне діяння таких осіб, встановлені за результатами належно проведеного службового розслідування.

Таким чином, даючи правову оцінку правомірності клопотанню командира військової частини А0796 перед вищим командуванням про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю (п. 5 наказу №142 від 25.03.2013 року) суд з'ясовує підставність та дотримання процедури проведення відповідачами службового розслідування по факту наявності розбіжностей між обліковими даними служби пального та фактичною наявністю пально-мастильних матеріалів на складі пального та мастильних матеріалів у військовій частині А1801.

Так, підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення встановлені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 (далі - Інструкція).

Пунктом 5.3. зазначеної Інструкції визначено, що притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється за вимогами чинного законодавства.

У ст. 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 2.2. Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

Як вбачається з матеріалів справи бесіда щодо неналежного виконання службових обов'язків була проведена з позивачем 12.04.2013 року, тобто після прийняття спірного наказу №142 та ознайомлення з таким наказом ОСОБА_1 Вказані обставини справи не були заперечені представником відповідачів під час судового розгляду справи, а відтак - беруться судом до уваги на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України.

Зі змісту проведеної бесіди вбачається, що позивачем було надано заперечення проти його невідповідності із займаною посадою, а також виявлено бажання ознайомитися з матеріалами службового розслідування для надання доповнень та додаткових заперечень.

Однак, такі заперечення та клопотання позивача не були та не могли бути взяті відповідачами до уваги, так як 25.03.2013 року був винесений спірний наказ №142. Тим самим позивача було позбавлено, передбачених Інструкцією та Дисциплінарним Статутом, прав давати усні та письмові пояснення і заперечення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, чим, в свою чергу, порушено процедуру проведення службового розслідування.

Разом з цим, як встановлено судом, оскаржуваним наказом від 25.03.2013 року №142, окрім заявлення клопотання перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, на позивача було накладено матеріальну відповідальність.

Суд вважає, що порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача, одночасно свідчить про необґрунтованість отриманих висновків під час проведення такого розслідування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що наказ командира військової частини А0796 від 25.03.2013 року №142 в частині клопотання перед вищим командуванням про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю (п.5 Наказу) та в частині притягнення останнього до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення (п.39 Наказу) прийнятий на підставі висновків службового розслідування, яке, в свою чергу, проведене з порушенням відповідної процедури проведення службового розслідування, то суд доходить висновку про невідповідність п. 5 та п. 39 такого наказу вимогам Інструкції та Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини А0796 від 25.03.2013 року №142 в частині клопотання перед вищим командуванням про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю (п.5 Наказу) та в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення (п.39 Наказу).

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.